Власник UPG Володимир Петренко: Купівля терміналу – ризик, на який ми пішли, щоб забезпечити ринок пальним
На початку року ПП “Укрпалетсистем”, відоме українцям мережею автозаправних комплексів UPG, відзначилося гучною новиною: придбанням потужного морського терміналу в Республіці Польща для перевалки і зберігання нафтопродуктів.
Серед українських компаній це перша така угода. Але засновник та власник UPG Володимир Петренко найбільшим досягненням компанії називає не купівлю терміналу, а повну відмову від білоруського пального, на продажі якого національна мережа АЗК UPG спеціалізувалася до 24 лютого.
Наслідком повної відмови від співпраці з білорусами стала необхідність повністю перебудувати бізнес. У UPG вважають, що впоралися з цим завданням.
Петренко розповів “Українській правді”, чому до війни купував пальне в білорусі, як на придбання терміналу в Польщі відреагували конкуренти та чому UPG не хоче піаритися на допомозі нашій армії.
“Про все, що ми робимо для ЗСУ, я б хотів розповісти після перемоги”
– Як влаштована мережа UPG? Для кого вона працює? Чи є у вас уявлення про типового клієнта?
– Це питання мені часто ставлять, але середнього портрета насправді немає. Наші клієнти – люди будь-яких верств населення. У нас дуже розгалужена стела продуктів, тож для кожного авто є свій різновид пального.
Це і 95-й бензин, де октанове число дорівнює 95, і upg95, де октанове число до 97 одиниць, і 100-й бензин з октановим числом понад 100, і зимовий дизель з температурою замерзання -20, і арктичний – з температурою замерзання -36.
Маючи свою логістику, близько 450 машин у парку бензовозів, залізничні цистерни, а також свій термінал для перевалки пального в Польщі, ми можемо запропонувати українцям кращу ціну на ринку.
– Наскільки мережа розгалужена? Чи постраждали ваші АЗК від окупантів?
– Ми представлені у 19 областях України, маємо 80 автозаправних комплексів.
Три заправки у Запорізькій області перебувають на тимчасово окупованій території. Ми не знаємо, що там з ними, мабуть, одні руїни. Але ми все відновимо. Так само, як відбудували наші об’єкти на територіях, деокупованих навесні.
– Ідеться про Київщину?
– Так. По одній станції було пошкоджено в Бучі, Милі та Загальцях. Ці заправки мали різний ступінь пошкоджень, але всі вже відновлені і працюють. Відбудова зайняла близько двох місяців – усе зробили швидко.
– Які соціальні ініціативи підтримуєте? Чи допомагаєте армії?
– Ми не стоїмо осторонь, дуже активно допомагаємо армії, отримуємо і закриваємо запити ледь не щодня. Але я не хочу робити на цьому піар, це моя позиція. Про все, що ми робимо, я б волів розповісти після перемоги.
У нас також діє благодійна ініціатива “Енергія добра”: одну гривню з кожного проданого гарячого напою ми передаємо людям, які постраждали внаслідок війни, а також на відновлення пошкоджених дитбудинків, шкіл та садочків.
Зараз допомагати – обов’язок кожного українця. Недавно у Дніпрі сталася жахлива трагедія і ми підтримали дніпрян. Чесно кажучи, мені важко про це говорити. У країні горе і піаритися на цьому – це просто некрасиво та й не на часі.
“У нас був лише один постачальник пального. Різке розірвання відносин з ним спочатку виглядало для нас катастрофічно”
– Згадаймо про паливну кризу весни і літа 2022 року. Її найактивніша фаза припала на хвилю обстрілів росіянами українських нафтобаз. Наскільки сильно постраждали ваші активи?
– У нас був митний склад, свій термінал, сервіс. 12 березня все це зрівняли із землею. Були вщент знищені 5 гектарів будівель. Це те, над чим ми працювали роками! Слава богу, усі працівники живі, це найголовніше.
– Такі руйнування не могли не вплинути на звичну логістику поставок. Завдяки чому вдалося перебудуватися?
– На той час у нас був найбільший парк бензовозів, що дозволило швидко почати завозити продукт з Румунії і забезпечувати мережу пальним.
– Тобто по UPG паливна криза вдарила менше, ніж по решті компаній?
– Якраз ні. Наша ситуація була насправді катастрофічною. Якщо інші компанії до 24 лютого мали контракти з кількома постачальниками, то ми були прив’язані до одного. Ми самі себе цим покарали.
До війни ми відчували, що потрібно диверсифікувати постачання, але хто міг подумати, що таке може трапитися? Передбачити це було неможливо.
Отримавши цей стрес, ми отримали і стимул рухатися дуже швидко.
Протягом тижня я відвідав вісім країн, провів перемовини з європейськими виробниками. Графік був надскладним, це тривало понад два місяці. Весь цей час я жив у дорозі.
Логістика якийсь період часу тривала два місяці! Тобто від початку закупівлі пального до потрапляння його на АЗК проходило аж два місяці. Але за цей час вдалося налагодити постачання і повністю забезпечити мережу продуктом.
– Чи підтримувала вас держава в процесі підписання нових контрактів?
– Участь уряду та президента була величезною. Вони підтримали нафтовий ринок і допомогли подолати кризу, за що я їм дуже вдячний. Можна відверто сказати: якби не своєчасне включення президента, то я не знаю, як би ринок вижив.
Нам допомогли і з митними коридорами, і з доступом до фінансування, і з дозволами на виїзд.
Ринок отримав зелене світло на здійснення будь-якої діяльності. Без цієї підтримки в нас нічого б не вийшло. Ми б не змогли елементарно виїхати за межі країни й укласти контракт.
Головне, що підтримка нафтового бізнесу не припиняється. Це дуже допомагає нам усім не зупинитися.
– Чи можливе повторення паливної кризи після 5 лютого, коли ринок ЄС унаслідок санкцій перестане приймати російське пальне?
– Я переконаний, що після 5 лютого на ринку світлих нафтопродуктів нічого не трапиться. Усі готувалися.
Великі компанії вибудували логістичні ланцюжки, наповнили бази і мають перехідний запас. Тож ми з вами не відчуємо ажіотажу, який був на початку війни. Усе працює і працює добре, тож збоїв у постачанні не буде.
– Готові і компанії ЄС, і українські компанії?
– Саме так.
– А що з цінами? Чи можна очікувати їх зниження?
– Цей процес уже відбувається. Протягом минулого місяця український ринок в оптовому сегменті впав на три гривні, а в роздрібному – на гривню. Це свідчить про те, що ринок перенасичений, дуже живий, навіть дещо агресивний.
Усі шукають, де продати ресурс. Для розуміння: 50% пального завозять маленькі компанії, що мають один-два бензовози. Усім треба продати. Наслідок – ціни обвалюються.
“Ми готуємося вийти на польський ринок, але й продовжимо розвивати український”
– На початку 2023 року стало відомо, що компанія придбала термінал у Польщі для зберігання і перевалки нафтопродуктів. Як ви наважилися на таку велику угоду під час війни?
– Для нас це була дуже велика і ризикована інвестиція, але ми на цей ризик пішли.
– Які додаткові потужності ви отримали?
– Один термінал, морський у Свиноуйсьце, може приймати танкери вантажопідйомністю до 40 тис тонн і перевалювати до 300 тис тонн на місяць. Другий термінал, річковий у Щецині, може перевалювати до 200 тис тонн на місяць.
Наразі розбудовуємо там залізничні колії, що дозволить збільшити потужність перевалки до 50 тис тонн на місяць.
Тобто загальний об’єм, який ми зможемо перевантажувати, сягне 550 тис тонн. Це наситить світлими нафтопродуктами не лише український, а й польський ринок.
– Тобто українська UPG виходить на польський ринок?
– Так, ми готуємося до такого виходу. У Польщі дуже складна система ліцензування. Думаю, будемо готові орієнтовно у другому кварталі 2023 року. Наразі працюємо лише на українському ринку.
– З такими обсягами перевалки можна буде відчутно посилити український ринок?
– Так, ми й зараз сильний гравець на вітчизняному оптовому ринку і плануємо розвивати цей напрямок, збільшуючи об’єми продажів. Ідеться про кінцевих споживачів, виробників, перевізників, аграріїв.
Паралельно розвиваємо роздрібний напрямок, будуючи автозаправні комплекси. Наразі в процесі – три нові АЗК. Не можна говорити про об’єми, які ми планували до війни, але ми не зупинилися. Мережа продовжує розвиватися.
“Нас звинувачують у продовженні співпраці з білоруссю. То надайте хоч якісь докази”
– На купівлю терміналу, а це прецедент на вітчизняному ринку, мали б відреагувати інші гравці…
– Після цієї угоди на нас вилили стільки “чорнухи”, що я навіть не очікував. Зрозуміло, що могло бути різне, адже ми великий гравець. На ринку України ми другі за обсягами і продовжуємо рости.
За таких умов усім подобатися не будеш, але безпідставні звинувачення в співпраці з країною-агресором – це занадто.
– У чому суть звинувачень?
– Нам закидають у ЗМІ, що мережа UPG нібито пов’язана з громадянами білорусі: їх олігархом Миколою Вороб’єм та старшим сином диктатора Лукашенка.
За таким же принципом можна про всіх гравців ринку сказати, що в них “стирчать вуха”, бо з білоруссю до війни співпрацювали всі.
Я звертався в поліцію, мені сказали подавати до суду. Але з ким судитися? З “чорнушниками” та сайтами-одноденками з невідомими власниками?
– Але ж ви припинили співпрацю з білоруссю? Як, зрештою, і всі інші, хто з нею співпрацював.
– Так, ми припинили будь-які відносини з білоруссю. З 24 лютого 2022 року ми опинилися у ситуації, коли в один день у нас зупинилося все: і нормальне життя, і бізнес.
Зазначу, що з головним агресором ми не співпрацюємо ще з 2014 року, за цей час звідти не було завезено жодного літра пального. А про припинення відносин з білоруссю була офіційна заява, це можна перевірити.
– До війни вашим партнером була Білоруська нафтова компанія (БНК)?
– Так. Наголошу: до 24-го з білоруссю співпрацював увесь український ринок. Частка поставок з цієї країни сягала 50% усіх нафтопродуктів в Україні. Контракти мали всі, наша компанія не була винятком.
Це було зручно, адже за 90 кілометрів розташований Мозирський НПЗ. Від наливу пального на заводі до постачання на термінал проходило всього півтори доби. Поставки були щодня. Ми зливали вагони й одразу відправляли назад на НПЗ.
До війни нам закидали, що в нас є спецумови від білорусі. Нічого такого не було. Ціни були такі самі, як для всіх, іноді навіть вищі.
Ще раз повторю: з першого дня війни це припинилося. Відновлювати співпрацю не будемо за жодних умов.
– А що сталося із заправками “Укрпалетсистем”, які працювали під брендом БНК?
– Це були наші заправки, які за ліцензійним договором працювали під брендом БНК. Завдяки цим договорам ми могли отримувати ресурс, коли Мозирський НПЗ зупинявся на ремонт або були перебої з постачанням пального з білорусі.
Таких заправок було п’ять. Одна – на Житомирщині у селі Чигирі, друга – на Львівщині у Бродах, третя – у селищі Голованівському, четверта – на Бориспільській трасі під Києвом, п’ята – на кордоні з Польщею.
У перший день війни мені подзвонили і спитали, що з ними робити. Я відповів, щоб узяли молот і розбили стели. Якийсь час вони так і стояли розбиті. Зараз АЗК вже перебрендовані і працюють під брендом UPG.
“З європейським пальним проблем не було. Там усі відповідають за свою якість”
– Звідки зараз іде ваше пальне?
– Ми отримуємо продукти з різних європейських заводів: Royal Dutch Shell, Total Energies SE, Neste Oyj, Hellenic Petroleum, Rompetrol. Ми постійно моніторимо ринкові процеси. Хто дає нижчу ціну, там і купуємо.
– Як товар надходить в Україну?
– Є три основні види транспорту. Водним шляхом вантажі надходять до терміналу в Польщі, потім перевантажуються у вагони. Тут відзначу оперативність роботи “Укрзалізниці”.
В Україні пальне зливається в бензовози і йде до кінцевого клієнта. Іноді напряму переливається з терміналу в машини і їде одразу до нас. Тобто пальне йде двома маршрутами. Один має три логістичні ланцюжки, другий – два.
– Як ви перевіряєте якість пального?
– У Польщі, приймаючи танкер, ми відбираємо проби і передаємо на аналіз незалежній лабораторії. Потім пальне зливається в наші термінали і їде в Україну.
Тут у нас є своя лабораторія з власним обладнанням, тож кожен продукт, який заходить, одразу перевіряється. Ми бачимо, що і якої якості ми отримали, аби впевнитися у відповідності пального наданому виробником техпаспорту.
З проблемами ми не стикалися, адже в ЄС дуже велика відповідальність, там стежать за якістю. Тож запевняю, що всі наші кінцеві продукти відповідають своїй назві. Якщо це бензин А-95, то октанове число справді буде мінімум 95.
