Російський терор не досяг цілі: як енергетичний сектор витримав рік великої війни та встає на ноги
Зранку 23 лютого рік назад українські енергетики почали операції з підготовки енергосистеми України до роботи в ізольованому від Росії та Білорусі режимі.
Опівночі відбулось планове від’єднання, а вже о 5-ій ранку Путін оголосив Україні війну. Після цього в бік Києва полетіли перші ракети.
Згодом лише по об’єктах енергетики їх прилетить сотні, і все з однією метою – повністю знеструмити та заморозити країну. Утім, планам окупантів не судилося збутися.
В першу чергу, завдяки професіоналізму українських енергетиків, яким вдалося неможливе – втримали енергетичний фронт під постійними обстрілами росіян.
Сьогодні завдяки покращенню української ППО та діям ремонтників ситуація в енергетиці з кожним днем покращується, але розслаблятися ще зарано, оскільки другий рік війни може виявитися не менш складним.
А поки згадуємо, яких змін за останні 365 днів зазнала галузь та чому ані ворожі ракети, ані блекаути не змогли зламали енергосистему.
Від’єднання від енергосистем Росії та Білорусі
До 24 лютого 2022 року, поки всі гадали чи нападуть росіяни на Україну, наші енергетики працювали над приєднанням вітчизняної енергосистеми до Європейської мережі операторів системи передавання електроенергії (ENTSO-E). Цей процес мали завершити у 2023 році.
До цього Україні необхідно було пройти два етапи роботи в ізольованому від Російської Федерації та Білорусі режимі: узимку та влітку.
23 лютого почався перший етап, який мав тривати три дні, після чого українську енергосистему планували знову під’єднати до Росії та Білорусі. Так і сталося, опівночі 24 лютого від’єднались, а через кілька годин Путін оголосив Україні війну.
Тоді стало зрозуміло, що шляху назад нема, і міністр енергетики Герман Галущенко підписаний наказ, яким Україна офіційно відмовилась від приєднання до ворожих енергосистем. Паралельно стартували перемовини з європейськими партнерами щодо термінової синхронізації з ENTSO-E.
Синхронізація з ENTSO-E
Протягом перших днів війни українська енергосистема успішно працювала в автономному режимі. Як в технічному, так і в технологічному плані.
Наступний крок був за урядами європейських країн. І вони його зробили, дозволивши синхронізацію.
Уже 16 березня Україна стала частиною єдиної енергосистеми Європейського Союзу, тобто українські енергетики за кілька тижнів впоралися з тим, що мали робити мінімум півтора року.
Після цього почалася підготовка до наступного не менш важливого етапу – синхронізації ринків, яка відкривала можливості для комерційних перетоків електроенергії.
Забігаючи наперед відзначимо, що цей процес теж відбувся в рекордно стислі терміни.
Початок експорту
Довгоочікуваний експорт української електроенергії в ЄС почався 30 червня з поставок у Румунію. Згодом вироблена в Україні електроенергія почала надходити у Словаччину, Угорщину, Молдову та Польщу.
Державна компанія “Укренерго”, яка отримала левову частку доходів від експорту, за короткий проміжок часу встигла заробити майже 5 млрд грн від продажу доступу до міждержавних перетинів.
11 жовтня після масштабних обстрілів критичної інфраструктури Україна вимушено зупинила продаж електроенергії країнам Європейського Союзу.
Нещодавно з’явились перші розмови про можливість відновлення комерційних перетоків, однак поки може йтись про мізерні обсяги і лише вдень.
“У неділю, 12 лютого, в енергосистемі виник суттєвий профіцит і вперше у цьому році було обмежено генерацію сонячних електростанцій”, – заявив народний депутат Андрій Герус.
Енергосистема країни зазнала втрат, але в планах – збільшення експорту в ЄС. Як це можливо?
“Вже найближчим часом може постати дилема: вдень профіцит електроенергії “зливати в землю” (обмежувати сонячні електростанції, але обсяг обмеженої електроенергії все одно оплачувати) або дозволити експорт у денні години зі збереженням імпорту ввечері”, – наголосив він.
Наразі експорт не здійснюється, але динаміка не може не радувати. Щоправда, усі плани можуть миттєво змінити нові атаки ворога.
Сотні ударів по енергосистемі
З жовтня 2022 року Росія завдала 255 ударів по 112 об’єктах енергоінфраструктури України.
“Це саме ті удари, які досягли цілей. Як кажуть, “прилетіли”. Ми розглядаємо ці атаки як навмисне створення непридатних для життя умов, що відповідає одній з ознак геноциду, вказаній у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього”, – заявив напередодні генеральний прокурор Андрій Костін.
На жаль, від ворожих обстрілів “дісталося” майже усім областям.
Найбільше атак було зафіксовано на Донеччині, Дніпропетровщині, Київщині та Харківщині.
Перший в історії блекаут
Така кількість ударів по об’єктах енергетики не могла пройти безслідно, особливо враховуючи той факт, що перед атаками російські військові консультувалися зі своїми енергетиками з приводу того, куди краще бити для знеструмлення всієї країни.
Результат – 23 листопада вперше в історії енергосистема України зазнала системної аварії – стався блекаут.
Система розділилася на “острівці”. Через руйнування всі атомні станції одночасно втратили зовнішні джерела електроенергії. На АЕС спрацював захист і вони, висловлюючись мовою енергетиків, “сіли на нуль”, тобто зупинились.
Ідеться про Рівненську, Хмельницьку та Південноукраїнську АЕС. Запорізька була зупинена раніше через її захоплення російськими терористами.
Україна пережила перший блекаут в історії: чому зупинялися атомні енергоблоки та чим це загрожує
Утім, уже о 4:00 ранку 24 листопада енергетикам вдалося об’єднати енергосистему і вона знову запрацювала як єдина мережа. Після цього першочергово заживили критичну інфраструктуру, а згодом і решту споживачів.
Більше масштабних аварій в енергосистемі не відбувалося.
Втрата понад 10 ГВт потужності
Крім масштабних руйнувань через постійні ракетні та дронові атаки, українська енергосистема втратила понад 10 ГВт основних встановлених потужностей, які тимчасово знаходяться під контролем ворога.
Ключова втрата – це найбільша в Україні та Європі Запорізька АЕС, яку окупанти незлічену кількість разів безуспішно намагались підключити до енергосистеми Росії.
Станція досі перебуває під контролем ворога, що впливає не тільки на енергопостачання України, а й на ядерну безпеку всієї Європи.
Росіяни хочуть відключити Запорізьку АЕС від України. Чи можливо це та якими можуть бути наслідки?
Також під контролем загарбників знаходяться Запорізька, Луганська та Вуглегірська теплові електростанції, Каховська гідроелектростанція та більшість вітрових та сонячних електростанцій на півдні.
Важливо розуміти, що крім АЕС, решта електростанцій – це ключові регулюючі потужності, які мають забезпечувати покриття споживання у пікові ранкові та вечірні години.
Зважаючи на величезні проблеми через окупацію згаданих об’єктів, уряд нарешті зрозумів критичну необхідність розвитку розподіленої маневреної генерації. І навіть зробив перші кроки в цьому напрямку.
Розвиток розподіленої генерації
Створення альтернативної мобільної генерації із застосуванням потужних генераторів, газотурбінних та газопоршневих електростанцій допоможе енергосистемі бути більш гнучкою та швидше долати наслідки терористичних атак росіян.
В Україні давно говорили про необхідність розвитку розподіленої генерації, однак до початку війни все лишалось на рівні балачок. Зараз цей процес зрушив з місця.
Залежно від потреб місцева влада, державні або приватні компанії можуть закупити станції різної потужності: від 1 МВт до 150 МВт.
Уряд ставить на альтернативну мобільну генерацію: як це працює і чи врятує енергосистему
Ці станції можуть працювати як елементи децентралізованої енергосистеми і забезпечувати електрикою безпосередньо споживачів, а залишки – відправляти в систему.
Другий напрямок використання – зробити станції мобільними, розмістивши на залізничні платформи або автомобільні шасі, та у випадку обстрілів оперативно заживлювати об’єкти критичної інфраструктури.
Важливо, що такі станції будуть затребувані й після війни. Вони можуть працювати як маневрена генерація, якої енергосистемі критично не вистачає.
Паливний ринок: повна переорієнтація на Європу
Якщо цілеспрямоване знищення електроенергетичної інфраструктури почалося через півроку після початку великої війни, то атаки на нафтопереробні заводи та нафтобази – з першого дня вторгнення.
З першим залпом ракет український ринок нафтопродуктів втратив понад 90% поставок дизпалива та близько 50% бензину.
Чому на залитому ринку державна “Укртранснафта” переплачує за угорський “дизель”
У травні Україну охопила масштабна паливна криза з кілометровими чергами на заправках та дорогоцінним бензином.
Утім за рекордно короткий термін країна змогла повністю переорієнтуватися на поставки з Європи. Спочатку пальне везли за будь-яку ціну, а коли кризу вдалося подолати, мережі почали знижувати вартість пального. Ця тенденція триває і досі.
Збереження видобутку газу
У 2022 році Україна видобула близько 18,5 млрд кубометрів газу, свідчать розрахунки ExPro. Так, цей показник впав у порівнянні з 2021 роком, однак в умовах повномасштабної війни зниження видобутку лише на 6% можна вважати досягненням.
Особливо враховуючи окупацію частини Харківської області, яка є одним з лідерів за покладами газу в країні.
“Укргазвидобування” залишається лідером з газовидобутку в країні. Минулого року компанія видобула 13,2 млрд кубометрів газу (падіння на 3% по року – ЕП), “Укрнафта” скоротила видобуток на 7% – до 1 млрд кубометрів.
Найбільше падіння в 15% показали приватні компанії – до 4,3 млрд кубометрів.
Низькі тарифи
Це одне з найбільш спірних “досягнень” за підсумками року великої війни. З одного боку, влада ставить собі у “плюс” збереження усіх тарифів на довоєнному рівні.
І з точки зору незахищених верств населення це виглядає логічно, оскільки в нинішніх реаліях люди не можуть собі дозволити сплачувати більше за електрику чи газ.
Утім важливо також розуміти, що чинні тарифи мають мало спільного із соціальною справедливістю. Оскільки сьогодні низькі тарифи платять як незахищені громадяни, так і цілком заможні люди.
Для прикладу – чинний тариф на електрику приблизно вчетверо нижчий за ринковий. А різниця як для пенсіонера в селі, так і для умовного олігарха зі списку Forbes компенсується за рахунок держкомпаній. Фактично – коштами платників податків.
Сьогодні на підтримку неринкових тарифів витрачається понад 140 млрд грн на рік.
Тому, ймовірно, варто переглянути тарифи, але при цьому важливо забезпечити незахищені верстви населення адресними субсидіями. Наразі такі розмови вже йдуть на рівні уряду.
Швидше за все, навесні відповідне рішення буде ухвалено. Утім поки що невідомо, як саме воно буде реалізоване.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.