Skip to Content

Хто має право фільтрувати «правду» в епоху фейків? · Global Voices по-українськи

Хто має право фільтрувати «правду» в епоху фейків? · Global Voices по-українськи

Be First!
by 14 Серпня, 2020 Події

Навіть в такому елементарному твердженні, як, наприклад, «Бостон знаходиться в Масачусетсі», люди втрачають зв’язок між «істинним» та «хибним». Ця бінарна структура проста та інтуїтивно зрозуміла, але світ набагато складніший, і люди потребують більш витончених норм для визначення істини.

Коли технологічні компанії та дослідники створюють норми класифікації інформації, вони дуже часто схильні бути упередженими. Тим не менш, компанії приховують їх від звичайних громадян, які у кінцевому підсумку споживають цю інформацію щодня і формують на її основі своє життя.

В Африці, де кампанії з поширення фейків часто стають вірусними в Інтернеті, особливо в період політичної напруги [анг], американські технологічні компанії та соціальні мережі стають арбітрами «істини». Мільйони африканців користуються такими пошуковими платформами та соціальними мережами, як Google, Twitter та Facebook, які фільтрують інформацію крізь призму власної упередженості.

Ситуація ускладнюється ще й тому, що ці технологічні платформи та соціальні мережі, які є основним каналом для отримання новин та висловлення думок, часто використовують різні норми фільтрування інформації.

Наприклад, гігант пошукової індустрії Google розробив функцію для перевірки вірусних заяв, фільтруючи новини [анг] за такими характеристиками, як Брехня, Здебільшого Брехня, Здебільшого правда та Істина. Facebook використовує аналогічний алгоритм [анг], але натомість у своїх звітах фокусує увагу на таких характеристиках, як «Брехня», «Часткова брехня» чи «Брехня». Twitter нещодавно оприлюднив власну структуру фільтрування інформації [анг], яка складається з трьох компонентів: Інформація, яка вводить в оману, Дискусійна інформація та Неперевірена інформація.

Організації з перевірки фактів мають діаметрально різні моделі фільтрування інформації.

Наприклад, «Політфакт» розробив так звану Лінійку Правди [анг]. Хоча вона має такі стандартні категорії, як «правда, здебільшого правда, здебільшого брехня та брехня», вона також має категорію «пожежа в трусах» для неточної та безглуздої інформації. Snopes використовує цілком іншу методику з 14 категоріями [анг].

Для порівняння, Africa Check використовує вісім категорій [анг]. Вони оцінюють твердження у фактах, перекладають тягар наведення доказів на спікера, зосереджуються на вагомості, використовують доступні на той час кращі докази і зобов’язуються оновлювати інформацію та з’ясовувати помилки, коли «з’являються нові і більш якісні докази».

Британська організація з перевірки фактів Full Fact взагалі не фільтрує інформацію, залишаючи її на розсуд читача [анг].

Проте, технічні платформи, які запускають спільні програми з організаціями з перевірки фактів, зазвичай вимагають, щоб їх партнери дотримувались їх структури фільтрування інформації. Наприклад, Facebook очікує, що організації з перевірки фактів будуть оцінювати перевірений контент згідно його оприлюдненої структури [анг]. З часом це зумовлює домінування єдиного світогляду, що робить Facebook – центральним арбітром істини.

Багато інших організацій фільтрують інформацію без пояснення причин, але звичайних користувачів просять сприймати і довіряти їй. Коли платформи фільтрують інформацію на базі думок кількох експертів, то очікують від суспільства сприйняття та оновлення свого світогляду.

Дослідники намагались вирішити заплутані проблеми фільтрування інформації. Клер Уордл, відомий вчений в цій сфері виокремив 7 категорій фільтрування інформації [анг]: сатира чи пародія, контент, який вводить в оману, видуманий контент, сфабрикований контент, неправдиве джерело інформації, неправдивий контент та маніпулятивний контент.

А професор Duke Reporters Lab Білл Адар застосував унікальну методику фільтрування інформації за допомогою власної розробки MediaReview Taxonomy [анг], яка передбачає демократичний процес обговорення й фільтрування інформації після відгуків громадськості.

Але фільтрування інформації – це не просто технічне питання, воно глибоко впливає на думки та міркування громадян про навколишній світ. Вчені довели важливість фільтрування і деякі з них навіть стверджують, що «пізнавати – означає фільтрувати» [анг].

Інші застерігають від небезпеки фільтрування. Дерек Кабера, професор Корнельського університету написав есе під назвою «Темні сторони категоріального мислення» [анг]. Барт де Ланге [анг] та Філіп Фернбах [анг] написали у Harvard Business Review статтю під назвою «Небезпека категоріального мислення» [анг].

Фільтрування інформації – це реальна, але тіньова влада. І ті, хто має владу фільтрувати інформацію, можуть мимоволі нав’язувати громадянам власне сприйняття реальності.

Фільтрування інформації є беззаперечною необхідністю, але громадяни повинні до кінця бути пильними у тому, хто має право це робити. Процес фільтрування інформації має бути прозорим, а також публічно та раціонально контрольованим зі сторони суспільства.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*