Skip to Content

Яка доля чекає українських біженців в країнах Євросоюзу після закінчення війни?

Be First!
by 10 Грудня, 2022 Політика

ЄС має поміркувати над подальшою долею українських біженців

Ілюстрація зроблена за допомогою openai.com

Незважаючи на те, що життя 28-річної Ірини було спотворене протягом останніх дев’яти місяців, вона, як і мільйони українських біженців, намагається бути стійкою та оптимістичною.

«Я була в Іспанії з березня 2022 року. Ми виїхали з мамою та племінницею, коли стало можливим пересуватися по Києву. Ми приїхали спочатку до Польщі, почули про волонтерську організацію, яка запрошує людей з України до Іспанії, і ми поїхали, не знаючи куди і надовго, тому що в Польщі притулки вже були переповнені», – розповіла вона у своєму телефонному інтерв’ю для Global Voices.

Зараз Ірина живе у квартирі, яку облаштували волонтери, але лише до Нового року. Іспанія обіцяла фінансово допомагати українцям, які втікають від війни, але вони поки нічого не отримали, хоча забезпечені житлом та їжею завдяки Червоному Хресту.

«Я мала невеликий успішний бізнес в Україні, продавала одяг для спорту та йоги в інтернет-магазині та через Instagram…  Це все вироблялося в Україні, аж сім місцевих виробників…  Зараз залишилося лише два. Магазин, звісно, майже не працює», – розповідає Ірина.

Хлопець та брат Ірини пішли в українську армію. Мама Ірини з племінницею Настею повернулися до Києва в липні. Чоловік матері Ірини сильно захворів (чоловіки призовного віку не можуть виїхати з України), тож вона теж повернулася. Це сталося в той час, коли Росія знову почала масово бомбити Київ.

«Вони сидять без світла, а іноді без води…  Але Настя все одно дуже щаслива. Вона не хоче знову залишати Київ. А я залишилась. Відвідую інтенсивні курси іспанської мови та 3D-дизайну і сподіваюсь знайти роботу в Іспанії. Я деякий час працювала в барі, але зрозуміла, що маю вивчити іспанську мову та працювати як фахівець, а не витрачати життя на роботу в барі», – зазначає Ірина.

Жодного прецеденту в правовій історії ЄС

Європейський Союз ухвалив Директиву про тимчасовий захист, яка вимагає від держав-членів ЄС масово приймати біженців. Директива була розроблена під час війни в Югославії (2001 рік), але не застосовувалася до березня 2022 року, відразу після російського вторгнення в Україну.

Стівен Філліпс, дослідник з Інституту прав людини Åbo Akademi, пояснив Global Voices у телефонному інтерв’ю:

Виклик полягає в тому, що це вперше реалізовано на рівні ЄС. У нас немає жодного історичного випадку, на який можна було б спиратися. І це дуже обмежено за часом, максимум до трьох років. Але ця Директива розрахована на 12 місяців, до березня 2023 року, із пролонгацією до березня 2024 року. Ідея полягає в тому, що країни ЄС продовжать оцінювати ситуацію в Україні та вирішуватимуть, чи ще існують причини для надання тимчасового захисту біженцям».

Ліна – ще одна біженка з України. Після п’яти місяців очікування на оформлення документів вона врешті-решт знайшла роботу у Фінляндії.

«Українці переважно працьовиті, заощадливі та наполегливі люди. За вісім місяців війни люди потихеньку обживалися, знаходили, як заробити, хто як міг», – пояснює Ліна.

Вона вивчає фінську мову і сподівається залишитися в ЄС. У телефонному інтерв'ю для Global Voices дівчина зазначила:

Я приїхала із Харкова, і, хоча ситуація наприкінці березня в моєму місті та області була напруженою, моє рішення поїхати мотивоване пошуком кращого життя, хоча я, звісно, втікала, передусім від війни. Моя квартира в Україні – неушкоджена, але я знаю, що зроблю все можливе, щоб залишитися тут. Резиденція «тимчасового захисту» дозволить мені закріпитися у Фінляндії, адже знайти роботу людині з-поза меж Європейського Союзу надзвичайно важко. Плата за будь-яке навчання також перевищує те, що може собі дозволити пересічний українець.

Але чи зможуть українські біженці залишитися в ЄС після закінчення дії директиви? Стівен продовжує:

Це буде питання кожної окремої країни-члена ЄС. У Директиві про тимчасовий захист нічого немає, оскільки вона дуже обмежена з точки зору масового припливу біженців. Цікаво, що це не було реалізовано у 2015–16 роках, коли також була дуже велика кількість людей, які приїжджали до Європи. Після закінчення терміну чинності директиви, кожна окрема країна-член вирішуватиме, чи хоче вона запропонувати іншу форму проживання. Тимчасова директива надає тим, хто втікає від війни в Україні, доступ до посвідки на проживання та різноманітних медичних, соціальних та освітніх послуг. У директиві є базові рівні для цього, але країни-члени ЄС вирішують це по-різному.

Невизначеність ситуації є високою, і досі невідомо, як країни ЄС впораються зі зміною статусу тих, хто перебуває під тимчасовим захистом, коли директива та війна закінчаться.

Ліна додає, що є й інші категорії українських біженців, про які ЄС має подумати зараз:

Критичне питання полягає в тому, що буде з українськими біженцями в ЄС після закінчення війни. Наприклад, куди їхати людям похилого віку та з інвалідністю? Також через рік-два для Євросоюзу актуальним буде питання возз’єднання сімей.

Ціна російської війни для України є високою: рівень безробіття наблизився до 35 відсотків, а рівень бідності до грудня 2022 року може сягнути 25 відсотків. Більшість українських біженців хочуть повернутися додому після закінчення війни. ЄС має поміркувати над долею тих, хто залишиться.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*