Skip to Content

Із чого складається перемога – Урядовий Кур’єр

Be First!

Сергій НАЄВ,
командувач Об’єднаних сил Збройних сил України,

генерал-лейтенант

Війна з погляду людини цивільної — це безперервні героїчні зусилля мільйонів людей на фронті і в тилу. Але для людини військової будь-яка війна складається з етапів і окремих частин — воєнних операцій. Наприклад, стратегічна військова операція — операція, виконання якої має істотний вплив на перебіг усієї війни. Виконання стратегічних завдань впливає на загальну стратегічну обстановку, яка стосується всіх Збройних сил України, всієї території України або більшої її частини.

Стратегічне завдання має значення для подальшої збройної боротьби загалом або на збереження української території. Виконання стратегічного завдання має істотний вплив на перебіг усієї війни.

Під час опору російському вторгненню Командування Об’єднаних сил ЗС України розробило і втілило в життя п’ять стратегічних операцій.

Генерал-лейтенант Сергій Наєв (праворуч) переконаний, що успішна операція неможлива без детального планування. Фото надав автор

Найпершим стратегічним завданням, яке було реалізовано ще до початку повномасштабного вторгнення, стало оперативне розгортання Сил оборони до 24 лютого, дня вторгнення. Тоді в нашому підпорядкуванні перебувало п’ять сухопутних угруповань, одне угруповання Повітряних сил, а також угруповання різнорідних сил на морі. Але всі вони перебували у штатах (тобто були укомплектовані) відповідно до вимог мирного часу.

Для реагування на загрозу вторгнення супротивника, про яку вже говорили відкрито, я ще 23 лютого віддав письмове розпорядження всім командирам угруповань провести оперативне розгортання та вивести частини й підрозділи у райони бойового призначення. Після цього у визначених районах було проведено розгортання загальновійськових бригад, згодом — систем розвідувального, оперативного, логістичного, медичного забезпечення. Надалі це стало підґрунтям для дій Сил оборони України з відбиття збройної агресії рф. Якби ми цього не виконали, війну б зустріли в казармах і на полігонах.

А вже з 24 лютого, коли розпочалася мобілізація до складу Сил оборони, війська почали підсилюватися — в кожній області було створено не менш як одну бригаду територіальної оборони, також було розгорнуто корпус резерву. Це дало змогу зупинити ворога, а надалі — завдати йому ураження, яке знизило його наступальний потенціал.

Ми зуміли передбачити дату і час вторгнення агресора, що дало змогу підготуватися до нападу. Хоч розвідувальні органи України в жодному з офіційних документів чіткої інформації про конкретну дату і час початку агресії не надавали, ще 21 лютого я прийняв рішення поставити всім командувачам та командирам завдання розгорнути війська для відбиття збройної агресії. А 23 лютого продублював свій наказ письмово.

Начальник моєї розвідки підтвердив імовірність загострення, а мої внутрішні відчуття підказали мені, що вторгнення може статися саме 24 числа. Тому я одразу викликав усіх сімох командувачів угруповань та наказав їм до 4 години ранку 24 лютого привести війська в готовність до відбиття агресії.

О 2 годині ночі, за кілька годин до початку повномасштабної війни, я прибув до центру управління, де вже зібралися начальники всіх центрів та відділів, і наказав їм всім зайняти робочі місця та бути готовими до бойового управління. А за кілька годин стало зрозуміло, що це передбачення було правильним.

Третім стратегічним завданням, яке розв’язало наше командування, — зрив планів супротивника отримати повний контроль над українським узбережжям Чорного моря. На початку березня 2022 року начальник розвідки доповів: аналіз розвідданих свідчить, що буквально наступного дня ворог може розпочати наступ через Вознесенськ уздовж адміністративної межі Миколаївської та Одеської областей і аж до кордону з Молдовою. Порадившись із начальником розвідки, наказав командувачу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ генерал-майору Андрієві Ковальчуку перекинути частину військ в район Вознесенська, а начальникові групи вогневого ураження полковнику Віталієві Пахомову — перемістити всі засоби вогневого ураження (артилерію, авіацію) так, щоб завдати ворогові максимального ураження.

Прогноз справдився: вранці наступного дня ворог почав сунути до Вознесенська. Але там його зустрів підрозділ десантників 80 окремої десантно-штурмової бригади і понад добу нищив бронетехніку та особовий склад окупантів. Решту ворожих підрозділів, які намагалися наступати, почала кришити артилерія й авіація, які Сили оборони зосередили на цьому напрямку.

Перший танк супротивника, який рухався через міст поблизу Вознесенська, було підірвано разом з мостом, і частину сил ворога було фактично закорковано. Окупанти силами до десяти батальйонно-тактичних груп постійно намагалися знайти шлях в обхід Вознесенська.

Якби супротивникові вдалося пройти через Вознесенськ далі вздовж адміністративних меж двох областей аж до кордону з Молдовою, то росія змогла б висадити морський десант на територію Миколаївської та Одеської областей. А це дало б супротивникові змогу окупувати не тільки міста на узбережжі Миколаїв та Одесу, а й області цілком. У такому разі Україну було б позбавлено виходу до Чорного моря; порти в Одесі, Чорноморську, Южному, Рені просто не працювали б. Наша економіка такого б не витримала.

Але всі ворожі батальйонно-тактичні групи, які перебували поблизу Вознесенська, Нової Одеси та Баштанки, потрапили під щільне вогневе ураження українських захисників. Авіація виконувала на один літак по п’ять-шість вильотів, артилерія не шкодувала боєприпасів. У підсумку ворог протягом шести діб зазнав настільки великих втрат, що був змушений відмовитися від наступу.

У квітні — травні 2022 року значна чисельність українського війська перебувала на території Луганської та Донецької областей, де точилися запеклі бої. Це була найбільш боєздатна частина української армії, яка мала чималий бойовий досвід, здобутий під час АТО, ООС і повномасштабного вторгнення. Тому ворог мав на меті прорвати нашу оборону на запорізькому напрямку на ділянці Велика Новосілка — Зелене Поле, а на ізюмському напрямку — просунутися на ділянках Барвінкове — Довгеньке, щоб дістатися далі в напрямку Добропілля аж до Покровська. Так окупанти намагались оточити угруповання Збройних сил України, яке перебувало на території Луганської та Донецької областей. А це понад 15 бригад.

Ворог почав реалізацію свого замислу на початку квітня, коли силами 42 мотострілецької дивізії 58 армії розпочав наступ на запорізькому напрямку і намагався прорвати нашу оборону у смузі відповідальності 110 окремої бригади територіальної оборони. Супротивник спочатку мав успіх, і наші сили відступили. Тоді я особисто прибув на командний пункт 110 ОБ ТрО.

Я керував безпосередньо на пункті управління діями 55 та 44 окремих артилерійських бригад. У повітря було піднято всю наявну у тому районі безпілотну авіацію. Протягом шести годин ми завдавали вогневого ураження по колонах ворога. І того дня окупанти не зуміли просунутися, зазнали втрат та відкотилися назад. Разом з генерал-лейтенантом Володимиром Кравченком ми повернули бійців 110 ОБ ТрО на визначені місця, перекинули на цю ділянку додаткові сили із бронетехнікою і всю ніч давали настанови нашим воїнам. Загалом тоді пропрацювали в інтенсивному режимі понад три доби без сну та перепочинку.

І хоч наступного дня ворог намагався повторити штурмові дії, а інтенсивні бої тривали ще майже тиждень, завдяки зміцненню оборони, вмілій розстановці сил і засобів, проведенню додаткового мінування ворогові було завдано значної шкоди і його було зупинено.

Якби ворогові вдалось оточити наше найбільш боєздатне угруповання на території Донецької й Луганської областей, розгромити найбільшу частину Збройних сил України, збройна боротьба потім втратила б сенс. Це означало б, що Україна зазнала поразки.

На початку квітня 2022 року ворог намагався просунутися з ізюмського напрямку на Довгеньке, Барвінкове та Добропілля. Він зумів побудувати на правому фланзі оперативного угруповання «Харків» паромну переправу, через яку навіть під щільним вогнем українського війська перетягнув кілька батальйонно-тактичних груп до Кам’янки — Старої Кам’янки. Відтоді розпочалася битва за запобігання проходу ворожих сил на ізюмському напрямку.

Супротивник щодня атакував позиції підрозділів наших Сил оборони. Було здійснено маневр 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр»; з допомогою бригад територіальної оборони, а також додаткових сил та засобів вогневого ураження побудовано другий ешелон оборони. Битва тривала понад півтора місяця — кожен ранок розпочинався з атаки: спершу наступали батальйонами, потім — ротами, тоді взводами, а завершувала піхота. Ця боротьба тривала постійно.

Потім ворог вирішив змінити напрямок і розпочав рух на Комишуваху та Велику Комишуваху. Ми здійснювали маневр військами. Тривала звичайна бойова робота, яка дала результат: протягом півтора місяця ворог, зазнавши значних втрат, відмовився від подальшого руху ізюмським напрямком.

Окупанти вирішили просунутися через Сіверський Донець на ділянці Дронівка — Серебрянка — Білогорівка. Я перебував на пункті управління в Бахмуті разом з угрупованням, яке виконувало завдання на цьому напрямку, понад місяць.

Пам’ятаю, як ворог намагався прорватися через Сіверський Донець. Напередодні я пішов спати приблизно о 3 годині ночі, а вже о 5 ранку прокинувся і прибув на пункт управління. Там мені доповіли, що ворог навів перший понтонний міст. Необхідно було шукати якесь креативне рішення. І я оголосив змагання: той, хто першим зруйнує цей міст, отримає грошову премію і його представлять до державної нагороди. І вже за годину мені доповіли, що завдання виконано.

Проте ворог не відмовився від своїх планів і продовжив спроби навести мости. Тому командирові 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича полковнику Сергієві Марценюку було поставлено завдання: в разі спроби навести переправу своєчасно виявляти і перешкоджати цьому, а в разі наведення таких мостів — знищувати їх. Бойова робота тривала протягом дев’яти діб, із 4 по 13 травня 2022 року. Українське військо зірвало дві спроби побудувати переправу, а чотири вже наведені понтонні мости знищило. Урешті-решт супротивник відмовився від форсування річки і затопив у водах Сіверського Дінця свої танки, щоб вони не дісталися нам.

РS. Визнання міжнародних експертів

Стратегічні військові операції, що були (і ще будуть) розроблені і реалізовані українськими генералами, стануть предметом для детального дослідження військових аналітиків та викладачів військових академій. Але вже зараз успіхи українських командувачів здобувають визнання міжнародних військових експертів.

Зокрема, колишній командувач сухопутних військ Польщі генерал Вальдемар Скшипчак, говорячи про дуже вдалу операцію з визволення значної території Харківської області, пояснив, що цей успіх став можливим завдяки оборонній операції на Донбасі, яка знекровила російську армію.

«Перша найбільша битва, ваш найбільший успіх — ваша оборона на Донбасі. Той командир, який чотири місяці вів успішну оборону, — ваш герой. Усі інші операції нині — наслідки того, що ви виснажили російську армію на Донбасі, і вона вже не має сил захищатися чи битись», — сказав він.

За словами Вальдемара Скшипчака, завдяки поразці росіян в битві на Донбасі, а також тому, що їх вдалося переконати, що основного удару буде завдано на херсонському напрямку, в обороні ворога саме на харківському напрямку утворилося слабке місце. Через це слабке місце українська армія і завдала нищівного удару по окупантах, визволивши майже всю Харківську область.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*