Авто для ЗСУ. Які машини потрібні на фронт, де і за скільки їх купують та яка їх подальша доля?

Лише за перші два місяці війни для потреб українських захисників ввезли 10700 автомобілів. Тобто, в середньому, військовим передавали близько 5 тисяч автомобілів на місяць. А зважаючи на те, що автомобілі живуть на фронті не довго, від двох тижнів до двох місяців, мінімум стільки ж авто буде потрібно ЗСУ і цього року. 

Волонтери, які займаються пошуком і купівлею машин для ЗСУ, зазначають, що потреба у машинах прямо пропорційна активності бойових дій і йде хвилями. Під час інтенсивних бойових дій на певному напрямку автівки часто підбивають без можливості відновлення.

“На жаль, машини на війні, як і дрони, є розхідним матеріалом. Минулого року я пригнав автівку, яка прожила на фронті два тижні, після чого автомобіль підірвався на міні і я отримав поранення. Добре, що автомобіль був рамним. Можна сказати, що мені це врятувало життя”, — каже боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Руслан із псевдо “Панк”. 

Які машини потрібні на війні?

Найбільш затребувані машини на фронті — це пікапи або джипи. Це пов’язано не лише з тим, що машина висока, а й з тим, що в неї великий багажний відсік і туди можна завантажити рюкзаки, запасні колеса, боєкомплект, їжу, техніку та інші необхідні на війні речі.

Великою перевагою є, якщо машина броньована, повнопривідна та рамна. Також дуже бажано, щоб авто було дизельним, тоді його можна централізовано заправляти разом з іншою військовою технікою.

Найпопулярнішими моделями машин, які використовують на фронті, є Toyota Hilux, Nissan Navara, Mitsubishi L200, для захисту неба найчастіше використовують пікапи Ford.

“Ми передаємо військовим Ford F-250 та Ford F-350. Це дуже потужні рамні машини із 6-літровим дизельним двигуном. На такий пікап можна встановити будь-який ПЗРК чи кулемет. Вантажопідйомність кузова першої моделі 1,5-1,8 тонн, другої — до 2,5 тонн. На деякі машини, які ми передали на передову, вже встановили повноцінні зенітні установки, які важать 2,2 тонни. Машина чудово працює і виконує завдання. Взагалі, спеціально для забезпечення потреб ЗСУ у колісному транспорті ми створили єдину платформу – збираємо запити від військових з передової, проводимо верифікацію заявок від військових на актуальність, організовуємо збір коштів, поставляємо машину, ремонтуємо її та спільно з партнерами обслуговуємо надалі“, — пояснює керівник проєкту “ГЕРОЙCAR” Олександр Пугач.

Він додає, що автомобілі купують У США з пробігом до 300 тис км 2008-2015 року виробництва. Їх вартість — 3,5-5,5 тис доларів. До європейських портів їх транспортують морем, а вже звідти на автовозах до Львова.

“У Львові ми міняємо всі деталі, які викликають у нас сумнів, на нові. Насамперед, це ходова частина, починаючи від амортизаторів і закінчуючи сайлентблоками і наконечниками рульових тяг. Купуємо нові шини на заводі Іспанії, який виготовляє гуму для пікапів і броньовиків НАТО. Міняємо обидва акумулятори, всі мастила і фільтри. Після цього віддаємо машину на малярку і відправляємо військовим”, — каже керівник проєкту “ГЕРОЙCAR”.

Собівартість автівки в Україні — від 340 тис грн до 420 тис грн.

Олександр Пугач додає, що на українському та європейському ринку такі машини дуже рідкісні, тому дуже важливо забезпечити їх запчастинами. Волонтери привозять їх разом із машинами зі США та безкоштовно передають підрозділам ЗСУ, які вже використовують ці машини. 

“У кожній машині на приборній панелі є табличка з номером телефону, за яким можна звернутися щодо всіх технічних питань. Якщо потрібно якусь запчастину, то ми просто відправляємо її на найближче відділення Нової пошти”, — пояснює Олександр Пугач.

Найчастіше такі пікапи використовують мобільні групи, які збивають російські дрони-камікадзе та ракети.

“У проєкті “Вартові неба” — мобільні вогневі групи протиповітряної оборони, які з кулеметами та ПЗРК полюють на дрони і ракети 19 таких машин, які захищають небо на центральною частиною України і Києвом. 3 автомобілі працюють на сході України. Ще 10 автомобілів в дорозі до України”, — каже Олександр Пугач

Безпосередньо в зоні бойових дій пікапи, як правило, використовують штурмові підрозділи, які на них доїжджають за 2-3 квартали чи кілька кілометрів до позицій і далі переносять все необхідне на собі. 

Часто пікапи використовують для медичної евакуації (“медевак”). Польові медики зазвичай перебувають за 3-5 км від лінії фронту. З поля бою до цих медиків пораненого привозять на легкій броні (МТ-ЛБ або БТР), а потім його перекладають в пікап і там продовжують надавати першу допомогу та транспортують до найближчого медзакладу.

“Ми переробляли пікапи в “медеваки”. Для цього салон з’єднується з багажником, над яким робиться навіс. В результаті виходить висока і довга машина, в яку вміщаються ноші”, — розповідає один з волонтерів, який займається купівлею авто для ЗСУ.

Друга категорія автомобілів — це рамні позашляховики (джипи), на яких, як правило, їздить командування або аеророзвідка. У багажнику джипів вони возять дороге обладнання (дрони, акумулятори і т.д.), які не можна допустити, щоб перекидалися в кузові пікапа.

“Дуже часто пікапи просять навіть ті, кому вони насправді не потрібні. Це такий собі модний тренд. Тому ми дуже ретельно перевіряємо військових, які просять автомобілі, з’ясовуємо, для яких цілей, де вона буде виконувати бойові завдання, що саме буде перевозити”, — каже волонтер.

Де найчастіше купують авто і скільки це коштує?

За понад рік війни українці та іноземні волонтери викупили для потреб ЗСУ практично всі автомобілі у сусідніх країнах ЄС. Йдеться насамперед про пікапи і джипи 2000-2010 року випуску. Їх вартість коливалася від 5600 до 6200 євро за машину, з урахуванням вартості доставки до Києва. Зараз таких цін практично немає у сусідніх країнах. 

“Перші півроку війни ми купували машини у країнах ЄС. Це, як правило, була Німеччина, Болгарія, Польща, країни Прибалтики. Потім на ці машини дуже зріс попит, коли їх почали купувати всі, і вже до осені там залишився або непотріб, або машини з сильно завищеною ціною”, — пояснює волонтер.

Тому він переорієнтувався на машини з Великобританії. Їх відмінність — праве кермо. Але, у випадку з війною, це навіть краще, бо противник б’є, як правило, по водію, а якщо він сидить з правого боку, то це може врятувати життя.

Мінімальна ціна на машини з Великобританії — 3800 фунтів стерлінгів (4300 євро), максимальна — 6500 (7300 євро). Зазвичай це машини від 2005 до 2011 року. Чим старша машина, тим менше вона коштує. Стан машини також дуже сильно залежить від її ціни.

Перетин кордону

Вартість доставки авто з Великобританії до українсько-польського кордону — близько 1000 фунтів стерлінгів. Навіть така вартість доставки є виправданою, враховуючи, що у сусідніх країнах дешевих автомобілів практично немає. Ще 100 доларів доводиться платити за перевезення машини з Польщі в Україну. 

“Це коштує так дорого, бо на кордоні дуже часто машини стоять 1-2 доби і витрачається досить багато часу”, — пояснює волонтер.

Щоб ввезти автомобіль без митних платежів, його потрібно оформити як гуманітарну допомогу. Відповідно, отримувачем має бути благодійний фонд, громадська організація, військова частина, пожежна частина або медичний заклад. 

Більшість машин заїжджають в Україну на підставі листа-звернення на митницю від керівника відповідної організації.

“У листі — прохання до очільників відомств сприяти перетину кордону певного автомобіля, який призначений для підвищення обороноздатності України і буде використовуватися конкретною військовою частиною”, — пояснює один з волонтерів.

Обов’язковий техогляд і ремонт в Україні

Практично всі автомобілі, які привозять для військових — вживані. Основна вимога до таких автомобілів — надійність, адже зупинка під час виконання бойового завдання може коштувати життя. 

Навіть якщо машина проходила технічне обслуговування в ЄС, це не дає гарантії, що вона повністю справна і готова до відправки на передову. В середньому, ремонт машини в Україні коштує близько тисячі доларів.

“Наші партнери беруть на себе зобов’язання щодо ремонту та обслуговування автомобілів, які ми відправимо на фронт. Це частина нашого проекту – повний цикл постачання та забезпечення ЗСУ у колісному транспорті”, —каже керівник проєкту “ГЕРОЙCAR

 “Для наших бригад постачали машини та важливо відзначити, що постобслуговування цих машин також важливо, як і їхнє постачання. Від цього залежить термін її служби на фронті” – пояснює Руслан з благодійного фонду Support AZOV. 

Інший волонтер додає, що вартість ремонту автомобіля залежить від його стану і року випуску, що напряму корелює з ціною машини за кордоном.

“У нас були випадки випадки, коли машини приїжджали в Україну і все, що ми робили — це лише замінили мастила і фільтри, що коштувало від 3 до 7 тис грн. А були дуже неприємні випадки, коли витрати на ремонт склали більше 120 тис грн, бо доводилося ремонтувати двигун”, — розповідає працівник однієї з організацій, яка займається пригоном машин для ЗСУ.

Як автівки передають військовим?

“Ми передаємо більшість машин за актами прийому-передачі. Це документ, в якому вказується ідентифікаційний номер (vin-код) автомобіля, державний номер, військова частина, яка цей автомобіль приймає, ставиться печатка і підпис з боку військової частини”, — каже волонтер.

Після укладання такого акту у військовій частині мала б зібратися спеціальна комісія, яка після огляду автомобіля приймає рішення про постановку цього автомобіля на баланс і таким чином машина отримує спеціальний (чорний) військовий номерний знак.

“На практиці військові кажуть, що вони не дуже поспішають ставити машину на баланс, бо якщо ця машина під час бойових дій буде знищена, то через військову бюрократію надзвичайних зусиль потребує списання цієї машини з балансу. Потрібно принести як доказ ледь не уламки цієї знищеної машини”, — пояснює волонтер.

Інший волонтер та військовослужбовець додає, що їх організація, крім акту прийому-передачі, фіксує процес передачі на фото-відео, щоб застрахувати себе від можливих ризиків.

Він говорить про це одну бюрократичну перепону — для того, щоб поставити на баланс свіжі автівки, потрібно списати старі. Для цього потрібно надати докази їх знищення.

“Хлопці зазвичай знімають пошкоджене або знищене авто на ​​GoPro або смартфон, щоб довести, що автівка дійсно була підбита і їм довелося залишити її. Після цього автомобіль або знищують, щоб він не дістався ворогу, або просто лишають. Ризикувати життям заради інших доказів вже знищеної наполовину автівки — не раціонально. Тому ми домовляємося з волонтерами, благодійними фондами, щоб вони нам їх передавали без бюрократії під чесне слово”, — каже військовослужбовець Руслан.

На його думку, одним із варіантів вирішення проблеми могло бути, якщо б військові адміністрації або міськради передавали автомобілі для потреб ЗСУ, ставлячи їх до себе на баланс, щоб не підставляти волонтерів.

Акт прийому-передачі теж має вагу як запобіжник від шахрайства і нецільового використання, коли машину, наприклад, захочуть перепродати. Він є свого роду страховкою для волонтерів від потенційних проблем із правоохоронними органами.

“Якщо завтра ця машина з’явиться на ОЛХ чи на автобазарі і продавця цієї машини зловили за руку, то завдяки акту прийому-передачі можна відновити ланцюжок, як ця машина потрапила до певних військових і документ є доказом, що машина була передана як гуманітарна допомога”, — говорить інший волонтер.

Він додає, що такі випадки практично не трапляються, але щоб перестрахуватися, волонтери ретельно перевіряють інформацію про військових, які просять машини. Зокрема через інших військових, контактуємо безпосередньо з тими, хто буде цю машину експлуатувати. 

“Саме для того, щоб процес постачання автомобіля був максимально прозорим та ефективним, ми створили цілу систему, яка вже не раз показала свою ефективність”, – додає керівник проєкту “ГЕРОЙCAR, Олександр Пугач.

Яка подальша доля машин у війську

Витрати на подальшу експлуатацію та ремонт автомобіля, як правило беруть на себе військові та окреми волонтери. Навіть коли автомобіль перебуває на балансі військової частини.

Щодо того, як довго автомобілі живуть на фронті військові кажуть, що це лотерея, як людська доля, тут немає чіткого алгоритму.

Боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ “Панк” додає, що в теперішніх реаліях машини живуть, в середньому, місяць та близько двох тижнів на Бахмутському напрямку.

“Якщо машина вціліла від обстрілів, то, зазвичай, першим з ладу виходить мотор та ходова частина, потребують заміни гальма, гума. Як правило, ремонтують такі автівки у найближчих СТО за кошти, які збирають волонтери або за кошти бійців”, — пояснює військовослужбовець.

Ремонт машин за кошти військової частини, каже волонтер, трапляється, але на практиці він стикався лише з одиничними випадками за понад рік волонтерської роботи і більше сотні пригнаних авто.

“Спеціально, щоб швидко ремонтувати та відправляти машини на фронт ми створили цілу мережу партнерських СТО. Поки що ремонтуємо – даємо військовим іншу машину”, – зазначає Олександр Пугач.