Зайвих грошей не буває. Війна наповнила місцеві бюджети, але це не надовго
Центральна і місцева влада вступили в публічні дискусії, щодо наявності в останньої зайвих коштів. І як показує аналіз відкритих даних ці розмови не безпідставні.
Основне джерело надходжень місцевих бюджетів – податок на доходи фізичних осіб (ПДФО, 18%). Як писала ЕП, завдяки збільшенню кількості військовослужбовців та підвищенню розмірів їх грошового забезпечення, громади, у яких розташовані військові частини, отримали додаткові податкові надходження.
Відкриті дані порталу Open Budget дають уявлення про які суми йде мова: у 2023 році 53% всіх видатків державного бюджету (745 млрд грн) – це витрати на військових з яких майже половина – грошове утримання. Виплати військовим генерують величезну суму ПДФО, яка залишається на місцях. Однак відбувається це нерівномірно.
В той час як у 2022 році сукупні доходи всіх місцевих бюджетів громад в середньому впали на 5%, до 555 млрд грн, в деяких громадах надходження суттєво зросли. Серед них ті громади, де дислокуються військові частини та навчальні центри.
[INFO_702382]
Наприклад, Міжнародний центр миротворчості та безпеки, більш відомий як “Яворівський військовий полігон”, розташований за 30 км на північний захід від Львова. У 2022 році доходи місцевої громади від ПДФО зросли в п’ятеро – з 205 млн грн до 1,2 млрд грн. Загальний бюджет Яворівської громади торік зріс втричі – до 1,5 млрд грн.
На загальній карті вирізнявся район донецької області, де на невеликій території зосереджена велика кількість військовослужбовців. Мова про міста Бахмут, Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка.
Доходи громад зростають не тільки за рахунок військових виплат. Ще одне джерело надходжень місцевих бюджетів – від внутрішньо переміщених осіб. Цим можна пояснити зростання ПДФО на заході України, і рівномірне, але впевнене зменшення вздовж лінії фронту, звідки виїхала чи залишилася без роботи суттєва частина населення.
Почому харчі для військових
Падіння доходів одних громад і різке збільшення в інших, це не тільки питання справедливості, а і спроможностей витрачати ці гроші в умовах загального їх дефіциту в держави під час війни. Наприклад, доходи Дачненської сільської територіальної громади на Одещині вчетверо перевищують витрати.
При збільшенні доходів такі громади загалом не можуть так само збільшити витрати, або подекуди це відбувається хаотично: хтось купує “мавіки” для фронту, а хтось – реконструює стадіони чи перекладає бруківку. І якщо у 2022 році багато хто знаходився у ступорі, щодо можливих варіантів витрат, то у 2023 році капітальні витрати поступово збільшуються і за підсумками року можуть бути на “довоєнному” рівні.
[INFO_702383]
Тому в центральній владі вирішили, що самі краще знають, як витрачати зайві гроші, яких у неї самої до того ж обмаль. Майже 30-40% державного бюджету фінансують міжнародні партнери, проте за домовленістю з ним витрачати їх на війну Україна не можу. Оборону наша держава фінансує тими коштами, які збирають від податків та митних платежів.
Чого не скажеш про місцеву владу, яка в праві витрачати кошти на будь-що, що в інтересах громад. І це явно подразнює центральну владу, про що вона дала зрозуміти 17 липня устами голова фракції “Слуга народу” Давіда Арахамії. За декілька днів з’явилися обриси, як це може виглядати.
У країні війна, а влада робить ремонти. Чи можна витратити ці гроші на армію?
Голова комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха пропонує або обмежити закупівлі місцевою владою товарів та послуг, якщо вони не є критично необхідними, наприклад, для оборони, відновлення енергетики та інфраструктури тощо (для цього уряд ще повинен буде сформувати перелік КВЕДів товарів, які будуть обмежені для закупівлі) або взагалі забрати військовий податок ПДФО з місцевих бюджетів та направити його до державного.
Інший варіант – зобовʼязати місцеві органи самоуправління спрямовувати до 50% доходів на потреби оборони.
Поки невідомо який сценарій обере центральна влада, чи наважиться вона докорінно перекроювати бюджетну систему і як підваження місцевого самоуправління сприймають міжнародні партнери, які вважають реформу одну із найвдаліших за останні десять років.
Але очевидно тільки те, що світ не чорно білий і простих і правильних рішень не існує. Як і впевненості, що центральна влада буде краще розпоряджатися цими грошима.
Відкриті дані доступні на офіційному державному вебпорталі openbudget.gov.ua.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.