Без місцевої преси мешканці бразильського міста покладаються на чутки
Згідно з дослідженням в Бразилії є 2,712 міст є новинними пустелями
Пірапора-ду-Бом-Жезус – це релігійне місце, де проживає 18 000 людей. Фото зроблено Léu Britto/Agência Mural, використано з дозволом автора
Ця історія була написана Сарою Фернандес, Жаклін Марією да Сілва та Артуром Феррейрою і вперше опублікована 4 червня 2024 року на сайті Agência Mural. Відредагована версія перевидається на Global Voices на умовах партнерської угоди.
У Пірапора-ду-Бом-Жезус, штат Сан-Паулу, інформація в основному передається з вуст в уста. Автомобілі з гучномовцями, групи в соціальній мережі WhatsApp, веб-сайт місцевої влади, акаунти в соціальних мережах і місцева церква – ось засоби, за допомогою яких новини поширюються серед 18 370 мешканців, згідно з даними IBGE (Бразильського інституту географії та статистики).
Уявіть, що ви живете в місті без доступу до достовірної інформації про державне управління. Як би ви дізналися, куди йдуть державні гроші або чим займаються місцева влада?
Саме так думають 26,7 мільйона бразильців у майже половині (48,7 %) муніципалітетів. Атлас Новин (Atlas da Notícia) – дослідження, яке оцінює висвітлення подій у пресі на певній території, називає ці міста «новинними пустелями». У такій ситуації опинилися 2 712 міст. Загалом у Бразилії налічується 5 565 муніципалітетів.
A place is called a news desert when it lacks independent local journalism, which follows and monitors life in the city — essential features of the press in a democracy.
Місце називають новинною пустелею, коли в ньому відсутня незалежна місцева журналістика, яка відстежує за подіями у місті – невід'ємні елементи преси в демократичному суспільстві.
У дослідженні фігурує Пірапора-ду-Бом-Жезус, один із найбідніших муніципалітетів у регіоні Сан-Паулу. Команда Agência Mural провела там п'ять днів, щоб зрозуміти, як інформація поширюється в такому місці.
Історичний центр Пірапора-ду-Бом-Жезус. Фото зроблено Léu Britto/Agência Mural, використано з дозволом автора
«Важко залишатися в курсі подій, тому що місто не має власної газети. Якщо ви не відвідуєте церкву або засідання міської ради, ви не будете в курсі подій. Ми маємо доступ до інформації лише через церкву та місцеву раду», – сказав Антоніо Хуарес де Олівейра, місцевий бізнесмен.
Пірапора-ду-Бом-Жезус була заснована після численних повідомлень про дивовижі події на цій території; вона стала релігійним місцем і має історичну та культурну спадщину. У 1725 році двоє рабів знайшли зоображення Милосердного Ісуса (порт. Bom Jesus) в річці в цьому регіоні. Він став святим покровителем цього міста, але Пірапора-ду-Бом-Жезус став муніципалітетом лише в 1959 році.
Сьогодні місто все ще стикається з соціально-економічними проблемами, з низьким рівнем офіційної зайнятості та його святилищами, які потребують відновлення.
Окрім неофіційних джерел інформації, таких як WhatsApp, засобами для подачі скарг і проведення розслідувань слугують зв'язки з членами міської ради або оголошення в церквах.
Серед дев'яти членів міської ради є лише одна жінка. В опозиції до мера Дані Віліана Флоресті (СДП) перебувають Гельтон Бананінья (Республіканці), Еліаш Араужо (Республіканці) та Роже Бодішон (Союз), кандидат на посаду віце-мера на виборах 2024 року, відомий як «народний інспектор».
Зі своїм «мобільним кабінетом» він подорожує містом, записуючи відео, в яких вислітлює проблеми з нестачою медикаментів,санітарією та медичним обслуговуванням, а також публікує інформацію про власну громадську діяльність.
Councillors of Pirapora do Bom Jesus City Council. Photo by Léu Britto/Agência Mural, used with permission
«Ми чуємо про все, що відбувається в місті, з вуст членів міської ради. Ми не отримуємо ніяких новин, окрім тих, що надходять від політиків», – скаржиться Жандерсон Гомеш дос Сантос, будівельник і мешканець найбільшого за чисельністю населення району – Парк Пайол у Пірапорі.
Це викликає роздратування у значної частини населення. Місцевий дизайнер Маріо Родрігес сказав: «Я помітив, що в сусідніх містах люди мають більш активний голос, щоб контролювати державне управління; я думаю, тому що вони мають більший доступ до інформації».
Дубес Сонего, дослідник Атласу, зазначає, що коли люди живуть в новинній пустелі, вони втрачають надію на пошук «фактичної правди» і починають довіряти тому, що бачать у соціальних мережах.
«У вас немає джерела інформації, яке могло б розділяло, що є фактом, а що – лише думкою, саме цей фактор робить сповільнює розвиток міста і сприяє поширенню фейкових новин», – пояснив він.
Новинна пустеля під час виборів
Коли хтось запитує про журналістику в Піпорі, одним із засобів масової інформації, про який часто згадують, є громадське радіо – Радіо Пірапора FM .
За законом, як пояснює Агерт (Асоціація радіо- і телемовників Ріу-Гранді-ду-Сул), радімовлення може здійснюватися лише «неприбутковими громадськими об'єднаннями та фондами, що базуються в даній місцевості». Радіостанції «повинні мати плюралістичну програму, без будь-якої цензури, та бути відкритими для будь-яких думок мешканців регіону».
Незважаючи на це, в Пірапорі місцева телерадіокомпанія, схоже, не є незалежною і працює під назвою асоціації, головою якої є мати колишнього мера, який керував містом протягом двох термінів.
Це Грегоріо Магліо (MDB), політик, який має намір знову балотуватися на цю посаду цього року. Магліо веде радіопередачу, на якій він бере інтерв'ю у політичних партнерів, які мають намір балотуватися на державні посади. Незважаючи на це, він стверджує, що шоу – це просто розмови про повсякденне життя міста.
Святилище Сан Хор Бом Жезус де Пірапора. Фото Léu Britto/Agência Mural, використане з дозволом автора.
Розділене місто
Пірапора – невелике місто, але воно розділене. Мешканці Парку Пайол, що на околиці, стикаються з більшими труднощами в отриманні інформації, ніж жителі інших районів. Їм часто доводиться їхати до центру міста, до якого їхати чотири кілометри, щоб підтвердити інформацію про проведення вакцинацій або позакласних заходів для дітей.
Громадський транспорт обмежений міжміськими автобусними рейсами, які з'єднують Пірапору з іншими містами, і лише один з них проходить через Пайол. У цьому районі ведеться активна місцева торгівля, проживає найбільша кількість виборців, а також саме тут спостерігаються основні соціально-економічні проблеми міста.
«Моя донька взяла участь у програмі «Projovem» (Національна програма залучення молоді), отримала першу роботу, навчалася і зараз перебуває в Португалії», – пояснила Марія де Фатіма, мешканка центрального району міста.
З іншого боку, Жозіан Роша дос Сантос, мешканка Пайола, скаржиться: «Мій син не записався на програму, тому що місця закінчилися раніше, ніж я дізналася, що вони були доступні».
Така різниця у доступі до інформації не є винятком у новинній пустелі. Існують також інші труднощі. Влада зобов'язана забезпечувати прозорість відповідно до Акту «Про доступ до інформації». У Пірапорі прозорість веб-сайту мерії і міської раді мають недоліки
До публікації цієї статті останні доступні фінансові звіти та звіти про фіксальний менеджмент датовані 2022 роком, а останній балансовий звіт виконавчої влади, доступний для публічного розгляду на веб-сайті, – 2018 роком.
Святий в новинах
Незважаючи на відсутність місцевої газети, історія Пірапори зазнала впливу з боку журналістики. У 1884 році одна з газет Сан-Паулу написала про знайдений там образ Бом Ісуса і про те, які чудеса він творить, перетворивши містечко на одне з головних релігійних місць штату.
Це притягувало сюди багато людей і перетворило місто на місце зустрічі спільнот з самби, джонго (африканський танець) і гри на барабанах, надавши цьому району статус «Колиски паулістичної самби».
«Це є причиною того, що це місце перестало бути фермою, яку придбало місто Сантана-де-Парнаїба, і стало містом, яке ми маємо сьогодні», – сказав отець Марсело Магальяес, священик святилища Сан Хор Бом Жезус де Пірапора.
З 1980-х років туризм зменшився. Наразі лише 15,52% мешканців мають офіційне працевлаштування. Адміністрація святилища працює над тим, щоб зібрати кошти на реставрацію місця та його витворів мистецтва. Газета «O Anhanguera», що виходить у сусідньому Сантана-ду-Парнаїба, в значній мірі висвітлює діяльність Пірапори.
«Ми повинні слухати членів мійської ради, щоб знати про проблеми міста і взагалі про те, що робиться. Місцева влада не завжди інформує, про все, що відбувається», – поскаржився Жандерсон Гомеш дос Сантос
Еудженіо Буччі, професор ECA-USP (Школа комунікацій та мистецтв Університету Сан-Паулу), пояснив, що незалежні журналісти можуть бути кроком до вирішення проблем, але вона не вирішує їх повністю.
«Преса не керує, не приймає законів, не виносить судових рішень, не здійснює судову владу. Це лише соціальний інститут, який забезпечує медіацію суспільних дебатів і прозорість влади», – сказав він. «Якщо преса надає достовірну інформацію, вона вже дуже допомагає».
About Author
