Доля жінок у Сахелі: головна тема творів Джаїлі Амаду Амаль
Недостатня розвиненість книжкової індустрії є головною проблемою для літератури країн Африки на південь від Сахари
Фотографія Джаїлі Амаду Амаль. Зображення Amas Flash, використане з дозволу автора.
У регіоні Сахель жінки щодня стикаються з насильством, про яке суспільство мовчить. Лише через літературу ми можемо зруйнувати ці табу і розпочати дискусію.
Саме цього вдалось досягти камерунсько-єгипетській письменниці Джаїлі Амаду Амаль. У самої Джаїлі була непроста юність. Змушена вийти заміж за старшого чоловіка у 17 років, вона розлучилася і знову вийшла заміж за чоловіка, який став жорстоко поводитися з нею. Однак, сповнена рішучості віднайти свободу через письменництво, вона написала кілька романів. Серед них «Walaande, l'art de partager un mari» («Валанде, мистецтво ділити чоловіка») 2010 року; «Mistiriijo, la mangeuse d'âmes» («Містрііджо, пожирач душ») 2013 року; «Munyal, les larmes de la patience»(«Муньяль, сльози терпіння») у 2017 році; «Les Impatientes»(«Нетерплячі») у 2020 році; «Coeur du Sahel»(«Серце Сахеля») у 2022 році та «Le harem du roi»(«Королівський гарем») у 2024 році.
В інтерв'ю для Global Voices, що було проведено у формі електронних листів, Джаїлі Амаду Амаль відверто розповіла про свою письменницьку діяльність та про почуття відповідальності перед жінками у Сахелі.
Жан Совон (ЖС): Жінки Сахелю – головні героїні ваших романів. Як ці жінки, що стають емоційно сильними особистостями, надихають вас?
Djaïli Amadou Amal (DAA): Dans mes romans, il s’agit avant tout de la condition des femmes dans le Sahel. Je mets en perspective leur condition et leur désir d’émancipation. D’une part en amenant les femmes (aussi bien que les hommes), les lecteurs je veux dire, à prendre conscience de cette condition. D’autre part, en disant aux femmes que c’est à chacune de prendre ses responsabilités dans la lutte collective pour leur émancipation. Ma vie est faite de résilience et d’abnégation. J’ai une grande conviction pour des principes humains inaliénables. Tout ceci a alimenté ma vision des choses et, d’une certaine façon, justifie et conditionne le sens et les priorités de mon engagement littéraire. Les personnages de mon univers romanesque inspirent ma sensibilité, ils répondent à mes aspirations et désirs de faire évoluer les choses en matière de la condition de la femme dans l’aire culturelle soudano-sahélienne dont je suis issue, et bien au-delà.
Джаїлі Амаду Амаль (ДАА): В основі моїх романів лежить важка доля жінок у Сахелі. Я показую читачам їхнє нелегке існування та прагнення до емансипації, а також намагаюсь донести жінкам, що саме вони повинні стати ініціаторами боротьби за свої права. Моє життя – це про стійкість та самопожертву. Я глибоко вірю у фундаментальні гуманітарні принципи. Це впливає на мій світогляд та визначає раціональні причини та пріоритети моїх літературних зобов'язань. Персонажі моїх романів перегукуються з моїми почуттями і спираються на мої прагнення і бажання покращити становище жінок у судансько-сахельській культурі, звідки я родом, і за її межами.
ЖС: У своїх романах ви пишете про відносно табуйовані теми, такі як викрадення та зґвалтування жінок. Чи дає вам статус всесвітньо відомої письменниці свободу не дотримуватись традиційних письменницьких норм? Що думають ваші камерунські читачі?
DAA: Les thématiques que j’aborde dans mes textes reposent sur mon engagement et mon centre d’intérêt. Dans ce cadre, d’une manière générale je ne me limite pas de sujet. Je ne me pose pas de question sur le caractère tabou ou non des sujets que je traite. Tout ceci, à mon sens, relève des considérations superflues, surtout quand il est question des sujets qui causent arbitrairement des souffrances à la femme. Que vaut l’intérêt de préserver ces sujets au regard des terribles souffrances qu’ils font endurer à la femme aliénée dans son humanité au nom de je ne sais quelle doctrine ? Soyons clairs, aucune tradition ne tienne dès lors qu’elle fait souffrir et aliène quelque composante de la communauté qu’elle caractérise. L’humanité et les droits de l’humanité sont universels et reposent sur des valeurs humaines qui sont elles aussi évidemment universelles. Aucune tradition ne peut se prévaloir au-dessus de ces valeurs. Et d’ailleurs, le temps qu’on y est, je précise que les traditions ne nous viennent pas du ciel et encore ! Elles nous viennent de nos ancêtres. Elles ont certainement évolué pour nous parvenir sous la forme que nous constatons de nos jours. Celles qui étaient adaptées il y a des siècles, ne le sont forcément pas aujourd’hui. Chaque génération, chaque communauté, dans un souci de progrès et d’épanouissement collectif des siens, a pour mission de faire évoluer ses propres traditions pour les adapter à son époque. Une communauté qui ne sait pas faire évoluer positivement ses traditions est condamnée à sa propre déchéance. Et cette évolution ne sera possible que grâce à des personnes éclairées, animées des convictions humanistes profondes et éprises de la vérité que l’humanité, indépendamment de genre ou de couleurs, est unique.
Pour le reste, ma notoriété en tant qu’écrivaine ne guide pas le choix des sujets abordés dans mes textes. Mes premiers romans traitaient déjà des questions taboues dans notre société. Ce que disent les lectrices camerounaises ? Je sais simplement que je reçois beaucoup de soutiens. Nombreuses (et pas seulement les Camerounaises d’ailleurs) m’écrivent pour dire à quel point mes livres les ont aidées à changer et sont fortes désormais. Et tenez, des hommes aussi, il y en a qui m’adressent leurs encouragements. Ceux qui critiquent chez nous, ne lisent généralement pas.
ДАА: У своїх книгах я пишу про свої погляди та переконання. У цьому відношенні я не обмежую себе конкретними питаннями і не думаю чи є теми, які я піднімаю, табуйованими. Для мене це зайве, особливо коли йдеться про проблеми, які спричиняють страждання жінок. Який сенс мовчати про ці проблеми, у той час коли страждають жінки, позбавлені прав людини на підставі якоїсь доктрини? Будьмо відвертими: будь-яка традиція, що спричиняє страждання або відчужує членів спільноти, є недоречною. Людяність і права людини є універсальними і ґрунтуються на загальнолюдських цінностях. Жодна культура не має права порушувати їх. І до того ж, якщо вже ми зачепили цю тему, я хотіла би зазначити, що традиції не просто спускаються до нас з неба! Вони йдуть від наших предків. Традиції, які були доречні кілька століть тому, не обов'язково будуть такими сьогодні. Тому кожне покоління і кожна громада має рухатися в ногу з часом і адаптувати свої традиції для колективного розвитку своїх членів. Неспроможність громади позитивно трансформувати свої традиції може призвести лише до її занепаду. Такі трансформації можливі лише завдяки освіченим особистостям, які керуються глибокими гуманістичними переконаннями та вірою в те, що людство, незалежно від статі чи кольору шкіри, є єдиним.
Більше того, моя письменницька репутація не визначає теми, до яких я звертаюся. Навіть мої перші романи стосувалися табуйованих тем у нашому суспільстві. Що думають камерунські читачі? Все, що я знаю, це те, що я отримую велику підтримку. Багато жінок (і не тільки камерунських) писали мені, як сильно мої книги допомогли їм змінитися і наскільки сильними вони стали. І знаєте, чоловіки також надсилають мені свою підтримку. Наші критики зазвичай не читають наші роботи.
У цьому відео французького видання 20 Minutes Джаїлі Амаду Амаль згадує свій досвід примусового шлюбу і своє рішення вирватись і стати феміністкою:
ЖС: Африканська література залишається значною мірою невідомою. Чи спостерігали ви якісь зміни на континенті чи деінде? Чи вдалося видавничим компаніям трансформувати книжковий ландшафт, зробивши книжки доступнішими і дешевшими для африканських читачів?
DAA: Lentement peut-être mais sûrement, la réalité évolue et elle change. La littérature africaine est une voix à part entière dans le concert de la littérature mondiale. Et cette voix est de plus en plus respectée à la faveur de l’ouverture des peuples au monde. Il y a cependant à noter sur le continent, le principal handicap de la littérature africaine, subsaharienne en particulier, est la faiblesse structurelle qui entoure le monde du livre. La politique du livre est généralement défaillante, et ceci, conjugué au manque de moyens des maisons d’éditions, bride la diffusion et la compétitivité des livres produits sur le continent, quand les livres produits hors du continent arrivent au coût prohibitif pour le citoyen moyen.
En matière de coût, j’ai essayé à mon niveau d’apporter des solutions en conservant les droits de mes ouvrages en Afrique subsaharienne, de sorte que les mêmes textes produits en Europe le soient localement co-publiés au tiers du tarif à l’international.
ДАА: Ситуація повільно, але впевнено змінюється. Африканська література має власний голос у світовій літературі, і цей голос дедалі більше поважають, оскільки люди відкриваються світові. Однак слід зазначити, що найбільшим викликом для африканської літератури, а особливо для літератури країн на південь від Сахари, є недостатня розвиненість книжкової індустрії. Політика у сфері книговидання загалом недосконала, і це, у поєднанні з браком ресурсів у видавничій галузі, перешкоджає розповсюдженню та конкурентоспроможності книг, надрукованих на цьому континенті. Книги, надруковані за межами континенту, є надто дорогими для пересічного громадянина.
Щодо витрат, то я намагалась знайти рішення, зберігаючи права на свої книжки в країнах Африки на південь від Сахари, щоб ті ж самі книжки, надруковані в Європі, можна було видавати тут за третину міжнародної ціни.
ЖС: Яких відомих і менш відомих авторів з Африки на південь від Сахари ви б порекомендували нашим читачам, щоб допомогти їм відкрити для себе динаміку розвитку цієї частини континенту?
DAA: Il y en a beaucoup dans ce registre. Loin d’être exclusive, je cite Fatou Diome, écrivaine, poétesse et professeure d'université franco-sénégalaise ; Mbarek Ould Beyrouk, journaliste et écrivain mauritanien ; Danielle Éyango, juriste, poétesse et écrivaine camerounaise ; Imbolo Mbue, écrivaine américano-camerounaise.
ДАА: У цій категорії є багато авторів. Список далеко не вичерпний, але я б порекомендувала Фату Діоме, франко-сенегальську письменницю, поетесу та університетську професорку; Мбарека Ульд Бейрука, мавританського журналіста та письменника; Даніель Еянго, камерунського юриста, поета та письменника; та Імболо Мбуе, американсько-камерунського письменника.
У січні 2021 року французький телеканал Tv5monde взяв інтерв'ю у Джаїлі Амаду Амаль після публікації її роману «Нетерплячі». Цей роман розповідає історію трьох жінок, які з раннього дитинства змушені терпляче чекати на чоловіків, за яких вони мають вийти заміж. У цьому інтерв'ю авторка розповіла про свою відданість боротьбі з насильством щодо жінок, насамперед через асоціацію «Femmes du Sahel» («Жінки Сахелю»), яку вона заснувала у 2012 році задля покращення становища жінок на півночі Камеруну.
About Author
