Міністр фінансів Сергій Марченко: США комфортніше давати нам зброю, HIMARS, ракети – що завгодно, але не гроші

В історії України можна на пальцях перерахувати очільників Міністерства фінансів, які затримувалися на посаді більше двох років. Сергій Марченко поки що обіймає її більше трьох років. Те, що йому вдалося так надовго затриматися в кріслі голови Мінфіну, та ще й у такий складний період с красномовний факт, який може свідчити або про його фаховість, або ж про талант домовлятися та йти на компроміси. Або про те і інше.

“Некомфортно”. Це одне з найбільш часто повторюваних слів Марченком під час цього інтерв‘ю. Голова Мінфіну декілька разів наголосив, що він себе почуває некомфортно, але, мовляв, “робота у мене така”, тож вибору немає.

Хоча останнім часом два ключові органи – податкова та митниця – від яких залежить наповнення бюджету та які підпорядковуються Мінфіну, керуються не тільки з кабінетів на Межигірській. Утім, за словами Марченка, це не впливає на результат і він “не готовий робити якісь політичні публічні заяви”.

Мінфін, як відомо, відповідає за бюджет країни та за його наповнення внутрішніми і зовнішніми ресурсами.

На першому полі зараз ініціатива, очевидно, не на боці Марченка – на податкову та митницю міністерство немає зараз такого впливу, яким наділені окремі персоналії. Перша служба – “на гачку“ голови податкового комітету Ради Данила Гетманцева. Останній не соромиться відкрито говорити про свій вплив на кадрову політику податкової або її рішення щодо розблокування податкових накладних бізнесу. В контексті ж роботи митних органів все частіше згадується заступник голови Офісу президента Олег Татаров, який фактично створив єдиний центр контролю за майже всіма правоохоронними органами країни.

Проте очільник Мінфіну в розмові з ЕП намагається згладжувати кути і підводить до того, що його фокус зараз змістився на міжнародний фронт. Від західних партнерів та подій, які відбуваються не в Україні, наразі залежить, як ми пройдемо цей рік і наступний. З одного боку, це так, половина видатків українського бюджету фінансується західними партнерами. З іншого – те, що Україна збирає самотужки, залишається єдиним джерелом фінансування армії.

Хто контролює Податкову та Митну службу

– Наприкінці червня в Офісі президента відбулася зустріч з бізнесом. Бізнес скаржився на тиск з боку правоохоронців та непокоївся щодо повернення податкових перевірок.

На цій зустрічі Володимир Зеленський говорив, що в Україні має бути лише один орган, який має приходити до бізнесу з перевірками. Такий орган вже є – це Бюро економічної безпеки. Чи задоволені ви тим, як працює БЕБ?

– Ми підтримуємо необхідність унормувати це питання. Я прекрасно розумію, в чому його складність – законодавчо наділити один орган повноваженнями взаємодії з бізнесом досить складно.

Є дискусія у частині підслідності. Умовно кажучи, якщо БЕБ веде справу і виявляє факти, які стосуються інших органів, то ця справа все одно має залишатися у їхній підслідності. На мою думку, якщо це питання вдасться вирішити, то це буде великою перемогою. Я вважаю, що якесь законодавче рішення можна напрацювати зараз: є політична воля, є можливість це нарешті правильно врегулювати.

Чи можуть з цим виникнути проблеми? Звичайно, правоохоронці знайдуть тисячу і мільйон аргументів, чому саме в них має бути функція перевірок бізнесу.

– Інша скарга бізнесу – ситуація з блокуванням податкових накладних, яка загострилася з легкої подачі Мінфіну у жовтні 2022 року. Від нововведень постраждало чимало доброчесних підприємців, які втратили можливість скористатися податковим кредитом. Багато компаній просто заблокували, визнавши ризиковими. Цей крок себе виправдав?

– Після цього ми прийняли ще декілька постанов, останні зміни внесли 8 липня. Бажання бізнесу створювати схеми з податковими накладними – логічне і цілком виправдане. Якщо держава проявляє слабкість і в неї немає механізмів контролю за цими процесами, то там процвітає шалений тіньовий бізнес. Враховуючи війну та відсутність майже всіх перевірок, способів зловживань надзвичайно багато.

З іншого боку – спроможність податкових органів реагувати на зміну ситуації. Наприклад, з’явилася нова схема. Якщо ми бачимо, що з бюджету вимивається ПДВ, ми мали на це відреагувати. І ми відреагували в жовтні. Завдання тієї постанови – мінімізація схем, які діяли на той момент. Що вийшло? Податкова отримала рішення Кабміну, але спосіб його застосування виявився таким, яким він виявився.

Якби у нас там все було добре, то я сказав би: чого ви чіпляєтеся до податкової? Але, на жаль, це не так. Складність побудови схем або взаємодії податкової з бізнесом призводить до того, що інколи податковим органам простіше поставити “знак питання” бізнесу, який працює і до якого немає питань, ніж виявляти злочинців, які мінімізують податкові зобов’язання.

При цьому чим більше ми намагаємося, вибачте, “хейтити” податкову, тим більше створюємо проблем у майбутньому. Бо люди не збираються туди йти, зарплата маленька, та й інтелектуально податкова системно програє бізнесу як роботодавець.

– Після ухвалення тієї постанови ми побачили певну аномалію: в один момент велика кількість бізнесів та асоціації почали скаржитися на проблему реєстрації податкових накладних.

– Так, дійсно. Всі сказали, що Мінфін та уряд прийняли неправильне рішення.

– Але ж це постанова Мінфіну.

– Так, але ми вносили в неї зміни. І ще раз підкреслюю, що зловживання відбуваються на будь-якому рівні. Але страждає, як правило, той бізнес, до якого можна дістати рукою. Набагато простіше знайти легального виробника.

Але з іншого боку, інтелектуальний потенціал податкової виражається саме в цих проблемах. Якщо, вибачте, ви тупий, то вам дуже просто нашкодити, ви – шкідник, тупий шкідник. Але це знову ж таки, це не вирішується тим, що вас звільнять і думають, що там прийде якийсь розумний “шкідник”. Не прийде розумний на зарплати, які зараз отримують податківці.

– Хто реально сьогодні керує податковою?

– Виконувач обов’язків керівника Податкової Тетяна Кирієнко.

– Який вплив тоді на ДПС має голова податкового комітету Данило Гетманцев? Як би ви визначили його роль?

– Звичайно, голова комітету впливає на діяльність податкової і впливав незалежно від керівника. І на діяльність Мінфіну також має вплив. Адже ми залежні від законодавчих змін.

– У разі виникнення проблем з податковою Гетманцев радить звертатися напряму до нього телефоном. Багато хто так і робить і ми знаємо про випадки, коли ситуація для підприємців дійсно вирішувалась. Але ж це нонсенс, це ручне керування. Так не може працювати Податкова.

– На 100% згоден. Для цього і є розділення законодавчої і виконавчої гілки влади. Кожна гілка влади має свої повноваження. Крапка. І повноваження керівництва уряду, Міністерства фінансів чітко визначені законом України. Якщо б всі дотримувалися цих законів, можливо, ситуація була б іншою. Але, крім законів є інші, скажемо так, формати роботи та відповідальності. Тому може бути по-різному.

– А ви особисто комфортно почуваєте себе в цій ситуації?

– Я вже давно себе почуваю некомфортно. Ви мене запитаєте чому? Тому що робота в мене така.

– Просто саме Мінфін відповідає за роботу податкової і митниці, але тут ми бачимо, що більша роль тут у Гетманцева.

– У даному та в багатьох інших питаннях я вже давно себе почуваю некомфортно. Але це не значить, що я готовий робити якісь політичні публічні заяви. Як би мені було некомфортно чи важко, я вважаю, що є більш важливі проблемні питання, які виправдовують мій дискомфорт. Можна я так поясню?

Після початку війни діяльність податкової і митниці не перші у моїх пріоритетах. Коли у вас бюджет на половину формується за рахунок міжнародних коштів, а інша половина – це військові видатки, то у вас фокус і пріоритети зміщуються однозначно. Якщо до війни було більше залученості до діяльності податкової і митниці, то зараз мій фокус логічно змістився на міжнародний фронт.

– До податкової чимало питань, але вона хоча б виконує план, то з митницею суцільна проблема. І як ми розуміємо, питання навіть не в голові, а в регіональних керівниках – вони головні.

– Який урок я засвоїв на цій посаді за ці більш ніж три роки: персоналії не мають визначати діяльність таких систем, як податкова та митниця. І я постійно думаю про те, як Міністерству фінансів, яке формує політику, створити такі умови, щоб від прізвищ не залежало нічого, щоб вони були просто адміністраторами певних функцій.

На жаль, до діяльності правоохоронних органів в частині їх взаємодії з митницею у мене сотня запитань. Коли ти призначаєш митника, в нього вибір невеликий: або сісти, якщо ти не погоджуєшся з правилами, або взаємодіяти. Тому вони і обирають друге, незалежно від посади, яку займають. Я хочу, щоб цього не було.

Але вирішити це в простий спосіб, як ми хочемо завжди, не можна. Я сподіваюся, що євроінтеграційний трек дозволить нам багато бар’єрів зняти. Якщо ми вирішили, що ми адаптуємося до європейських стандартів і правил життя і, то це визначає зміну таких структур як митниця і податкова.

– Виходить, що податкова і митниця далекі від Міністерства фінансів у частині фактичного контролю. Є певні персоналії, які впливають як на роботу правоохоронних органів, так й на саму митницю.

– Якщо ви мене запитаєте, чи мені цікаво, які персоналії мають той або інший вплив на роботу податкової чи митниці – не цікаво. Я вже пояснював, чому: фокус моєї роботи і роботи команди міністерства суттєво змістився порівняно з довоєнним часом.

Інше питання, чи мені важко дорікнути нинішнім керівникам цих органів? З точки зору наповнення бюджету – вони справляються. Податкова фактично збирає податки як у довоєнний період: вони за перше півріччя зібрали стільки ж, скільки за перше півріччя минулого року, незважаючи на те, що там два місяці були без війни. Митниця суттєво збільшила відрахування до держбюджету.

Я дивлюсь на цифри: якщо за місяць митниця збирає більше 30 мільярдів гривень, то я вважаю, що вона працює у нормальному темпі. Якщо цифра менша, то я розумію, що там щось відбувається не так. Зараз з точки зору наповнення бюджету в мене не може бути питань.

– Тобто, модель управління Гетманцев-Татаров працює?

– До чого тут Татаров, Гетманцев?

– Ми розуміємо, що податкова працює під певним впливом Гетманцева, так само як і вплив на правоохоронців, які тісно співпрацюють з митницею, має Олег Татаров з Офісу президента.

– Я не маю жодного факту, який це підтверджує або спростовує, тому можу сказати від себе: я з жодним із названих вами осіб питання податкової чи митниці не обговорюю. Чи те саме можуть сказати керівники цих органів – запитайте у них. Якщо вони взаємодіють, то треба розуміти, у який спосіб ця взаємодія відбувається, і загалом, це вже їх зона відповідальності.

– Чи було бажання певних представників влади вплинути на те, щоб змінити ваших заступників, які відповідають за податкову і митницю?

– Тиск на моїх заступників та людей з якими я працюю можливий. Міністерство фінансів – це орган, який всі ненавидять. Ми не даємо спокійно жити нікому, адже це наша робота, інакше бути не може.

Дехто вважає, що ми маємо бути більш лояльними та схильними до компромісів. Але робота Мінфіну полягає в іншому: ми останній блокпост, який дозволяє стримати будь-яке рішення, яке може призвести до втрат бюджету, недонадходжень або створити ризики для системи.

Можуть бути складні питання взаємодії моїх заступників з будь-яким іншим органом влади, але я вважаю, що наразі вистачає мудрості зрозуміти, що Міністерство фінансів не може бути іншим.

– Ще одне кадрово-політичне питання. В кулуарах були розмови, що новою головою Кабміну могла стати Оксана Маркарова. Їй дійсно пропонували бути прем’єром?

– Я не хочу коментувати чутки. Це не моя зона відповідальності. Я маю працювати і виконувати свої функції.

Про міжнародну допомогу та ризики в бюджеті сектору безпеки і оборони

– Цього року міжнародне фінансування надходить набагато ритмічніше та системніше, ніж минулого. Однак на початку року були певні побоювання щодо того, чи вистачить нам залучених коштів для покриття усіх передбачених видатків. Яку суму ми вже отримали від партнерів і яка підтверджена сума фінансування до кінця цього року?

– Сьогодні ми вже отримали 23,648 мільярда доларів. Планова цифра у нас 42,4 мільярда доларів. Дійсно, підтверджую, що цей рік фінансування надходить ритмічно і в обсязі, який був запланований.

Але, знову ж таки, може скластися таке враження, що це гарантована якимось чудом “манна небесна”, яка прилітає і ми, як Міністерство фінансів, бігаємо і розставляємо тарілки. На жаль, це не так.

Кожен долар чи євро, які ми отримуємо – це піт і кров у буквальному сенсі цього слова. Ті ж США – їм комфортніше давати нам зброю, HIMARS, ракети – все, що завгодно, але не гроші.

– А чому? Тому що контроль за грошима незадовільний?

– Контроль – це вторинне. Це питання виборців. Виборці у США не розуміють, чому Сполучені Штати як країна має утримувати наших пенсіонерів, лікарів, учителів. Вони кажуть: а що, у нас проблем немає?

Для нас це спосіб виживання, у нас іншого варіанту немає. Для них все не так однозначно. Їм простіше дати зброю, аніж бюджетну підтримку. Тому це складні перемовини.

З іншого боку, є програма з МВФ. Це диво-інструмент взаємодії із зовнішнім світом. Програма МВФ з’явилася тому, що це комфортно країнам, які дають нам допомогу. Для них МВФ – це експерти та аудитори, які моніторять усі процеси, які у нас відбуваються. Експерти МВФ взаємодіють з усіма: Нацбанк, представники влади, громадянського суспільства. Вони знають усе.

І ці наративи про те, що у нас війна і нам у будь-якому випадку допоможуть – так не працює. Адже вони об’єктивно оцінюють ситуацію. На початку війни ми їм казали: “ну у нас тут ракети, прильоти”. Вони ж відповідали: “окей, а що у вас із поверненням податків до довоєнного рівня? чому платники податків інших країн мають вас утримувати?”.

Представники цивілізованого світу хочуть розуміти, що ми зробили свою частину роботи. Дуже банально, прагматично і просто. Головне – не обманювати.

– І все ж, до кінця року всі заяви про виділення коштів від партнерів підтверджені?

– Так, до кінця року ми забезпечені.

– Чи є ще непокриті видатки?

– Єдиний ризик – це бюджет сектору безпеки й оборони. Я не можу вам сказати, на жаль, скільки не покритих видатків там є. Це найбільша зона ризику. І я не можу вам сказати, яка може виникнути додаткова потреба щодо видатків в цих секторах.

– Весною Рада ухвалила рекордні зміни до держбюджету – збільшила видатки на пів трильйона гривень. За нашою інформацією, коли видатки бюджету планувалися восени минулого року, то на оборону передбачили суму, якої мало вистачити на половину 2023 року. На скільки вистачить цих додаткових пів трильйона гривень?

– Ми зараз спланували бюджет до кінця року точно. Але питання в тому, що нагальні потреби виникають щодня.

– Тобто, бюджет доведеться знову переглядати?

– Я не виключаю того, що бюджет доведеться переглядати.

Хочу нагадати, що бюджет ми подавали в парламент 15 вересня на фоні успішної операції на Харківському напрямку і потенційно можливих успіхів на Херсонському напрямку. І в той момент в суспільстві переважав настрій, що війна от-от закінчиться перемогою України. І ніхто не зрозумів би, якби ми при підготовці бюджету закладали ті цифри, які є зараз.

Звичайно, після цього з’явилася програма з МВФ. Вони провели об’єктивну оцінку, зокрема, військової кампанії. Але є питання щодо бюджету 2024-го року.

– У нас це питання теж виникає. Через два місяці Мінфін має подати до Ради проєкт бюджету на наступний рік. Які обсяги взагалі зовнішнього фінансування ви туди будете закладати?

– Не менше, ніж цього року. Тому що в мене на сьогодні немає жодних підстав вважати, що бюджет сектору безпеки і оборони має бути нижчим.

Нагадаю, що в програмі з МВФ активна стадія військової кампанії мала бути завершена в перше півріччя 2024 року. Але реалії є такими, якими вони є, а моя задача як міністра фінансів об’єктивно їх оцінювати.

– Програма, відповідно до якої США надають нам грантові кошти, закінчується у жовтні. У 2023 році у Штатах починається активна виборча кампанія. Чи є ризик того, що наступного року ми не отримаємо фінансування від США у необхідних нам обсягах?

– Ми постійно ведемо діалог. Остання моя поїздка в Штати була спрямована на комунікацію, що нам потрібна додаткова підтримка на наступний рік. Я отримав сигнали, що Уряд США працює над цим питанням.

Звісно, що можуть бути зміни. Звісно, політичний контекст змінився. Звісно, він зміниться ще гірше, коли будемо наближатися до виборів. Але є високий рівень суспільної та політичної підтримки. І у нас є сподівання, що цей рівень підтримки матеріалізується у грантову допомогу бюджету країни на покриття наших потреб.

Звісно, ми звітуємо за кожен витрачений долар. В Україні діє спеціальний офіс інспекторів США, які вивчають це питання. Вони взаємодіють з аудиторами, які працюють на спільний проєкт USAID та Deloitte. Ми готові звітувати, тому що це у наших інтересах. Будь-який корупційний скандал негативно впливає на відношення до України.

– Чи задоволені ви системою контролю за використанням коштів з боку різних відомств?

– З точки зору коштів, які ідуть на соціальний, гуманітарний напрямок – так. У нас практично відсутні зловживання. Щодо цієї допомоги ми чітко звітуємо, що коли ми переводимо її у гривні, то кошти спрямовуються саме на ці видатки.

Але партнерів цікавлять всі наші видатки. Зокрема і ті, які ми фінансуємо за рахунок наших податків. Тому якщо там є проблемні питання з використанням бюджетних коштів, це не дуже добре впливає на наші взаємовідносини і на майбутнє рішення про допомогу.

– Є потенційно ще заморожені російські активи, які б нам не завадили. Коли їх можна конфіскувати на користь України?

– Давайте спочатку про механіку. Є рішення Організації Об’єднаних Націй про те, що будь-які втрати активів мають бути компенсовані. Було створено певний механізм, яким займається Міністерство юстиції, Реєстр збитків завданих агресією РФ Україні. В межах формування цього реєстру, було створено компенсаційний фонд, в який мають бути залучені всі вилучені активи Російської Федерації.

Реальність така, що більшість суверенних активів Росії зараз зберігаються на території Європейського Союзу. Вони знаходяться у формі цінних паперів. Ці цінні папери приносять прибутки. З цих прибутків сплачуються податки – в тих країнах, де ці прибутки генеруються. Прибутки і суверенні активи заморожені.

І тому наше цілком логічне бажання знайти політичний спосіб вилучення цих активів на відновлення України. Це основний трек нашої діяльності. Але до вилучення активів потенційно найбільш можливим рішенням є податки на прибутки. І я вважаю, що це те джерело, яке вже зараз може працювати на користь відновлення.

– Якщо говорити про податок на доходи з російських активів, то це ж невеликі обсяги?

– Великі, надзвичайно великі.

– Які?

– Це можуть бути мільярди доларів на рік.

– Порівняно з потребами України, це невелика сума.

– Просто ми декларуємо великі потреби, але яка спроможність нас ці потреби задовольняти? Умовно кажучи, дадуть нам зараз 100 мільярдів доларів і що далі? Ми до війни в рік освоювали від 5 до 8 мільярдів доларів.

– Ви говорите про приватні інвестиції зараз, але ж цього року через бюджет пройшло вже 23 мільярди доларів.

– Бюджет, звичайно, у нас там трильйони гривень. Але я скажу відверто. Наш бюджет зараз штучний. Тому що ситуація, при якій половина вашого бюджету фінансується зовні, вона штучна. Ми прожили так минулий рік, цей рік і проживемо наступний. Але довго так тривати не може.

Нам бажано знайти спосіб, як увійти в режим, коли ми самостійно забезпечуємо себе за рахунок податків. І тут мова має йти про розвиток бізнесу, розвиток бізнес-середовища, бізнес-клімату, інвестицій. Це те, що Україна потребує найбільше.

Зараз ситуація така, що ми отримуємо мільярди доларів щомісяця. Ці кошти одразу підвищують наш рівень споживання. Але це споживання генерує шалений імпорт. Ці кошти мінімально йдуть на внутрішній ринок. Тобто, ми отримали кошти від наших партнерів, після чого вони одразу ж пішли у товари і послуги, які ми купили у цих партнерів. У них є робочі місця, вони сплачують податки, у них розвивається бізнес, інтелектуальний потенціал. А ми, на жаль, просто все проїдаємо.

Про МВФ, реструктуризацію зовнішнього боргу та націоналізацію “Альфа банку”

– Ви згадували про програму МВФ і, на перший погляд, вона дійсно виглядає як велика перемога, адже є першою подібною програмою, яка надається в умовах війни. Але фактично кредит від МВФ по сумі за ледве покриває потреби України у виплатах на користь фонду. Тобто ми отримали фактично рефінансування позичок. Чи можливо було домовитися про більший обсяг програми?

– Так, дійсно, з точки зору наших потреб ця програма незначна. Вона покриває наші виплати Фонду з незначним приростом. Чи можна було досягнути більшого? Я вважаю, що ні, тому що ми отримали ту квоту, яка була максимально можливою на той момент.

Тому що не зважаючи на сильну позицію США та країн G7, в МВФ є досить сильний голос інших країн. Країни Африки та Латинської Америки не були цілком переконані, що це рішення правильне і що МВФ має взаємодіяти з Україною саме у такий спосіб.

– Аргентина, яка вже декілька разів оголошувала дефолт, у 2018 році отримала від МВФ програму на 57 мільярдів доларів, а на початку 2022 року – ще на 44 мільярди.

– Я би не порівнював Україну з аргентинським кейсом.

Більше того програма потрібна Україні так само як і країнам, які нас фінансують. Їм набагато комфортніше розуміти, що є хтось, хто слідкує за подіями в Україні, хто сприяє тому, щоб ми проводили реформи, ставить певні запобіжники тощо.

– У межах програми МВФ Україна має провести ще одну реструктуризацію зовнішнього боргу. Який план максимум будете ставити у цьому процесі?

– Нам як державі потрібно досягнути двох взаємовиключних положень. Перше – зберегти можливість взаємодіяти з учасниками ринку і навіть після війни розміщувати облігації, щоб ми самостійно могли фінансувати свої потреби. Довіра, яка створювалася роками, не може бути втрачена навіть в умовах війни.

Друге полягає у тому, що у нас війна і ми тимчасово не можемо виконувати взяті на себе зобов’язання. Ми шукаємо і пропонуємо різні варіанти рішення. Звичайно, ми розуміємо, що чим ближче ми до вирішення питання, тим нам буде складніше його вирішувати. Тому ми вже зараз активно над цим працюємо, шукаємо можливостей домовитися з кредиторами і сформувати позитивний трек. На жаль, економічна невизначеність також на це впливає.

– Будете випускати нові ВВП-варанти?

– Я не вважаю, що це було вдале рішення.

– А якою може бути доля вже випущених варантів?

– Дуже проста. Пам’ятаєте, до війни ми активно викуповували ВВП-варанти, незважаючи на складність, незважаючи на непорозуміння. Це єдиний можливий спосіб, як можна вирішити питання варантів. Адже щойно у нас з’явиться перспектива зростання ВВП, враховуючи потенційну привабливість України…

– Потенціал вирости до 1 трильйона доларів?

– Так, звичайно. І власники варантів це також розуміють. Домовитися з ними потенційно можна, але тут у нас слабкі позиції.

– Ще до війни ви пропонували провести пенсійну реформу. Зараз демографічна ситуація значно погіршилася: виїхало чимало людей працездатного віку та дітей. Чи може це пришвидшити проведення реформи?

– Зараз я це питання активно не пропоную, бо у мене немає чіткого розуміння, коли її можна провести. Це однозначно потрібно робити. Цю реформу зараз активно розробляє міністр соціальної політики разом з прем’єр-міністром. У мене немає особливих застережень.

– Які бар’єри для її проведення зараз?

– Це дуже просто. Є певні речі, яких ми не можемо собі дозволити під час війни. Війна закінчиться – зможемо знову про це говорити.

Дивіться, 1,6 трильйона гривень – військовий бюджет. Податками ми збираємо 1,3 трильйона. Мені, як міністру фінансів, не комфортно з такими цифрами. Хоча я розумію, що цього бюджету з точки зору оборони, може бути навіть недостатньо. Однак свою армію ми маємо фінансувати самі, на це грошей ніхто не дасть. Зброю дадуть, танки дадуть, але свою армію ми повинні фінансувати самі.

Ми зараз фактично утримуємо військову кампанію на лімітах з точки зору наших можливостей збирати податки та спрямовувати їх на сектор безпеки й оборони. Тому що податки не перекривають ці потреби, а запозичення під 18-19% – це тимчасове рішення.

Порівнювати нас і наших ворогів не можна. Єдине, за рахунок чого ми можемо перемогти, – це думати швидше, діяти швидше, імплементувати необхідні рішення, максимально швидко гармонізувати себе з тими структурами, до яких ми прагнемо інтегруватися. Це єдиний спосіб.

– Враховуючи, що зараз ми фінансуємо війну “на лімітах”, то чи можливе повернення до емісійного фінансування? Адже це категорично не відкидали ані ви, ані Нацбанк.

– Я скажу заїжджену фразу: Міністерство фінансів буде робити все можливе, щоб цього не допустити. І ми це робимо. Ми зараз запозичуємо на внутрішньому ринку в достатніх обсягах, щоб не звертатися до позиції НБУ, адже минулого року вплив емісії на макроекономічну ситуацію був значним і бажано такі речі уникати.

Однак я, знову ж таки, почуваюся некомфортно, не зважаючи на досить ефективну взаємодію з Національним банком. Нам всі розказували, що Мінфін має підвищувати ставки. Я пригадую, що і ви про це казали: чому Мінфін не підвищує ставки, бо монетарна трансмісія не працює.

Вибачте, але зараз у нас інфляція 12,8%, а у мене ставки запозичень 19%.

– Це зараз інфляція 12,8%, але ж ще на початку року була 26%.

– Я запитую, чому монетарна трансмісія не працює у зворотному вигляді? Я запитую у всіх, хто плював мені у спину та розказував, що ми не допомагаємо Нацбанку боротися з інфляцією.

Так, у нас незалежний центральний банк і я не збираюся втручатися в їхню політику. Але цей еквілібріум, який у нас сформувався, він штучний. І якщо у когось у цій країні справи йдуть добре, то у нас в цілому як у країни, м’яко кажучи, не дуже добре.

І цей штучно створений еквілібріум завтра може закінчитися. І тоді питання, яке ви ставите, буде не просто нагальним, але і єдино можливим. І це треба розуміти. Ми банально виживаємо, про це не треба забувати. У нас немає жодних перспектив, якщо ми не почнемо калібрувати свою політику до нових умов.

– Напередодні Нацбанк випустив новий Звіт про фінансову стабільність, у якому прямо каже, що єдиний банк, який наразі порушує нормативи – державний Укрексімбанк, і що існує ймовірність, що його потрібно буде докапіталізовувати. Ви готові до такого варіанту розвитку подій?

– Мені здається, що в умовах війни відношення до нормативів (капіталу) досить гнучкі. Можливо, Укрексімбанк і потребує докапіталізації, але я не готовий зараз це коментувати, тому що зараз, на жаль, багато питань в цілому до банківської системи.

– На сам кінець, питання про націоналізацію “Сенс Банку”. Рішення досі не ухвалене. Наші співрозмовники кажуть, що проблеми зі сторони Мінфіну. Це правда?

– Ми в даному випадку фактор в цьому рівнянні. Якщо буде прийнято відповідне рішення Національного банку, ми його розглянемо.

About Author