Шукаємо технаря. Чи може освіта перейти на воєнні рейки?
На радіотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту (КПІ) запровадили серію публічних лекцій про роботу засобів РЕБ та FPV-дронів, а в Національному авіаційному університеті (НАУ) студенти пишуть перший магістерський диплом по розробці ракет.
Технічна освіта в Україні стає все більш мілітаризованою, адже виробництво озброєнь стало головною точкою тяжіння для інженерів. Як розповіла ЕП очільниця НАУ Ксенія Семенова, очікується суттєве збільшення кількості наукових робіт студентів, пов’язаних зі зброєю.
Оборонні компанії висмоктують з ринку технічних спеціалістів, пропонуючи високі зарплати, бронювання та роботу із захисту країни. Але кваліфікованих кадрів не вистачає через міграцію, низьку народжуваність та мобілізацію, тож надії зокрема покладають на випускників університетів та технікумів.
Щоб виростити нове покоління інженерів потрібна нова інфраструктура, тісна співпраця університетів із вітчизняними виробниками та зміни всередині самих навчальних закладів.
Довгий час малоефективна пострадянська система вищої освіти нікого не турбувала і з кожним роком віддалялась від ринкових реалій. Тепер же нестача кадрів змусила Україну шукати шляхи до змін.
Де українські технарі
У 2021 році Україна витрачала на власну зброю сотні мільйонів доларів, а у 2024-му витратить 6 млрд дол. Оборонні підприємства виходять з анабіозу й уже третій рік заводи шукають інженерів, слюсарів, токарів, зварювальників, програмістів тощо.
Міграція, мобілізація та падіння народжуваності призводять до нестачі робочих рук, і компанії все частіше шукають працівників серед учнів технікумів та університетів. Але дійсно готових до роботи на оборонних заводах молодих людей небагато. По-перше, нинішнє покоління студентів є одним з найменш численних, через рекордне падіння народжуваності на початку 2000-х.
По-друге, молодь неохоче обирає технічні спеціальності. У рік до великої війни найпопулярнішими спеціальностями були філологія, право, комп’ютерні науки та менеджмент. Непопулярність інженерії пов’язують із низькою конкурентністю українських машинобудівних підприємств, яка формувалась десятиліттями.
Тих українців, які все ж таки обрали технічну спеціальність, часто переманювали в інші країни. ЕП розповідала, як після окупації Криму студентів Харківського авіаційного університету викладачі вербували на роботу в Рибінськ (Ярославська область, РФ), на “ОДК-Сатурн”. Тепер вони виробляють двигуни для російської бойової авіації.
По-третє, пандемія та віддалене навчання суттєво позначились на якості освіти. Зараз, коли в галузі з’явилось багато нових робочих місць та зросли зарплати, знайти якісного молодого технічного спеціаліста вкрай важко.
Опитані ЕП оборонні компанії оцінюють рівень базової підготовки своїх молодих працівників здебільшого як проблемний. Це стосується як базових технічних знань, так і знання мов.
“Ми маємо думати про виховання нових кадрів для оборонки з трьох причин. Перша – на заводах не вистачає людей на окремих спеціальностях. Друга – треба шукати заміну старшому поколінню інженерів, яке скоро піде на пенсію. Третя – в оборонній промисловості з’являється багато нових технологій, з якими краще впораються молоді люди. Якщо зараз нічого не робити, то через кілька років буде битва за кадри.
В кожному технологічному університеті ми знаходимо студентів, які зацікавлені працювати на оборонку. Тепер важливо їх гуртувати, взаємодіяти з ними та інтегрувати у галузь”, – сказала ЕП заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості Анна Гвоздяр.
В освіту включаються компанії
Навчання нових технічних спеціалістів впирається в гроші. Потрібно облаштувати лабораторії, видавати стипендії, розробляти актуальні навчальні програми та виплачувати конкурентну зарплату викладачам. За словами Семенової, побудувати з нуля сучасну навчальну лабораторію з обладнанням, ремонтом та зарплатами персоналу в перші півроку може коштувати до 10 млн грн.
Звідки взяти ці кошти – велике питання. Співрозмовники ЕП в університетах жаліються, що просити на це гроші у держави чи витрачати свої майже неможливо через бюрократію та жорсткий контроль аудиторів.
Виходом може стати залучення приватних інвесторів, що є звичною практикою на заході. Популярним форматом є підтримка студентських конструкторських бюро та навчальних лабораторій. Приватні компанії купують обладнання та матеріали для навчання, а натомість отримують право завербувати найбільш активних учнів до себе на роботу.
Війна інженерів. Як оборонна промисловість потерпає від браку кадрів
Такі студентські конструкторські бюро є чи не в кожному українському університеті. Наприклад, “Формула КПІ”, який заснував доктор технічних наук, професор Віталій Пасічник. У ньому студенти Київської політехніки самотужки збирали гоночну машину, шукали спонсорів для її розробки та презентували болід на великих міжнародних змаганнях.
“Ми хочемо, щоб студенти звикали до правил бізнесу, розуміли як працює команда, помилялись і навчались на своїх помилках”, – розповів Пасічник.
“Формула Студент” – інтернаціональний проєкт. Західні приватні виробники інвестують сотні тисяч доларів у національні команди, щоб тримати зв’язок із молодими інженерами. Наприклад, у 2019 році польська команда залучила 365 тис євро, німецька – 2,1 млн євро. Українська – лише кілька тисяч доларів.
За словами Пасічника, за чотири роки у “Формулі КПІ” взяли участь близько 30 студентів, з яких четверо відкрили свій бізнес, пов’язаний із машинобудуванням. Один з них, Артем Ющук, згодом заснував компанію Inguar, яка з нуля розробила бронеавтомобіль для ЗСУ та відремонтувала сотні одиниць бронетехніки.
У 2023 році на базі гуртка “Формули” в КПІ почали збирати евакуаційні робоплатформи. Тепер студентів уже навчають збирати продукцію для фронту. Зараз в конструкторському бюро активно працюють лише семеро студентів. За словами Пасічника, його можна масштабувати до десятків людей і готувати учнів до оборонного ринку, але для цього не вистачає грошей.
З маленького гаража до бронеавтомобіля. Як студенти КПІ створили оборонний бізнес
На бажання вкладати гроші в університет зокрема впливає якість його менеджменту та вміння працювати з інвесторами. Якщо в КПІ поки немає шалених проєктів з приватним бізнесом, то в НАУ вони є. Нещодавно там відбулась реформа корпоративного управління, в ході якої посилили наглядову раду й обрали нового керівника.
Фактично університет почав працювати за правилами бізнесу. Очолила університет Ксенія Семенова, яка розгорнула кампанію з пошуку грошей на навчання. За її словами, з квітня університету вдалося залучити понад 50 млн грн. Спонсорами виступають такі компанії як “Київстар”, Ajax Systems, Cisco, “Октава”, “Прогрестех” тощо.
“У нас є велика команда людей, зокрема з наглядової ради. Вони по своїм зв’язкам шукають потенційних партнерів. Далі з інвестором працюють спеціалісти, які готують документи, кошторис, список обладнання. Деякі компанії самостійно фінансують побудову лабораторій, а дехто – на умовах співфінансування. Тобто ми ремонтуємо приміщення, а вони – закуповують обладнання”, – каже Семенова.
Збройні об’єднання поступово долучаються до виховання студентів. Наприклад, асоціація NAUDI видає стипендії талановитим учням. “Альянс оборонних підприємств” допомагає студентам у написанні дипломів, які будуть наближеними до реального ринку. А група виробників БПЛА організувала в НАУ літню школу з розробки FPV-дронів.
До навчання українських студентів долучився навіть Baykar. Компанія забере учнів НАУ на навчання у Туреччину, щоб влаштувати їх на свій майбутній завод в Україні.
Семенова зазначила, що успіх НАУ можна примножити, якщо університет отримає більшу фінансову автономію та статус державного некомерційного підприємства. Тоді виш розпоряджатиметься заробленими грошима й інвестуватиме їх в подібні проєкти.
Великі інвестиції у навчальні лабораторії та конструкторські бюро в НАУ поки що роблять здебільшого цивільні компанії, хоча до виховання молодих інженерів могли б активніше долучатись і виробники озброєнь, які зацікавлені в студентах-технарях.
“Робота в цьому напрямку (інвестування в конструкторські бюро та лабораторії в університетах – ЕП) тільки починається”,- відповіли ЕП в “Укроборонпромі”.
Державним підприємствам складніше робити такі “благодійні” інвестиції в освіту через контроль з боку влади. Однак вони можуть долучати університети до розробки технологічних рішень. В ході виконання замовлень від оборонних компаній викладачі часто навчають студентів працювати над викликами, що актуальні для реального бізнесу.
Реформувати технікуми
Певну кризу переживає і професійно-технічна освіта: кількість студентів та якість їхньої підготовки падають. “Через виїзд молоді за кордон ми вимушено робимо акцент на освіті дорослих та ветеранів”, – каже керівник одного із закладів професійної освіти.
“Вирішити проблему дефіциту робочих рук можна тільки системними рішеннями. Ми розглядали варіант взяти під шефство якийсь технікум та переобладнати його під потреби оборонної галузі. Але без спеціалізованої державної програми та сприяння Міносвіти це зробити важко”, – сказав ЕП Сергій Висоцький, заступник голови асоціації NAUDI.
У Комітеті ВР з питань освіти ЕП розповіли, що інструменти для виховання нових кадрів у технікумах уже є, зокрема через дуальну освіту. Це формат навчання, якій суміщає теорію та практику на реальному місці роботи.
“Дуальну освіту вже запровадили багато де, тут не треба чекати кроків від Міністерства освіти. Роботодавцю треба йти в заклади освіти й інвестувати туди”, – зазначив голова Комітету ВР з питань освіти Сергій Бабак.
В “Укроборонпромі” ЕП розповіли, що з початку 2024 року в рамках дуальної освіти влаштували на практику 978 студентів, з яких дві третини – учні технікумів. З них 63 влаштувались на постійну роботу.
Професійно-технічна освіта досі регулюється законом від 1998 року. В уяві більшості вона залишається не престижною.
“Козаки” йдуть. Як у конкуренції двох приватних компаній народилися українські броньовики
Збільшити привабливість професійної освіти має оновлення закону “Про професійну освіту”, яке з квітня 2024 року перебуває на громадських обговореннях. Він передбачає введення у закладах професійної освіти наглядові ради, а також дозвіл їм вести господарську діяльність, що значно спростить взаємодію з бізнесом та надасть автономію у використанні грошей.
За словами Бабака, оновлений закон “Про професійну освіту” має бути прийнятим до середини 2025 року, адже він стоїть маркером у програмі Ukraine Facility.
Що з університетами
Міністерство освіти планує покращити якість вищої технічної освіти через збільшення автономії університетів та повноважень їхнього керівництва. З 2024 року такий експеримент розпочали в НАУ, де у наглядову раду призначили представників бізнесу та оборонної промисловості.
Завдяки корпоратизації, університету вдалось залучити значні кошти за короткий період часу. Подібну до НАУ практику планують застосовувати щодо інших закладів. Наразі Кабмін готує відповідну постанову.
Відповідно до неї наглядові ради при університетах отримають повноваження обирати ректорів та проректорів, а також слідкувати за виконанням стратегічних цілей навчальних закладів. На прикладі НАУ видно, що приватні компанії зацікавлені вкладати гроші в університети з корпоративним управлінням.
Ефект від реформ не буде миттєвим. Навіть якщо завтра ввести наглядові ради у кожному університеті, не всюди знайдеться достатня кількість компетентних членів, щоб повторити досвід НАУ.
Скільки коштує здобути вищу освіту: огляд найпопулярніших вишів
Але окрім залучення інвестицій, є й інші способи наблизити технічну освіту до ринкових реалій.
Генеральний конструктор АТ “Антонов” Владислав Власик розповів ЕП, що їм потрібно багато молодих спеціалістів із західною освітою. У цьому може допомогти програма подвійних дипломів. яка дозволяє одночасно навчатись у двох університетах. Але для цього програма в українських закладах має більш синхронізованою із програмами в західних країнах.
“Пропозиції такої співпраці надходили і в НАУ, і на наше підприємство. Але в цьому потрібна участь держави. Щоб студент хотів повернутись додому після престижного європейського університету, потрібно створити йому відповідні умови на батьківщині. І це не тільки про гроші”, – зазначив Власик.
Реалістичним також виглядає створення профільних спеціальностей, або магістерських програм у співпраці Міносвіти з Мінстратегпромом, якщо є гостра потреба у вузькопрофільних спеціалістах, наприклад у спецхіміках.
Ну а поки системні рішення ще не назріли, Мінстратегпром спільно з університетами та виробниками розгорнув спецкурси. Один з них – конструкція боєприпасів для БПЛА, спецхімія та вибухові речовини. Курс передбачає теоретичну підготовку на базі навчальних закладів та практику в спеціалізованих центрах ЗСУ та оборонних заводах. З початку його запровадження свою кваліфікацію підвищило 296 людей.
Відповідаючи на шалений попит на технічних спеціалістів, Міністерство освіти планує збільшити державне фінансування для “потрібних державі” кадрів. Мова йде зокрема про технічні спеціальності: інженерія, хімія, атомна енергетика.
Ці зміни передбачені у законопроєкті, який за словами представників Міністерства освіти, можуть прийняти вже восени.
About Author
