Skip to Content

Щоб не потонути в смітті. Уроки громад, які впровадили управління відходами

Be First!
by 29 Листопада, 2023 Економіка

“Стовп темного диму здіймається вгору, через їдкий запах паморочиться в голові й дере в горлі, повітря отруєне на десятки кілометрів”, – так очевидці описують горіння сміттєзвалищ. Їхня загальна площа в Україні перевищує 9 тис гектарів, що дорівнює території міста Хмельницький.

Більшість сміттєзвалищ необлаштовані. Вони забруднюють поверхневі та ґрунтові води, адже виділяють фільтрат. Вони займають території, які можна використати в господарстві. На них часто виникають пожежі. Наприклад, у 2016 році на Грибовицькому сміттєзвалищі під Львовом спалахнула масштабна пожежа. Тоді трьохсотметрова лавина сміття засипала трьох пожежників і комунальника.

У екстрених випадках громадам треба терміново вживати заходів. Як-от Львову, щоб впоратися із ситуацією, довелося везти власне сміття до Дніпра, Кропивницького, Миколаєва й Сум.

Щоб розвʼязати проблему глобально, в Україні ухвалили новий закон “Про управління побутовими відходами”. У Центрі спільних дій розробили еконавігатор, де пояснюють, як законодавчі зміни впровадити громадам.

Електроенергія й газ з побутових відходів. Як Житомиру це вдалося?

“Те, що країни ЄС й інший цивілізований світ давно переробляє в гроші, ми викидаємо на полігон, засмічуємо землю і погіршуємо екологію. Кожне місто в Україні продукує стільки відходів на рік, що ними можна опалювати приблизно 20-25% цього ж міста. Крім того, додатково за рахунок спалювання сміття вийде забезпечити електроенергією до 10% міста”, – вважає міський голова Житомира Сергій Сухомлин.

У лютому 2023 року в місті запрацював перший в Україні сміттєпереробний завод, збудований коштом приватних інвесторів. Він переробляє побутові відходи Житомира і декількох навколишніх громад.

Наразі потужності заводу дозволяють переробляти 40-45% відходів міста, але після запуску нового обладнання через два місяці Житомир вийде на глибину переробки у 80-85%.

“Коли Житомирський сміттєпереробний завод вийде на повну потужність, він вироблятиме до 40 тисяч тонн RDF (паливо з відходів). Це заміна 20 мільйонів кубів газу. Якщо ми візьмемо середню ціну в 15-17 тисяч гривень за тисячу кубів, то вийде 300 мільйонів гривень. Таку суму ми втрачаємо, коли просто вивозимо сміття на полігон. Саме тому відходи, які не підлягають переробці, треба спалювати”, – вважає Сухомлин.

У 2015 році для опалення Житомир використовував приблизно 97 млн кубометрів газу. А минулий опалювальний сезон місто пройшло з показником 47 млн кубометрів, зокрема завдяки впровадженню альтернативних джерел енергії. У планах – дійти до показника 5-8 млн кубометрів за опалювальний сезон.

Використання альтернативного палива для отримання газу й електроенергії було однією з причин, чому Житомир майже уник зимових блекаутів.

“Відводити нові земельні ділянки великої площі і робити нові полігони – це дуже коштовна річ. Більше того землю можна використовувати набагато ефективніше, ніж будувати нові полігони по країні. Тому ми розуміли, що коли з’явиться сміттєпереробний завод, і ми замість 100% повеземо на полігон тільки 15%, це дасть можливість зменшити навантаження на полігон”, – розповідає Сухомлин.

Схожою є філософія нового закону “Про побутові відходи”, який набрав чинності в липні 2023 року. Тепер замість того, щоб бездумно викидати все на звалища, необхідно зменшити кількість відходів та обмежити їхній вплив на довкілля та здоров’я людей.

Закон встановлює ієрархію управління відходами, де найвагомішою частиною є запобігання їх утворенню. Наступний щабель – відходи мають пройти етапи повторного використання, переробки та відновлення. Лише невелика частка мала б в остаточному рахунку опинитися на полігоні.

Джерело: Центр спільних дій

Ця ієрархія стосується як окремих домогосподарств та виробників, так і органів державної влади та місцевого самоврядування. Але експерти попереджають, що якщо захоронення відходів не контролювати, то можливість розвитку інших щаблів ієрархії є дуже низькою.

Що змінює новий закон про управління відходами?

Новий закон розширив і доповнив повноваження та відповідальність органів місцевого самоврядування. З його впровадженням органи місцевого самоврядування безпосередньо впливатимуть на охоплення споживачів та якість послуг з управління відходами.

Місцева влада має організувати в повному обсязі збирання й видалення побутових відходів. Кожен мешканець у громаді повинен мати доступ до послуги вивезення сміття.

Відтепер не потрібно укладати програму поводження з побутовими відходами та схему санітарного очищення. Їх замінить місцевий план управління відходами (МПУВ). Цей документ визначатиме завдання та заходи для ефективного управління побутовими відходами в громаді й встановлюватиме чіткі терміни їх виконання.

МПУВ затверджується на 10 років. Його треба розробити протягом одного року з дня набрання чинності Регіонального плану управління відходами. У Центрі спільних дій наголошують, що при напрацюванні МПУВ важливо залучати до планування комунальні підприємства, які володіють необхідними даними, щоб розробити якісні рішення, а також будуть їх безпосередніми виконавцями.

Відповідно до закону, до 9 січня 2024 року кожна громада має визначити адміністратора послуги з управління побутовими відходами. Зараз у багатьох громадах це робить те комунальне підприємство, яке надає весь обсяг житлово-комунальних послуг. Тепер же доведеться або створити окрему установу, або залучити адміністратора з іншої громади.

З 1 січня 2030 року законодавство забороняє експлуатацію полігонів без відповідного оснащення. Йдеться про системи захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, системи контролю за викидами та забрудненням, системи моніторингу стану довкілля.

Фактично більшості громад необхідно закрити та рекультивувати полігони відходів, які знаходяться на їхній території.

Показники зони охоплення полігона відходів
Джерело: Центр спільних дій

Особливо це стосується численних сільських звалищ. Їх дорого переоснащувати та важко контролювати, а низька потужність не дасть побудувати там сміттєпереробні заводи чи хоча б сортувальні лінії.

Тому закон ділить територію країни на кластери, які збігаються з межами адміністративних районів. Створити ефективну інфраструктуру можна лише на рівні району – коли полігон обслуговує принаймні 150 тис осіб.

Як працює Муніципальний центр управління відходами?

Щоб забезпечити доступ громадян до якісного, комплексного управління відходами, у Луцьку заснували Муніципальний центр управління відходами. Так лучани звикають до сортування – у центрі безкоштовно можна здати 14 видів відходів. Це, зокрема, пластик, папір, скло, метал, текстиль.

Також у центрі збирають небезпечні відходи: батарейки, ультрафіолетові й люмінесцентні лампи. Ті відходи, які можуть стати вторсировиною, віддають підприємцям на переробку, а небезпечні – на утилізацію, розповідає директор “Луцькспецкомунтранс” Володимир Марценюк.

Він каже, що Муніципальний центр управління відходами виконує і просвітницьку функцію. Комунальне підприємство співпрацює з відділом освіти для того, щоб навчати дітей сортуванню, зокрема шляхом проведення екскурсій для школярів.

“Відслідковую динаміку і статистику роботи центру управління відходами, покращення спостерігається щомісяця. Є попит, люди підтримують це і хочуть навчатися. У листопаді 2022 року за місяць відвідуваність була 88 людей та нуль екскурсій для дітей. За вересень цього року центр відвідали 309 людей та провели 180 екскурсій для школярів”, – ділиться Марценюк.

Проєкт Муніципального центру виявився успішним і на нього є попит серед населення, тому в Луцьку планують відкрити ще один, тільки сучасніший. Для цього вже затвердили програму та виділили бюджет.

Як співпраця покращує управління побутовими відходами

Щоб залучити додаткові кошти та втілити великі проєкти, органи місцевого самоврядування можуть скористатися інструментом міжмуніципального співробітництва. Обʼєднавшись, можна зібрати фінанси докупи й закупити додаткову техніку.

Якщо громади невеликі, їм вигідніше створити комунальне підприємство, яке б обслуговувало декілька населених пунктів. Кілька громад можуть проводити спільні екопросвітницькі заходи чи організувати міжмуніципальний центр управління відходами.

Яскравим прикладом є місто Славута в Хмельницькій області. Щоб встановити сміттєсортувальну лінію на полігоні, там вирішили обʼєднатися для співробітництва з чотирма сусідніми сільськими громадами – Крупецькою, Берездівською, Ганнопільською і Улашанівською.

“Ми, зокрема, працюємо над культурою збору сміття й готовністю людей платити за цю послугу. Адже вони звикли, що можуть його десь вивезти безкоштовно. А як тоді їх переконати, що за це треба платити? Треба працювати із населенням і доносити інформацію. В рамках муніципального співробітництва передбачені тренінги, розмови у школах, садочках, комунальних установах й інша робота з населенням”, – розповідає начальниця відділу стратегічного розвитку Славутської міськради Іванна Холод.

Вона зазначає, що від такої співпраці виграють насамперед сільські громади. Адже вони зможуть перейняти досвід Славути й покращити управління відходами в себе. Наприклад, у Славуті вже давно роздільно збирають сміття. А в сільських громадах подекуди взагалі немає вивезення відходів, що призводить до утворення стихійних сміттєзвалищ.

Де брати гроші на екопроєкти

Для покращення політики управління відходами, громади можуть залучити кошти з держбюджету. Зокрема можна подати заявку до Обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. Необхідно лише зібрати пакет документів, розробити паспорт за бюджетною програмою й подати його до департаменту фінансів ОДА (ОВА).

З 2024 року можна буде також претендувати на грант від Державного фонду регіонального розвитку. Для цього треба підготувати опис, перелік заходів та кошторис проєкту, а також пройти конкурсний відбір у “Дії”. Після проходження відбору кошти нададуть за умови, що не менше 10% витрат фінансуватимуть із місцевого бюджету. А міст з населенням більше 225 тисяч осіб – не менш як 50%.

Джерело: Центр спільних дій

Місцеве самоврядування може подаватися на гранти та проєкти від приватних фондів, проєкти міжнародної технічної допомоги, а також залучати приватні інвестиції. У цьому аспекті корисним може виявитися досвід Житомира.

Мер міста Сухомлин застерігає громади від нечесних фондів та меценатів. Свого часу, з міською владою Житомира звʼязувалося близько шести інвесторів, а з двома з них місто підписало меморандуми, які так і не дали жодного результату. Попри домовленість, інвестори просто зникали й не виконували зобовʼязання. Саме тому, коли укладали угоду з хорватською компанією, громада виставила чіткі умови.

“Ми запросили банківську гарантію. Інвестори мали заплатити 1,6 мільйона євро, якщо не введуть завод в експлуатацію протягом декількох років. Вони виконали всі свої зобов’язання. Житомир натомість взяв на себе обов’язок протягом 25 років везти відходи з усього міста на сміттєпереробний завод”, – розповідає Сухомлин.

Урок для громад

Приклади громад підтверджують, що впроваджувати ефективні практики можна й без зобов’язань перед державою. Але закон створює такі умови, які зроблять якісне управління відходами єдиною можливою альтернативою.

Реформи в управлінні відходами можуть не лише покращити управління цією сферою, а й бути корисними для енергетичної галузі. Бо сміття може стати ресурсом для видобування газу й електроенергії. Хоч закон дає час для впровадження змін, не варто з ними зволікати.

Щоб налагодити управління відходами у вашій громаді, можна скористатися покроковою інструкцією від Центру спільних дій та переймати досвід громад, які вже встигли досягти успіху в цій сфері.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*