Попри обіцянки дефіцит води в Азербайджані все ще існує
Громадяни бачать, що обіцянки уряду нічого не варті.
Зображення Arzu Geybullayeva
Проблема нестачі води в Азербайджані викликає занепокоєння вже багато років. Однак, незважаючи на обіцянки держави вирішити цю проблему, дефіцит води все ще відчувається через відсутність належної водної інфраструктури, включаючи очисні споруди; недостатню обізнаність громадськості щодо використання води, а також додаткове навантаження на ресурси через кліматичну кризу. Також спостерігається недостатній нагляд за управлінням та розподілом води, що є наслідком корупції. Цього літа загострення дефіциту води підкреслило, що попередні обіцянки уряду знайти рішення виявилися порожнім звуком.
Водні ресурси
Річки Кура та Араксес є двома найважливішими водними джерелами країни, що забезпечують 78% водопостачання країни. У 2013 році держава відкрила Каспійський опріснювальний комплекс для опріснення води з Каспійського моря з метою вирішення проблеми нестачі води.
Нещодавно, у березні 2023 року, уряд створив Азербайджанське державне агентство водних ресурсів (АДВР) – державний орган, відповідальний за водну політику та регулювання. Однак є й інші державні установи, що займаються управлінням водними ресурсами. Серед них – Національна водна комісія, створена у 2020 році, Міністерство екології та природних ресурсів, Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Азеренерджі» та ВАТ «Азеркосмос» при Національній академії наук Азербайджану, Міністерство цифрового розвитку та транспорту, а також низка інших, згідно зі звітом Світового банку за серпень 2024 року.
Азербайджан також має Водний кодекс, прийнятий у 1997 році (зі змінами, внесеними у грудні 2021 року), який «забезпечує правову основу для різних аспектів управління водними ресурсами в країні». Країна також працює над створенням Національної водної політики, згідно зі звітом Світового банку «Загальна оцінка водної безпеки».
Однак на думку деяких фахівців, багато з тих заходів, що існують, є неефективними. У розмові з радіо «Азадлик» економіст Ровшан Агаєв сказав, що АДВР має велику кількість повноважень, включаючи видобуток, переробку, транспортування та постачання, проте так бути не повинно. Централізація всієї мережі меліорації та питної води в одній установі не принесе користі. Натомість слід розподілити обов'язки між відповідними державними установами. «Закупівля води та її передача фермерам має бути покладена на Міністерство сільського господарства. Постачання питної води населенню слід доручити або муніципалітетам, або приватним інвесторам на договірній основі», – пояснив Агаєв в інтерв'ю у квітні 2023 року.
Тим часом, експерти висловлюють занепокоєння з приводу зволікання держави у вирішенні проблеми нестачі води в країні, і саме місцеве населення, особливо сільські жителі та фермери, платять за це високу ціну.
У серпні телеканал Meydan TV повідомив про дефіцит води в північному регіоні Азербайджану Закатала, ймовірно, спричинений застарілою інфраструктурою. Мешканці поскаржилися телеканалу, що, незважаючи на їхні скарги, проблеми з доступом до води так і не були вирішені. Один з мешканців розповів Meydan TV, що два найбільші села регіону роками страждають від посухи. «[Чиновники] кажуть нам, що водогони мають бути оновлені. Але нам не кажуть, хто повинен оновлювати ці лінії, і чому цей процес затягується», – поскаржився місцевий мешканець. Згідно з нещодавнім звітом Світового банку, «більшість малих міст і сільських районів не мають доступу до професійно наданих послуг».
Минулого року жителі Саатлі відчули, що їм не залишилося іншого вибору, окрім як влаштувати протести через проблеми з нестачею води, після того, як численні спроби достукатися до чиновників і відповідних державних установ не були успішні. У відповідь уряд не звернув уваги на їхні скарги та проблеми з доступом до води, а натомість обстріляв селян гумовими кулями, щоб придушити їхні протести.
Жителі столиці Баку також скаржилися на нестачу води цього літа. У серпні кілька районів столиці залишалися без води протягом декількох тижнів. Дефіцит, згідно з офіційними заявами, був пов'язаний з ремонтними роботами на одному з головних водогонів, який подає воду до столиці. Мешканців не попередили про ремонтні роботи, відключення води і навіть не сказали, скільки це триватиме.
Зростання чисельності міського населення
Заступниця міністра екології та природних ресурсів Умайра Тагієва під час Міжнародної виставки та конференції з управління водними ресурсами «Baku Water Week» у березні 2024 року заявила: «Наразі питання нестачі води в нашій країні не так гостро відчувається міським населенням». Вона зробила цю заяву в березні, напередодні пекучої літньої спеки, яка знову підняла питання дефіциту води та доступу до неї.
Хоча застаріла інфраструктура може бути однією з причин дефіциту доступу до води, як, наприклад, у Закалаті, управління та відсутність прозорості в установах, відповідальних за управління водними ресурсами, розподіл і політику, призводять до проблем з нестачею води у великих містах і по всій країні, не кажучи вже про зростання кількості міського населення внаслідок внутрішньої міграції. Згідно з нещодавнім дослідженням Бакинського дослідницького центру, яке вказує на значний стрибок міського населення країни, лише за останні два десятиліття відсоток міського населення збільшився з 52,2 до 54,5 %. Загальна чисельність населення країни, згідно з переписом 2022 року, становить 10,32 мільйона осіб.
Чотири роки тому президент Ільхам Алієв на засіданні уряду пообіцяв вирішити проблему зростаючого дефіциту води в країні. Тоді президент сказав: «Відтепер питна вода та проєкти щодо водопостачання будуть на нашому порядку денному як найважливіші питання. Головна мета сьогоднішньої зустрічі – усунути помилки та недоліки в цій сфері в найближчі роки». Того ж року президент підписав план заходів щодо забезпечення ефективного використання водних ресурсів на 2020-2022 роки. Перенесімося в сьогодення, і проблема, що загострюється надмірним веденням сільського господарства, великою кількістю водосховищ, посухами, забрудненням і систематичною неефективністю в питаннях управління, ще далека від вирішення.
About Author
