Skip to Content

Авто для ЗСУ. Які машини потрібні на фронті, де і за скільки їх купують та яка їх подальша доля?

Be First!
by 9 Березня, 2023 Економіка

Лише за перші два місяці війни для потреб українських захисників ввезли 10 700 автомобілів. Тобто в середньому військовим передавали близько 5 тис автомобілів за місяць.

Зважаючи на те, що автомобілі “живуть” на фронті недовго, від двох тижнів до двох місяців, мінімум стільки ж авто буде потрібно ЗСУ і цього року.

Волонтери, які шукають і купують машини для ЗСУ, зазначають, що потреба в автомобілях прямо пропорційна активності бойових дій і йде хвилями. Під час інтенсивних боїв автівки часто підбивають і відновити їх неможливо.

“На жаль, машини на війні, як і дрони, є розхідним матеріалом. Минулого року я пригнав автівку, яка “прожила” на фронті два тижні, після чого автомобіль підірвався на міні і я отримав поранення. Добре, що автомобіль був рамним. Можна сказати, це врятувало мені життя”, – каже боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Руслан з псевдо “Панк”.

Які машини потрібні на війні?

Найбільш затребувані машини на фронті – пікапи або джипи. Це пов’язано не лише з тим, що ці машини високі, а й з тим, що в них великі багажні відсіки. Туди можна завантажити рюкзаки, запасні колеса, боєкомплект, їжу, техніку та інші необхідні на війні речі.

Якщо машина броньована, повнопривідна та рамна, це велика перевага. Також дуже бажано, щоб авто було дизельним, тоді його можна централізовано заправляти разом з іншою військовою технікою.

Найпопулярнішими моделями машин, які використовують на фронті, є Toyota Hilux, Nissan Navara, Mitsubishi L200. Для захисту неба найчастіше використовують пікапи Ford.

“Ми передаємо військовим Ford F-250 та Ford F-350. Це дуже потужні рамні машини з шестилітровим дизельним двигуном. На такий пікап можна встановити будь-який ПЗРК чи кулемет. Вантажопідйомність кузова першої моделі 1,5-1,8 тонни, другої – до 2,5 тонни.

На деякі машини, які ми передали на фронт, уже встановили повноцінні зенітні установки, які важать 2,2 тонни. Машина чудово працює і виконує завдання.

Спеціально для забезпечення потреб ЗСУ в колісному транспорті ми створили єдину платформу – збираємо запити від військових з фронту, проводимо верифікацію заявок на актуальність, організовуємо збір коштів, поставляємо машину, ремонтуємо її та спільно з партнерами обслуговуємо“, – пояснює керівник проєкту “ГЕРОЙCAR” Олександр Пугач.

Він додає, що автомобілі купують у США з пробігом до 300 тис км 2008-2015 року виробництва. Їх вартість – 3,5-5,5 тис дол. До європейських портів їх транспортують морем, а звідти – на автовозах до Львова.

“У Львові ми міняємо всі деталі, які викликають у нас сумнів, на нові. Насамперед, це ходова частина, починаючи від амортизаторів і закінчуючи сайлентблоками і наконечниками рульових тяг. Купуємо нові шини на заводі Іспанії, який виготовляє гуму для пікапів і броньовиків НАТО. Міняємо обидва акумулятори, усі мастила і фільтри. Після цього віддаємо машину на малярку і відправляємо військовим”, – каже керівник проєкту “ГЕРОЙCAR”.

Собівартість автівки в Україні – від 340 тис грн до 420 тис грн.

Олександр Пугач додає, що на українському рину та ринку ЄС такі машини дуже рідкісні, тому важливо забезпечити їх запчастинами. Волонтери привозять їх разом з машинами із США та безкоштовно передають підрозділам ЗСУ, які використовують ці машини.

“У кожній машині на приборній панелі є табличка з номером телефону, за яким можна звернутися щодо всіх технічних питань. Якщо потрібна якась запчастина, то ми просто відправляємо її в найближче відділення “Нової пошти”, – пояснює Олександр Пугач.

Найчастіше такі пікапи використовують мобільні групи, які збивають російські дрони-камікадзе та ракети.

“У проєкті “Вартові неба” – мобільні вогневі групи протиповітряної оборони, які з кулеметами та ПЗРК полюють на дрони і ракети. 19 таких машин захищають небо над центральною частиною України і Києвом, три працюють на сході, десять – у дорозі до України”, – каже Олександр Пугач.

Безпосередньо в зоні бойових дій пікапи, як правило, використовують штурмові підрозділи, які на них доїжджають за два-три квартали чи кілька кілометрів до позицій і далі переносять усе необхідне на собі.

Часто пікапи використовують для медичної евакуації (“медевак”). Польові медики зазвичай перебувають за 3-5 км від лінії фронту. З поля бою до цих медиків пораненого привозять на легкій броні (МТ-ЛБ або БТР). Потім його перекладають у пікап, там продовжують надавати першу допомогу і транспортують до найближчого медзакладу.

“Ми переробляли пікапи на “медеваки”. Для цього салон з’єднується з багажником, над яким робиться навіс. У результаті виходить висока і довга машина, у яку вміщаються ноші”, – розповідає один з волонтерів, який займається купівлею авто для ЗСУ.

Друга категорія авто – рамні позашляховики (джипи), на яких, як правило, їздять командування або аеророзвідка. У багажнику джипів возять дороге обладнання (дрони, акумулятори), яке не повинне перекидатися в кузові.

“Дуже часто пікапи просять навіть ті, кому вони насправді не потрібні. Це такий модний тренд. Тому ми дуже ретельно перевіряємо військових, які просять автомобілі, з’ясовуємо, для яких цілей, де вони будуть виконувати бойові завдання, що саме будуть перевозити”, – каже волонтер.

Де найчастіше купують авто і скільки це коштує?

За понад рік війни українці та іноземні волонтери викупили для потреб ЗСУ майже всі автомобілі у сусідніх країнах ЄС. Ідеться насамперед про пікапи і джипи 2000-2010 років випуску. Їх вартість коливалася від 5 600 євро до 6 200 євро за машину з урахуванням вартості доставки до Києва. Зараз таких цін у сусідніх країнах майже нема.

“Перші пів року війни ми купували машини у країнах ЄС. Це, як правило, були Німеччина, Болгарія, Польща, країни Балтії. Потім на ці машини сильно зріс попит. Їх почали купувати всі і вже до осені там залишився або непотріб, або машини із сильно завищеними цінами”, – пояснює волонтер.

Тому він переорієнтувався на машини з Великобританії. Їх відмінність – праве кермо, але на війні це навіть краще. Противник б’є, як правило, по водію, а якщо він сидить праворуч, то це може врятувати життя.

Мінімальна ціна на машини з Великобританії – 3 800 фунтів стерлінгів (4 300 євро), максимальна – 6 500 (7 300). Зазвичай це машини 2005-2011 років випуску. Чим старша машина, тим менше вона коштує. Ціна також сильно залежить від стану авто.

Перетин кордону

Вартість доставки авто з Великобританії до українсько-польського кордону – близько 1 тис фунтів стерлінгів. Навіть така вартість виправдана, враховуючи, що в сусідніх країнах дешевих автомобілів майже нема. Ще 100 дол доводиться платити за перевезення машини з Польщі в Україну.

“Це коштує так дорого, бо на кордоні дуже часто машини стоять одну-дві доби і витрачається багато часу”, – пояснює волонтер.

Щоб ввезти автомобіль без митних платежів, його потрібно оформити як гуманітарну допомогу. Відповідно, отримувачами мають бути благодійний фонд, громадська організація, медзаклад, військова або пожежна частини.

Більшість машин заїжджають в Україну на підставі листа-звернення до митниці від керівника відповідної організації.

“У листі – прохання до очільників відомств сприяти перетину кордону певного автомобіля, який призначений для підвищення обороноздатності України і буде використовуватися конкретною військовою частиною”, – пояснює волонтер.

Обов’язкові техогляд і ремонт в Україні

Майже всі автомобілі, які привозять для військових, уживані. Основна вимога до таких машин – надійність, адже зупинка під час виконання бойового завдання може коштувати життя.

Навіть якщо машина проходила технічне обслуговування в ЄС, це не гарантує, що вона повністю справна і готова до відправки на фронт. У середньому ремонт машини в Україні коштує близько тисячі доларів.

“Наші партнери беруть на себе зобов’язання щодо ремонту та обслуговування автомобілів, які ми відправимо на фронт. Це частина нашого проєкту – повний цикл постачання Збройним силам України колісного транспорту”, – каже керівник проєкту “ГЕРОЙCAR”.

“Обслуговування поставлених на фронт машин – така ж важлива справа, як і їх постачання. Від цього залежить термін служби автомобілів”, – пояснює Руслан з благодійного фонду Support AZOV.

Інший волонтер додає, що вартість ремонту авто залежить від його стану і року випуску, що напряму корелює з ціною машини за кордоном.

“У нас були випадки, коли машини приїжджали в Україну і ми лише міняли мастила та фільтри, що коштувало 3-7 тис грн. А були дуже неприємні випадки, коли витрати на ремонт перевищували 120 тис грн, бо доводилося ремонтувати двигун”, – розповідає працівник однієї з організацій, яка постачає машини для ЗСУ.

“ГЕРОЙCAR”. Фото з архіву волонтерів

Як автівки передають військовим?

“Ми передаємо більшість машин за актами приймання-передавання. Це документ, у якому вказуються ідентифікаційний номер (vin-код) автомобіля, державний номер, військова частина, яка цей автомобіль приймає, ставиться печатка і підпис представника військової частини”, – каже волонтер.

Після укладання такого акта у військовій частині збирається спеціальна комісія, яка після огляду автомобіля ставить його на баланс. Після цього машина отримує спеціальний (чорний) військовий номерний знак.

Однак на практиці військові не поспішають ставити машину на баланс.

“Якщо автомобіль під час бою буде знищений, то через військову бюрократію знадобляться надзвичайні зусилля для його списання з балансу. Потрібно буде принести як доказ ледь не уламки знищеної машини”, – пояснює волонтер.

Інший волонтер та військовослужбовець додає, що їх організація, крім акта приймання-передавання, фіксує процес передавання на фото та відео, щоб застрахувати себе від можливих ризиків.

Він говорить про ще одну бюрократичну перепону: щоб поставити на баланс свіжі автівки, потрібно списати старі. Для цього слід надати докази їх знищення.

“Хлопці зазвичай знімають пошкоджене або знищене авто на GoPro або смартфон, аби довести, що автівка була підбита і їм довелося її залишити. Після цього автомобіль або знищують, щоб він не дістався ворогу, або просто лишають.

Ризикувати життям заради інших доказів нераціонально, тому ми домовляємося з волонтерами і благодійними фондами, щоб вони нам передавали машини без бюрократії під чесне слово”, – каже військовослужбовець Руслан.

Він пропонує такий варіант вирішення проблеми: військові адміністрації або міськради передають автомобілі для потреб ЗСУ, ставлячи їх собі на баланс, щоб не підставляти волонтерів.

Акт приймання-передавання теж має вагу як запобіжник від шахрайства і нецільового використання, коли машину захочуть перепродати. Це своєрідна страховка для волонтерів від потенційних проблем з правоохоронними органами.

“Якщо завтра ця машина з’явиться на ОЛХ чи на автобазарі і продавця цієї машини зловлять за руку, то завдяки акту приймання-передавання можна буде відновити ланцюжок, як ця машина потрапила до певних військових. Документ є доказом, що машина була передана як гуманітарна допомога”, – говорить інший волонтер.

Він додає, що такі випадки не трапляються, але щоб перестрахуватися, волонтери ретельно перевіряють військових, які просять машини. Зокрема через інших військових контактують з тими, хто буде машину експлуатувати.

“Щоб процес постачання авто був максимально прозорим та ефективним, ми створили систему, яка не раз показала ефективність”, – додає керівник проєкту “ГЕРОЙCAR” Олександр Пугач.

Яка доля машин у війську

Витрати на експлуатацію та ремонт автомобіля, як правило, беруть на себе військові та окреми волонтери, навіть коли автомобіль перебуває на балансі військової частини.

Щодо того, як довго автомобілі “живуть” на фронті, військові кажуть, що це лотерея, як людська доля, тут немає чіткого алгоритму.

Боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ “Панк” додає, що в теперішніх реаліях машини живуть в середньому місяць, а на бахмутському напрямку – близько двох тижнів.

“Якщо машина вціліла після обстрілів, то зазвичай першими з ладу виходять мотор та ходова частина, потребують заміни гальма та гума. Як правило, ремонтують такі автівки в найближчих СТО за кошти, які збирають волонтери, або за кошти бійців”, – пояснює військовослужбовець.

Ремонти машин за кошти військових частин, каже волонтер, трапляються. Проте, пригнавши за понад рік волонтерської роботи понад сотню авто, він стикався лише з одиничними такими випадками.

“Щоб швидко ремонтувати і відправляти машини на фронт, ми створили мережу партнерських СТО. Поки ремонтуємо – даємо військовим іншу машину”, – зазначає Олександр Пугач.

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*