#УрядГройсмана: Хто і як керує Кабінетом міністрів
“Я фактично безправний прем’єр”, – напівжартома бідкався якось Володимир Гройсман на одній зустрічі з журналістами, де була присутня й УП.
“У Європі, мабуть, немає іншого керівника уряду, у якого було б так мало повноважень, як у мене. Я жодного рішення не можу ухвалити сам – все треба робити через уряд. Це не нормально”, – уже серйозно додавав прем’єр.
Це може видатись парадоксальним, але сказане прем’єром було одночасно і правдою, і не зовсім.
З одного боку, історія прем’єра Гройсмана – постійна боротьба за розширення зони можливостей. У цій боротьбі стартові позиції прем’єра і справді були дуже скромними.
У квітні 2016 року в уряді, який прийнято називати урядом Гройсмана, самому Гройсману вдалося вибити місця всього для трьох своїх людей. І місця не найважливіші.
Крім того, формально Кабінет міністрів в Україні і справді є органом колегіальним, який приймає рішення більшістю голосів.
Однак коли Гройсман говорив, що він “безправний” і не може провести жодного свого рішення, це була неправда.
Адже вже з перших днів свого урядування Володимир Борисович почав власну маленьку “війну за незалежність”. І треба визнати, що йому це дуже добре вдалося. Настільки добре, що з “великої надії” президента Порошенка Гройсман перетворився на його “найбільшу поразку”.
14 жовтня минуло рівно два з половиною роки, як прем’єр-міністром України став Володимир Гройсман. ”Українська правда” вирішила розібратися, як працює його уряд.
У першому матеріалі серії читайте про те, як молодому прем’єру вдалося фактично позбавитись президентського впливу на Кабмін.
Найбільша помилка президента Порошенка
“Гройсман – наша найбільша помилка. Ми думали, що він буде грати на команду, а він з перших днів одразу почав грати на себе”, – скаржиться УП один із найближчих соратників Порошенка.
На початку Володимир Гройсман і справді здавався президенту Порошенку ідеальним кандидатом, щоб замінити Арсенія Яценюка на посаді прем’єр-міністра.
По-перше, у Гройсмана в Києві не було жодних серйозних зв’язків, він не мав історії спілкування з олігархами, не водив особливу дружбу з іншими великими політичними гравцями.
По-друге, Порошенко не бачив у Гройсмані потенційного конкурента, адже за ним не стояла жодна серйозна політична сила. Власна партія Володимира Борисовича “Вінницька європейська стратегія” в розрахунок не бралася. Hавіть у БПП в Гройсмана не було власної групи, які були, скажімо, у Луценка чи Кличка.
“На останньому етапі скидання Яценюка вже навіть Кононенко вмовляв Порошенка зупинитись. Намагався переконати, що Гройсман неконтрольований, і всі його помилки лягатимуть на президента. Але Порошенко вже завівся і нікого не чув. У нього буває таке, що він щось вирішить і не заспокоїться, поки цього не доб’ється. Хай навіть у цьому немає жодного сенсу”, – переповідає тепер події майже трирічної давнини один із членів найближчого оточення Порошенка.
Tака впевненість президента в “безпечності” Гройсмана не в останню чергу базувалася на тому, що кар’єра вінниччанина у великій політиці так чи інакше була пов’язана з ним, Порошенком.
Власна історія Гройсмана як успішного мера видавалася в масштабах країни просто несерйозною. Але саме з цієї “несерйозної” теми молодий прем’єр і зробив свою “фішку”.
Образ “мера всієї країни”, який покаже “як керувати державою”, мав стати для Гройсмана медійний прикриттям. Але щоб зберегтися в кріслі прем’єра і великій політиці, Володимиру Борисовичу необхідні були вагоміші аргументи.
Гройсману потрібно було одноосібно взяти в руки Кабмін і навчитися ним керувати.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.
