Апокаліпсис з присмаком надії. Що буде зі світовою економікою у 2023 році?

Чорна смуга світової економіки в наступному році не зміниться білою. 

Боротьба з інфляцією гальмує економічне зростання в розвинених країнах, а через нестачу добрив під великим питанням залишається продовольча безпека.

Санкції проти Росії та газовий шантаж Кремля все сильніше б’ють по енергетичних ринках, а країни в усьому світі озброюються, готуючись до війни зі своїми суперниками.

Чим би не закінчився майбутній рік, він однозначно змусить держави зробити роботу над помилками. Але для початку треба його пережити.

Рецесія дихає в спину

У 2022-му році споживачі по всьому світу відчули найвище за останні 40 років зростання цін. Влітку інфляція у західних країнах перевищувала 9%. 

Це відбулось через ефект “друку” грошей під час пандемії та зриви ланцюгів постачань: повторення локдаунів в Китаї, війну в Україні, енергетичний шантаж Кремля та інші непередбачувані події.

Аби приборкати зростання цін, центральні банки змушені підвищувати ключові відсоткові ставки, роблячи позики дорожчими. Супутнім наслідком, цього є неможливість перекредитування, тож люди більше віддають старих кредитів, ніж беруть нових. Таким чином банки висмоктують грошову масу, а обіг грошей в економіці гальмується.

Федеральна резервна система (ФРС) США підвищила ключову ставку настільки, що кількість доларів у країні з початку 2022 року скоротилась на 16,7%. Підприємства та споживачі тепер більше заощаджують, завдяки чому ціни падають. Але є і побічний ефект – бізнес втрачає споживачів і припиняє зростати.

Фактично світову інфляцію приборкують, жертвуючи зростанням ВВП. Іншого методу не вигадали. Не боротися з інфляцією неможливо, адже це призведе до ще більшого зростання цін та хаосу на ринках.

Оскільки зростання цін є найвищим за останні десятиліття, то і підвищення ставок відбувається рекордно швидкими темпами. З березня ФРС підвищила ключову ставку з 0,25% до 4,5% річних. А чим швидше підвищується ключова ставка, тим більший шок відчувають бізнес та споживачі. Дуже жорстка боротьба з інфляцією може призвести до нової рецесії.

Світ на порозі кризи. Чому всі говорять про рецесію та які є загрози для України

Підвищення ставок зараз триває в усіх розвинених країнах, і найбільш гостро наслідки будуть відчутні у 2023 році. Однак переживатимуть вони цей період по-різному.

Goldman Sachs очікує, що ВВП Сполучених Штатів у наступному році зросте на 1%. Банк вважає, що країна зможе уникнути рецесії завдяки сильному ринку праці та досвіду ФРС у боротьбі з кризами. 

Щодо Європейського Союзу аналітики Goldman менш оптимістичні. Вони вважають, що дефіцит газу призведе до падіння ВВП єврозони на 0,1%. Ціни на газ залишаться високими і підприємства не зможуть працювати на повну силу. Серед великих економік блоку найбільшим очікується падіння в Німеччині – на 0,6%.

Значно гірші справи у Великої Британії, де енергетична криза наклалась на інфляцію та економічний шок від Brexit. Банк пророкує країні падіння ВВП на 1,2%.

А от Китаю рецесія не загрожує. Відкриття країни після локдаунів має забезпечити їй 4,5% зростання ВВП у 2023 році. Але для Піднебесної це відносно низький показник. Країна має закредитовану економіку, тож їй потрібно щороку зростати на понад 5%, щоб не розбудити свої “економічні хвороби”.

Ймовірність рецесій залежатиме від того, наскільки жорстко діятимуть центральні банки. Якщо темпи зростання цін зменшаться, то сильно підвищувати ставки не буде потреби, і бізнес видихне з полегшенням. Але якщо інфляція залишатиметься на високому рівні, то для її приборкання регуляторам доведеться навпаки – підвищувати ставку та ще більше “ламати” економіку.

Поки що боротьба з інфляцією йде обнадійливо. Падіння цін під кінець року навіть змусило деякі інституції скорегувати свої прогнози на 2023-й у бік більшого зростання ВВП.

Проблема в тому, що інфляцію ще можна підігрівати штучно, чим користується Росія, маючи вплив на енергетичні ринки.

Очікується, що в перспективі кількох років цей вплив буде нівельовано, а зростання цін повернеться до нормального рівня. МВФ прогнозує, що у 2022 році глобальна інфляція становитиме 8,8%, у 2023 – 6,5%, а у 2024 – 4,1%.

Отже, світову економіку ще має “потрясти”, але майбутнє вже не таке туманне.

Проблема голоду не вирішена

За даними ООН, у 2022 році недоїдали 828 мільйонів людей. Зокрема це сталось через 50% зростання цін на пшеницю у березні, викликане блокадою українських портів та санкціями проти РФ.

Частково це питання вирішили завдяки “зерновому коридору”, який дозволив вивозити українське зерно на світовий ринок. За даними Міністерства інфраструктури, з 1 серпня з портів Великої Одеси вийшли 569 суден, які експортували 14,3 млн тонн українського продовольства.

Росія штучно гальмує пересування суден “зерновим коридором”, не допускаючи збільшення кількості інспекційних груп. Однак у жовтні Туреччина та ООН почали проти волі Росії збільшувати кількість інспекторів. Посередники також фактично заявили, що коридор працюватиме навіть без участі країни-агресора. 

Улітку західні країни дали “зелене світло” своїм трейдерам на перевезення російського зерна та добрив. У 2022 році експорт російських зернових майже відповідав минулорічним показникам.

Порти знову запрацюють. Що підписали в Стамбулі та як тепер Україна буде вивозити зерно?

Всі ці заходи разом із загальним гальмуванням світової економіки призвели до повернення цін на рівень початку 2022-го. Здавалося б, проблема пішла на спад, однак радіти поки зарано.

По-перше, індекс цін на їжу Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) досі коливається біля найвищого рівня в історії, а країни все більше бідніють через високу інфляцію та надмірне укріплення долара щодо інших валют.

Високі ціни можуть особливо сильно вдарити по великих країнам-імпортерах, серед яких значні запаси продовольства має тільки Китай. Багаті монархії Перської затоки знайдуть для себе зерно на ринку, однак біднішим країнам Африки та Азії буде значно важче.

По-друге, у світі стає менше добрив, адже ключові постачальники випадають з ринку. Білорусь після того, як з її території росіяни завдавали удари по Україні, втратила доступ до Балтійських портів, експорт з РФ може скоротитись на 17% через санкції, а Китай зменшив квоти на продаж добрив, щоб задовольнити свої потреби.

І все це на тлі газової кризи, яка змусила країни ЄС зупинити низку великих агрохімічних підприємств.

Світовий індекс цін на добрива залишається вдвічі вищим, ніж два роки тому. Аграріям з усього світу доведеться зменшувати внесення добрив на наступний рік, що позначиться на врожаї. Особливо важко буде країнам Африки, які мають низьку якість врожаю та значно меншу фінансову подушку.

Робота над помилками в енергетиці

Політичні суперечності, які склались в останні роки, надалі підігріватимуть ціни на енергоринках. Конфлікт ОПЕК+ із країнами G7 та Росії із ЄС впливатимуть на вартість нафти та газу в наступному році.  

Лідери картелю не приховують, що продовжуватимуть штучно обмежувати видобуток та утримувати нафтові ціни на високому рівні. Їм це потрібно, щоб їхня галузь стала знову привабливою для інвесторів. Раніше нафтові компанії втратили фінансування через падіння цін та “зелений курс” країн G7.

Якщо до принципової політики картелю додати нафтове ембарго проти Росії, припинення локдаунів у Китаї та виснаження запасів палива у США, то перспектив на зниження цін стає ще менше.

JPMorgan очікує, що середня ціна нафти у 2023 році становитиме 90 дол за барель, а Morgan Stanley та Goldman Sachs – 110 дол за барель.

Ціни на російську нафту обмежують, але не можуть визначити рівень. Що відбувається?

Світові ціни на газ теж будуть високими. Диверсії на “Північних потоках” та небажання Росії прокачувати через сухопутні газопроводи створюють гострий дефіцит блакитного палива у Євросоюзі. Його країни блоку компенсуватимуть, скуповуючи скраплений газ на світовому ринку та створюючи на нього ажіотажний попит.

Поки ЄС має значні запаси газу, і тому ціни далекі від пікових показників. Але після зими вони виснажаться, і країнам доведеться знову шукати паливо на світових ринках. Популярною є думка, що підготовка до наступної зими буде важчою, ніж до теперішньої.

Така ситуація на двох головних енергоринках означає дві речі. Перша – епоха високих світових цін досі триває, і рано сподіватись на її завершення. Нарощування видобутку нафти та розбудова нової газової інфраструктури в Європі потребує більше часу.

Друга – високі ціни стимулюватимуть інвестиції та інновації в енергетиці. Очікується, що в перспективі кількох років нафтова галузь частково подолає свою недоінвестованість та збільшить видобуток, а ЄС розбудує газову інфраструктуру та позбавиться залежності від Росії.

До кінця 2023 року Німеччина побудує одразу 5 терміналів для скрапленого газу, хоча раніше не мала жодного. Катар та США нарощують експорт СПГ, а країни Євросоюзу активно інвестують у розширення газопроводів з сусідніх країн.

Зрештою, енергодефіцит може змусити країни виправити поспішні рішення з “минулого життя”, які були зроблені під впливом ідей радикального “озеленення” енергетики. Наприклад, держави можуть переглянути своє негативне ставлення до атомних електростанцій, які здатні допомогти подолати кризу.

Мілітаризація

Сучасні проблеми системи глобальної безпеки, піднесення нових регіональних лідерів та неспроможність міжнародних інституцій вирішувати конфлікти змусили весь світ “тримати порох сухим”.

За даними Стокгольмського інституту дослідження миру (SIPRI), світові витрати на оборону за останні 6 років зросли на 19% та у 2021 році перевищили 2 трлн дол. Вторгнення Росії в Україну та напруга навколо Тайваню остаточно закріпили цей тренд.

Низка країн ЄС у цьому році оголосили про багатомільярдні кампанії з переозброєння, що не було характерним для блоку в останні десятиліття. Лише Німеччина заявила про намір створити фонд для модернізації збройних сил на 100 млрд євро, що канцлер Олаф Шольц назвав “історичним зсувом у політиці безпеки”.

Привид Третьої світової. Як Росія та Китай змусили переозброїтись увесь світ

Глобальна мілітаризація у 2022 році зачепила увесь світ. Це підвищує градус напруги та повертає світ до перегонів озброєнь. Аналітики SIPRI констатують, що скорочення арсеналів після “Холодної війни” підходить до завершення, а країни ядерного клубу все більше уваги приділяють модернізації своїх ядерних ракет.

З одного боку це стимулюватиме військову промисловість по всьому світу й дасть можливість окремим країнам заробити та захопити більше нових ринків.

З іншого боку, це неабиякий ризик для світової економіки. Потенційний конфлікт Ірану із Саудівською Аравією становить загрозу для постачання нафти, війна в Україні – для продовольчої безпеки, а вторгнення на Тайвань – для постачань мікрочипів.

Світова торгівля влаштована так, що основні морські шляхи проходять через вузькі місця, нестабільність на яких може викликати неабиякий шок.

Точно передбачити той чи інший конфлікт неможливо. Однак навіть його загроза в певному регіоні змушує бізнес панікувати та зривати свої плани, а інвесторів – десять разів думати, перш ніж вкладати туди свої гроші.