Відновити і модернізувати знищені заводи: якою може бути "зелена" промислова революція в Україні

Готуючись до повоєнного відновлення владі треба відповісти на болісне питання щодо індустріального майбутнього. Лише українська металургія втратила більше ніж 30% своїх активів.

Проблема деіндустріалізації та втрати виробничого потенціалу ставить під питання перспективи економічного відновлення та повоєнної відбудови країни.

За минулі 30 років відсутність модернізації промисловості та побудова бізнес-процесів на російському газі, вугіллі та старих технологіях зіграло проти України в усіх аспектах: політичному, економічному та довкіллєвому.

Становлення проросійських сил, монополізація ключових галузей, втрата робочих місць, нищівний вплив забруднення на довкілля та здоров’я населення – це стратегічний програш держави, що не вибудувала власного високотехнологічного промислового розвитку.

Проте є шанс все це змінити. Незабаром Верховна Рада голосуватиме законопроєкт, який має на меті впровадити європейські норми для промисловості, що підвищать її енергоефективність та значно зменшать вплив на довкілля та здоров’я людей. В контексті повоєнної відбудови це важлива реформа, яка відповідає принципу “build back better”.

Що дає реформа промислового забруднення

Відповідно до методології PDNA (оцінка потреб після катастроф) Світового банку, на 1 липня загальна сума завданих вітчизняній промисловості збитків становить 8,1 млрд дол – це 4,1% ВВП України у 2021 році.

Зважаючи на поточні та майбутні виклики, відсутність сучасної промисловості рівнозначна відсутності оборонного сектору, а отже – країни як такої. І це збігається з інтересами Москви, адже “денацифікувати, денаціоналізувати й демілітаризувати” значно легше саме деіндустріалізовану країну, яка для агресора вже навіть не країна, а територія.

Тому всі 30 років роботи української промисловості на російському газі, вугіллі та старих технологіях зрештою зіграло проти нас. Час також показав, що інвестиції в проросійські сили, меседжі та наративи, які підтримувались багатьма промисловцями, стали бомбою уповільненої дії для їх регіонів.

У 2021 році депутати тричі провалили прийняття євроінтеграційного законопроєкту “Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності”. Не в останню через дії лобістів промисловості та депутатів так званої “групи Павлюка”.

Цей документ мав дати старт комплексній реформі, яка з 2019 року розроблялася Міндовкілля при підтримці технічної допомоги ЄС та Німеччини. Йому немає альтернативи, якщо держава прагне побудувати потужну сучасну промисловість.

Лише повне впровадження європейського законодавства, а також відповідних норм та стандартів дозволить досягти цього.

Як ЄС може допомогти Україні з відновленням промислового потенціалу

З 1990 року по 2018 рік промисловість Євросоюзу скоротила викиди парникових газів на 23%, а економіка при цьому зросла на 61%.

Євросоюз готовий ділитися цим досвідом та бачить Україну важливим партнером для побудови нових виробничих ланцюгів та зміцнення економіки в рамках Європейського “зеленого курсу”, що підтверджується наданням нашій країні статусу кандидата на членство.

Це важливий аргумент для тих, хто переконує, що модернізація призведе до згортання української промисловості.

У коментарі ЕП Клое Алліо, керівниця відділу програм зовнішньої допомоги “Економічна співпраця, інфраструктура, енергетика та навколишнє середовище” у представництві ЄС в Україні, відзначила:

“Наша спільна мета – “відбудувати краще, ніж було” в Україні, і ми готові допомогти у післявоєнному відновленні, що відбуватиметься шляхом зеленої трансформації, впровадження циркулярної економіки (модель розвитку, заснована на відновленні та раціональному споживанні ресурсів – ЕП) та сталого розвитку, які є частиною принципів Європейського зеленого курсу.

Модернізація повинна відбутися в багатьох секторах економіки України, в тому числі в найбільш забруднюючих галузях промисловості, щоб після війни конкурувати на міжнародних ринках, у тому числі на ринку ЄС із активно зростаючим попитом на кліматично нейтральні продукти”.

Саме тому в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС нашій країні необхідно імплементувати Директиву 2010/75/ЄС про промислові викиди.

“Ми сподіваємося, що Верховна Рада зможе незабаром ухвалити відповідний закон, щоб відкрити шлях для зеленої трансформації промисловості України”, – додала Клое Алліо.

Що треба змінити Україні в законодавстві

На чому ґрунтується успіх Європи в модернізації промисловості?

На відміну від України, вимога щодо впровадження комплексних галузевих норм для промисловості, так званих “найкращих доступних технологій та методів управління” (НДТМ) при видачі документів дозвільного характеру в Євросоюзі застосовується ще з 1996 року. Регламентується Директивою про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення.

В Україні чітких та обов’язкових законодавчих вимог щодо дотримання європейських норм не було і досі немає. Щороку знаходяться причини перенести виконання нормативів, а необхідні для екологічної модернізації промисловості реформи не впроваджуються.

Якщо Україна прагне отримати шанс для відновлення промислового потенціалу, це необхідно змінити. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів та профільний комітет доопрацьовують законопроєкт, яким впроваджуються європейські норми для промисловості в українське законодавство та імплементується Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди.

Верховна Рада постає перед вибором – провалити цю ключову для модернізації країни реформу і запустити процес остаточної деіндустріалізації, чи все ж таки дати шанс українській промисловості отримати нове життя та перспективу щільної інтеграції у виробничі ланцюги та ринки ЄС.

Країна “з” НДТМ та “без”

Візьмемо до прикладу металургійне підприємство “Арселор Міттал” (LIBERTY Steel Continental Europe) у чеському місті Острава, де діють вимоги, імплементованої Директиви про промислові викиди, висновки про НДТМ і працює інтегрований довкільний дозвіл, який і передбачає згаданий вище законопроєкт.

Підприємству знадобилось 13 років, щоб прийти у відповідність вимогам НДТМ: почали модернізацію з 2003 року, а у 2016 році вже відповідали необхідним критеріям.

В рамках модернізації відбувся масовий монтаж тканинних рукавних фільтрів сукупним розміром у 73 тис квадратних метрів (площа 10 футбольних полів), який захоплює 99% пилу і частково застосовується для захоплення бензопірену та діоксину. Це приклад підприємства, яке функціонує в країні з діючими державними інститутами, і Україна, хоч і з запізненням, але теж повинна такою стати.

Так, після набуття членства в ЄС Україна матиме можливість подавати заявки на фінансування екологічних проєктів на підприємствах з фондів ЄС. Але без імплементації Директиви 2010/75/ЄС не буде ні членства, ні проєктів.

До повномасштабного російського вторгнення українська промисловість мала найнижчі техніко-економічні показники та найвищі питомі викиди забруднюючих речовин в Європі. Не дотримувались навіть застарілі нормативи, екологічний контроль фактично не діяв, а грубі порушення через зношеність обладнання були масовим явищем.

Бізнес у Європі вже давно не розглядає екологічну модернізацію окремо від економічного розвитку. “Арселор Міттал” в Чехії при інвестуванні ретельно розраховував фінансові збитки за умови відсутності модернізації, очікувані внаслідок зростання витрат на енергоносії, сплати зборів за утилізацію відходів, штрафів за понаднормові викиди.

Це має стати актуально і для України під час успішної підготовки до набуття членства у ЄС.

Яким був стан металургійних виробництв до 24 лютого

В металургійному комплексі зношення основних активів перетнуло критичні межі.

З трьох десятків коксових батарей в Україні понад половина вичерпали нормативний строк експлуатації у 25 років та працювали понаднормово, чим порушували старі технологічні нормативи. За більш ніж 10 років від часу їх встановлення підприємства так і не оновили свої потужності.

Ще до 24 лютого українська промисловість рахувала можливі втрати через запровадження так званого “вуглецевого” податку при експорті продукції (CBAM). Всі розуміли, що робота на застарілих технологіях та зношеному обладнані призводить і до значно вищої, ніж у ЄС, вуглецевої ємності металургійної продукції, але замість реформ та модернізації шукали виключень для продовження експорту.

Покупцям з ЄС важливо отримати продукцію, що відповідає екологічним вимогам щодо скорочення викидів парникових газів, а це неможливо без модернізації. Все частіше міжнародні кредитори при прийнятті рішень щодо співфінансування запитують звітність про вуглецеві викиди та стратегій їх зменшення.

Поряд з цим, електрометалургія та чисті технології прямого відновлення заліза, які відкривають шлях до декарбонізації, вже частково присутні в Україні і потребують масштабування.

Отже, внаслідок “зеленої” відбудови металургії можна отримати сучасну промислово розвинену Україну, яка є частиною ЄС та щільно інтегрована у нові виробничі ланцюги, чи деіндустріалізовану країну, яка не зможе конкурувати з великими виробниками сталі – Росією, Туреччиною та Китаєм.

Чи готовий бізнес до реформи промислового забруднення

Частина українського бізнесу не чекала, коли ухвалять реформу промислового забруднення, а почала модернізацію згідно НДТМ. Це показало дослідження стану українського бізнесу після повномасштабного вторгнення, проведеного Центром розвитку Інновацій, Глобальним договором ООН та партнерами.

Наприклад, агрохолдинг “Астарта” впровадив ресурсоефективні технології згідно НДТМ на цукрових заводах. Завдяки цьому протягом 6 років компанії вдалося скоротити споживання технічної води на 20%, природного газу – на 27%, а електроенергії – на 64% на тонну переробленого буряку.

“Інтерпайп” у 2012 році, задовго до отримання статусу кандидата на вступ до ЄС, здійснив найбільшу екологічну інвестицію у всій українській промисловості. Компанія з нуля побудувала електросталеплавильний завод “Інтерпайп Сталь”, інвестувавши 1 млрд дол, що скоротило викиди вуглецю у 10 разів і відповідає загальній світовій тенденції – переходу на електродуговий спосіб виплавки сталі.

Реагуючи на виклики кліматичної кризи, Європейська економічна комісія ООН та Економічна комісія Західної Азії (ECWA) дослідили шляхи досягнення вуглецевої нейтральності в енергоємних галузях. Прикладами технологічних рішень для виробництва “зеленої сталі” є технології прямого відновлення заліза (DRI) і електродугові печі (EAF).

Зазначається, що при виплавці в електродугових печах на одну тонну сирої сталі викидається 0,6 тонни вуглецю, а в доменних і конвертерних печах – 2 тонни. До початку великої війни в Україні більше ніж 90% сталі виплавлялося на застарілих доменних та конвертерних печах.

Україна вже зараз може розраховувати на підтримку німецького уряду, зокрема через проєкт GIZ “Найкращі доступні технології та методи управління для України”. Німецька допомога може бути виділена на:

• запуск фінансового механізму на підприємствах, що впроваджують НДТМ з безповоротним фінансуванням до 2 млн євро для кожного, а також консультаційну підтримку впровадження інших методів співфінансування;
• розробку ІТ системи для видачі інтегрованих довкільних дозволів онлайн, що запрацює восени 2023 року;
• підтримку в розробці підзаконних актів для усунення прогалин реалізації законодавства;
• надання необхідної технічної документації та стандартів, зокрема вже готовий переклад 10-ти запланованих до затвердження довідників НДТМ.

Щоб проєкти модернізації промисловості в Україні та інвестиції у нові виробництва стали масовими, необхідно розробити нову нормативно-правову базу, яка наблизить Україну до ЄС.

Це допоможе відбудувати потужну, ефективну, чисту та сучасну промисловість, а довгостроково – стати надійним партнером для впровадження зеленого курсу на європейському континенті, який має стати вуглецево нейтральним до 2050 року.

Олег Савицький, Менеджер кампаній Razom We Stand

Ольга Євстігнєєва, Комунікаційний спеціаліст Razom We Stand