Skip to Content

“ФОРМУЛА ШТАЙНМАЄРА”: ГОЛОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО – ATLANTIC COUNCIL

“ФОРМУЛА ШТАЙНМАЄРА”: ГОЛОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО – ATLANTIC COUNCIL

Be First!

На Україну тиснули Росія і Захід для погодження цієї формули.

Остання гучна новина з Києва станом на 1 жовтня – це те, що президент Володимир Зеленський підтвердив, що він та його команда погодили “

Зеленський погодився на “формулу Штайнмаєра” для Донбасу: що це таке та як відреагували в Україні та світі
формулу Штайнмаєра” як основу для виведення лідерів “нормандської четвірки” із глухого кута та досягнення миру в Україні. Водночас, це створює величезну кількість питань щодо її реалізації, на які Україні доведеться давати відповідь.

Про це у своїй колонці для Atlantic Council пише колишній дипломат та співробітник ООН Богдан Нагайло*.

На поспішно скликаній пресконференції в кінці дня він підтвердив (погодження “формули Штайнмаєра”) та запевнив, що це не означає капітуляції перед Москвою. Україна зазнавала все більшого тиску, щоб ухвалити цей компромісний план, і президент Франції Еммануель Макрон продовжував брати на себе ініціативу у просуванні цієї німецької дипломатичної ініціативи 2016 року, до якої Україна насторожено ставилася.

Після оголошення Зеленського перед будівлею президента відбулися демонстрації розлючених протестувальників табору колишнього президента Петра Порошенка та інших.

Але всі сторони хочуть бачити рух вперед і вихід із глухого кута. Отже, Росія, Франція, Німеччина та доволі неохоче Україна, схоже, готові нарешті спробувати. Не вдаючись до деталей, оскільки ця формула вже широко обговорювалася, я хотів би поставити кілька запитань до Зеленського та його команди як колишній дипломат ООН та той, хто раніше майже 20 років працював у складі Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців.

У застосуванні “формули Штайнмаєра” ключовим питанням є послідовність. Порядок, в якому все відбуватиметься, є основним джерелом розбіжностей між українською та російською сторонами. Порядок речей має бути уточнений і узгоджений.

Першою повинна стати безпека, що означає не лише виведення військ, але і роззброєння збройних формувань. Але хто буде за цим наглядати? На якому етапі Україна відновить контроль над російсько-українським кордоном? Раніше чи пізніше? Це важливо.

Для демократичних, читайте чесних та представницьких виборів, які мають бути проведені, недостатньо просто наполягати на тому, щоб вони проходили згідно з українським законодавством та були схвалені ОБСЄ. Що з 1,6 мільйона переселенців, фактично витісненими з окупованих районів на захід, які шукали захисту української держави? А ті, хто вирішив втекти від конфлікту до Росії та Білорусі? Чи всі вони матимуть можливість голосувати – навіть як заочні виборці? Якщо ні, то чи може залишкове населення визнати повною мірою побажання та прихильності окупованої території? Чи готова Україна та зовнішній світ прийняти результат через скриньку для голосування проросійських елементів та призначених Москвою ватажків як демократичний плебісцит?

Усі сторони помітно мовчать про хитромудре питання амністії для тих, хто пропагував курс на Росію на окупованій території за допомогою зброї чи іншою антиукраїнською діяльністю. Зрозуміло, Україна не захоче помилувати таких людей, не кажучи вже про те, щоб дозволити їм бути в українській політиці як “представникам” Донбасу.

І, звичайно, питання обмеженого самоврядування для “сепаратистських” областей, на якому наполягала Москва. На яких умовах і на який термін? В рамках нинішньої та попередніх адміністрацій Україна вже дала зрозуміти, що не погодиться федералізувати Україну або надати щось, що нагадує автономію, для відповідних областей, особливо з правом вето на орієнтування Києва на зовнішню політику та безпеку.

Як все це пов’язане з тим, щоб припинити анексію Криму Росією, змінити ставлення Путіна до України та забезпечити безпечнішу архітектуру безпеки в Європі та за її межами?

І останнє, якщо на наступному саміті “нормандської четвірки”, який, за словами президентів Макрона і Зеленського, має відбутися досить скоро, що станеться, якщо не буде домовленостей чи прориву? Чи може Зеленський, враховуючи політичний клімат у Вашингтоні та Лондоні, реально сподіватися застосувати свій план B – а саме запросити лідерів США та Великої Британії до “нормандського формату”?

Вже зараз в Україні існує значна тривога, навіть якщо вона порушена з політичною метою, що Зеленський здається Москві. Між тиском Росії, Франції та Німеччини заради компромісу та Вашингтоном, який поринув у внутрішньополітичний скандал, чи може Україна бути розпроданою та ще більше ослабленою внутрішніми розколами? Це питання, на які повинні зважати президент та його команда.

*Богдан Нагайло – колишній дипломат та співробітник ООН, громадянин Великої Британії. 1978-1982 працював у Amnesty International та захищав права політв’язнів у СРСР. У 1989-1991 роках очолював представництво “Радіо Свобода” в Україні. Свого часу працював у низці структур ООН, зокрема представником Верховного комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Азербайджані та Анголі.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*