"Плати за те, що споживаєш". Чому сортування сміття потребує додаткових витрат
“Шлях сміття до урни лежить через нашу свідомість”, – здавалося б, зрозуміла і проста істина. Але реалізувати її, як виявляється, складно. Чому? Бо не кожен споживач усвідомлює, що саме він є щоденним джерелом продукування побутового сміття, і саме він здатен вирішити цю проблему.
Звідси й випливає завдання для різних компаній, що займаються сортування та переробкою сміття, – донести до людей інформацію, як саме це правильно робити та розробити чіткий алгоритм дій.
Ініціативу у цьому напрямку почали проявляти громадські організації та бізнес. Ще у 2017 році в Києві стартував проєкт “Україна без сміття“, в рамках якого створили громадські станції сортування. Основне завдання таких станцій, окрім сортування сміття, змінювати звички людей і формувати нові навички.
Для того, щоб ініціатива ефективно працювала, важливо розуміти кінцеві цілі і впевнитись у тому, що сміття таки справді потрапить на переробку, а не “загубиться” десь дорогою.
Як сміття потрапляє на сортувальні станції
Спеціальні контейнери для сортування сміття в місті зустрінеш далеко не біля кожного будинку. А якщо вони і є, то не завжди мешканці викидають у них те, для чого вони призначені.
Наразі в Києві встановлено майже 4 тис комунальних контейнерів для збору різних відходів: сухої фракції, скла, паперу та пластику. Через специфічну форму їх ще називають “дзвіночками”. У такі контейнери не вийде викинути пакет зі сміттям, адже вони мають вузький отвір.
Зібрані комунальним підприємством “Київкомунсервіс” відходи пластику з контейнерів вивозяться на сортувальну станцію, що належить ТОВ “Компанія Еко-Сток”. Там вони сортуються за видом та кольором, що робить їх придатними для переробки та повторного використання.
Скло та скляні пляшки, крім “дзвіночків”, також можна викидати в контейнери‑сітки. За даними Київської міської державної адміністрації, на 2022 рік таких у столиці було понад 2,5 тис. Зібрані з них скляні відходи після сортування направляються на переробку у Гостомель.
Типи всіх контейнерів та їх місцеперебування можна знайти на мапі КП “Київкомунсервіс”.
У 2017 році у столиці започаткували проєкт “Україна без сміття” (УБС), а разом з ним з’явилися і станції сортування. Проєкт передбачає можливість кожної людини приїхати на станцію та розсортовувати сміття вже на місці.
Згодом у них з’явились послуги “Зелений офіс” та “УБС кур’єр”. У першому випадку УБС обслуговує компанії – проводить навчання, облаштовує офіси спеціальними контейнерами для роздільного збору відходів та вивозить накопичене сміття.
Повна вартість послуги залежить від кількості контейнерів (380 грн за штуку), як часто вивозитимуть відходи (разовий – 1125 грн) та чи потрібне навчання персоналу (5,5-10,5 тис грн).
Перші у світі. Як український стартап Rekava створює свічки та стаканчики з кавової гущі
Послугою кур’єра можуть скористатися кияни та мешканці передмістя – потрібно вдома скласти чисту та суху вторсировину та окремо текстиль (тканини чи одяг), замовити та оплатити послугу, і протягом кількох днів кур’єр забере сміття біля будинку та відвезе на станцію. У такому випадку сортувати сміття вдома необов’язково.
Вартість такої послуги – 280 грн за один пакет з міксом відходів та 110 грн за маленький пакет з текстилем. У вартість послуги також входить “Досортування” та “Спалювання”, але лише при замовленні на суму від 560 грн.[BANNER2]
На станції кожен пакет розсортовують на понад 40 категорій – це дозволяє перетворити різні відходи на товар – вторинну сировину.
“Тільки винятково посортовані відходи купує переробник, тож ми окремо пресуємо поліетиленову плівку, окремо пляшки, окремо картон тощо. Коли вторсировини збирається багато, у визначений день приїжджає машина заготівельника/переробника й забирає її для подальшої переробки. Потім підприємство перераховує кошти на рахунок організації”, – розповідають в “Україна без сміття”.
Секонд-хенд від 500 євро. Як українська стилістка переробляє старий одяг і продає його по всьому світу
А от текстильні вироби та неліквідний пластик відправляють на спалювання. Вартість такої послуги на станції УБС – від 80 грн за один маленький пакет пластику та від 90 грн за текстиль.
Правила сортування сміття
Кожна сортувальна станція, пункт приймання вторсировини чи пункт утилізації має свій перелік того, що вони готові забрати. Тож перед тим, як здавати сміття на переробку, треба ознайомитись з правилами організації.
В “Україні без сміття” радять починати сортування сміття з аналізу покупок – щоб зрозуміти, яких відходів виявляється найбільше.
“Спершу ви можете розділяти відходи на базові типи: пластик, скло, папір, метал. А з досвідом ви самі зрозумієте, на які категорії буде зручніше сортувати особисто вам”, – радять в УБС.
Однак, навіть під час сортування на базові категорії виникають питання. І вони починаються ще на етапі вибору сміттєвих пакетів. Відповідь проста – або відмовитись від них, або купувати біорозкладні пакети.
“Читайте склад, щоб там не був присутній якийсь пластик або оксодобавка (наприклад d2w), адже тоді ці пакетики не розкладуться на кисень і воду, а розпадуться на мікропластик, який становить загрозу для нашого довкілля”, – пояснюють в організації.
Прощавай, пакете з пакетами? Що зміниться після заборони пластикових пакунків
Важлива деталь – з усіх пляшок (крім пляшок з-під олії та побутової хімії) треба знімати кришечки та етикетки. Із кришечок з-під бутлів для води обов’язково треба зняти спінене кільце полістиролу та наліпку – їх окремо здають на спалювання.
“Етикетки бувають різними – з паперу, поліпропілену і ПВХ (полівінілхлорид). Паперові можна здати на переробку. Поліпропіленові – на відповідальне високотемпературне спалювання. В майбутньому, сподіваємося, матимемо можливість приймати і їх на переробку. Наразі шукаємо рішення для цього типу відходів”, – розповіли в організації.
Також з різних пакетів та плівок треба знімати наліпки, скотч, застібки чи будь-які інші деталі.
Що не можна відправляти на переробку
З пластику на переробку чи спалювання не приймають будь-які вироби з полівінілхлориду (ПВХ). Цей матеріал містить хлор, під час нагрівання він виділяє високотоксичні сполуки, тому його переробка та спалювання небезпечні для довкілля.
За можливості варто взагалі уникати використання цього матеріалу (використовується у виробництві труб, підвіконня, плінтусів, пластикових карток, віконних рам, клейонки, лінолеуму, вінілових платівки, банерів).
“Полівінілхлорид – це той вид пластику, для якого наразі не знайдено рішення щодо утилізації. Адже, навіть, якщо віддавати його на безпечне спалювання за високих температурах, то фільтри спалювальних підприємств не здатні відфільтрувати молекули хлору, які вивільняться з ПВХ”, – пояснюють в УБС.
Їстівний посуд – новий тренд. Як смачні горнятка, тарілки та столові прибори витісняють пластик та папір
Зі скла на переробку чи спалювання не приймають: лампочки, термометри, фарбоване скло, кераміку, дзеркала, термоскло, гартоване скло, захисне скло для ґаджетів, кришталь, лінзи та ампули.
Також на переробку не приймають фармацевтичні та медичні відходи, батарейки, відходи, що контактували з рідинами тіла, використані засоби особистої гігієни, газові балони, картриджі від принтера, гострі та ріжучі предмети, будівельні відходи, недопалки, запальнички, великі шматки меблів.
Перелічені вище відходи треба утилізувати окремо. Наприклад, для небезпечних відходів по Києву встановлені спеціальні окремі контейнери. Знайти їх можна на мапі.[BANNER3]
Що відбувається з батарейками
На кожній батарейці є спеціальна позначка, що викидати у смітник її не можна. Єдиним правильним рішенням є утилізація. Однак, з утилізацією батарейок в Україні ситуація складна, оскільки власного заводу для їхньої переробки немає, тому доводиться відправляти їх за кордон.
“В Україні немає можливості зробити власний завод для переробки батарейок, тому що це економічно збитково – збирається надто мало батарейок для того, щоб будувати цілий завод”, – пояснює співзасновниця та голова руху “Батарейки, здавайтеся!” Любов Колосовська.
Складність в тому, що переробка батарейок потребує доплати – кожного разу, відправляючи їх на завод, разом з ними треба відправляти гроші на їхню переробку.
Виникає логічне питання: де брати гроші на переробку батарейок? Колосовська пояснює, що в Європі, наприклад, це оплачують виробники – компанії, які виготовляють батарейки закладають їх ціну вартість переробки. Ці кошти акумулюються і на них організовують збір та перероблення.
Це називається “Система розширеної відповідальності виробника”, вона обов’язкова на рівні Євросоюзу. І це не тільки з батарейками, а й з іншими видами відходів.
Упаковка – ресурс, а не сміття. Що таке розширена відповідальність виробника
“У нас цієї системи в законодавстві поки немає. Тому, все що зараз втілюється в Україні, відбувається на добровільному рівні. Ми звернулися до різних торгових мереж і пропонували так зробити.
Спочатку відгукнувся тільки “Епіцентр”. У компанії зробили таку систему: всі бренди, які там продаються, з кожної проданої батарейки відкладають кошти на утилізацію і таким чином фінансується відправлення”, – розповідає співзасновниця руху.
Приклад першого великого бізнесу перейняли інші компанії. Зараз до проєкту “Батарейки, здавайтесь!” під’єдналися такі мережі “Сільпо”, Novus, Comfy, JYSK та WOG.
Тобто, зараз компанії-імпортери батарейок щоквартально перераховують утилізаційний збір, сплачуючи логістику та перероблення. Самі ж батарейки мережі передають організації у міру заповнення контейнера для збирання.
Далі кур’єр забирає їх, і вони потрапляють на склад. Там їх пересипають у бочки для відправки за кордон. Коли набереться 20 тонн, їх везуть на завод з переробки батарейок у Румунії.[BANNER4]
Чому відправляють саме в Румунію? Колосовська каже, що організація спочатку розглядала варіанти і в Польщі, і в Німеччині, однак туди складно транспортувати батарейки, а дозвільна система дуже складна.
“Оскільки це небезпечні відходи, треба отримати дозвіл від двох країн на транскордонне перевезення цих відходів. Це все довго і бюрократично – але це нормальна практика, адже цим ЄС унеможливлює закопування відходів. У Польщі була складність з оформленням – виходило дуже дорого, а в Румунії це більш демократично”, – пояснила голова руху.
На заводі в Румунії батарейки сортують, частину переробляють на місці, а частину відправляють у Німеччину, тому що літієві батарейки нормально переробляють лише там.
Україна зможе подолати сміттєву кризу. Що передбачає ухвалений Радою закон?
На що зрештою перетворюються батарейки? Цинк-карбонові, лужні та сольові батарейки румунський завод переробляє самостійно механічним методом. Речовина, що залишається після переробки, називається чорна маса (суміш графіту, марганця, цинку та інших компонентів батарейок).
Вона також продається на вторинному ринку та використовується в пірометалургії для видобутку цинку, в будівництві.
Фото на головній ua.depositphotos.com
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.
