Skip to Content

Фенікс, відроджений з попелу: як "зелена" генерація відновить енергетику

Фенікс, відроджений з попелу: як "зелена" генерація відновить енергетику

Be First!

За даними Київської школи економіки (KSE) збитки українського енергетичного сектору через російську агресію перевищили 8 млрд доларів. Росія обстрілювала всі підконтрольні Україні теплові електростанції (ТЕС), гідроелектростанції (ГЕС), а також 13 теплоелектроцентралей (ТЕЦ).

В KSE зазначають, що фактична сума відновлення втрачених потужностей теплових електростанцій може суттєво перевищувати оціночну через значний фізичний знос та технологічну застарілість пошкодженого та знищеного обладнання.

І дійсно так. Довоєнні дані свідчать, що з загальної встановленої потужності у 56,247 ГВт майже половину складали теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ, блок-станції), які на початок 2021 року були зношені на 90%. До того ж українські ТЕС найбрудніші в Європі.

Аби гарантувати енергетичну безпеку та незалежність країни у післявоєнному відновленні Міненерго розробляє Енергетичну стратегію до 2050 року. Вже до 2030 року планується збільшити частку виробленої з відновлювальних джерел (ВДЕ) електроенергії з нинішніх 8% до 27%.

Що для цього пропонується зробити?

Стимулювання виробництва електроенергії

Net billing (система чистого обліку) – це інструмент стимулювання виробництва енергії з ВДЕ. Його ідея полягає у тому, що домашній споживач або супермаркет, які мають на даху сонячну електростанцію, можуть вільно віддавати надлишки електроенергії в мережу і платити лише за різницю між спожитою та відданою в мережу електроенергію.

Відомо, що у близько 40% сонячних електростанцій, які встановлені приватними домогосподарствами споживання електроенергії було близько до нуля (менше ніж 10 кВт год/місяць) і весь обсяг енергії відпускався в мережу за завищеним “зеленим” тарифом.

Тобто, net billing дає змогу одночасно стимулювати розвиток ВДЕ та підвищувати надійність енергопостачання домогосподарств, малого бізнесу та комунальної сфери без додаткового тиску на бюджет.

Два місяці тому в парламенті зареєстрували законопроєкт, яким пропонується ввести цю модель підтримки власного споживання.

Про необхідність існування системи підтримки для розподіленої генерації з ВДЕ каже й Денис Цуцаєв з Greenpeace CEE. Він брав участь у відновленні амбулаторії в Горенці Київської області, куди встановили тепловий насос та сонячну станцію. Тепер амбулаторія працює безперебійно і заощаджує на оплаті за теплоносії понад 70%.

Відбудувати, краще ніж було. Історія пошкодженої амбулаторії в Горенці, яка повернулась до життя енергонезалежною

Інший приклад. Колектив ГО “Екоклуб Рівне” розробив 30 попередніх технічних обґрунтувань для встановлення сонячних панелей для лікарень, водоканалів та інших об’єктів критичної інфраструктури. Минулого грудня одну сонячну станцію вже встановили на лікарню у місті Звягелі Житомирської області, а до кінця 2023 року планують реалізувати ще 9 подібних проєктів.

“Коли ми розробляли техніко-економічне обґрунтування то виходили лише з базових потреб об’єктів інфраструктури, адже сьогодні комунальна сфера не може віддавати надлишки виробленої електроенергії в мережу. Якби нет-білінг вже працював, ми б планували більшу потужність, а відповідно, об’єкти могли б виробляти більше електроенергії”, – каже експерт з енергоефективності “Екоклуб Рівне” Дмитро Сакалюк.[BANNER1]

Контракти на різницю

У Міненерго пропонують прийняти закон щодо контрактів на різницю, відповідно до якого виробники електроенергії з ВДЕ зможуть виступати учасниками ринку та отримувати компенсацію від “Гарантованого покупця” у вигляді різниці між встановленим “зеленим” тарифом або аукціонною ціною та ринковою вартістю електроенергії.

Це дасть змогу повністю інтегрувати виробників в ринок електричної енергії та зменшити обсяги необхідних резервів у системі.

У пояснювальній записці до законопроєкту вказано, що наразі близько 78% об’єктів відновлюваної енергетики в Німеччині працюють за моделлю feed-in-premium (контракти на різницю), а обсяги генерації “зеленої” електроенергії у 2020 році досягли 50%, що свідчить успішність такої моделі.

Російський терор не досяг цілі: як енергетичний сектор витримав рік великої війни і встає на ноги

Також в європейських країнах поширена практика проведення аукціонів на будівництво нових об’єктів відновлюваної енергетики в рамках моделей feed-in-premium.

Зокрема, в Польщі передбачено проведення аукціонів із застосуванням контрактів на різницю та строком підтримки 15 років. В Україні чинним законодавством передбачено надання строку підтримки за результатами аукціону тривалістю 20 років.

Сертифікати походження електроенергії

Створення системи видачі гарантій походження електроенергії виробленої з ВДЕ, відповідно до іншого законопроєкту, актуально для бізнесу, який ставить собі за мету скорочення викидів.

Можливість купувати зелену електроенергію для промисловості важливо для декарбонізації виробничих ланцюгів відповідно до GHG protocol – міжнародного стандарту для обрахунку викидів парникових газів.

Актуальною ця можливість є й для експортерів, з огляду на планове запровадження механізму вуглецевого коригування (не модернізовані підприємства, які мають значні викиди парникових газів сплачуватимуть мито за можливість експорту продукції до ЄС) на кордоні з ЄС (CBAM). А це, фактично, уся промисловість країни.

Війна понизила градус. Як світ згадував Україну на найбільшому кліматичному саміті

Це важливо й тому, що на розгляді парламентського комітету вже знаходиться законопроєкт “Про експорт електроенергії виробленої з ВДЕ”, що працюватиме лише у поєднанні з сертифікатами походження електроенергії.

2030 рік: перспективи України та ЄС

Торік Єврокомісія затвердила план щодо прискореної відмови від російських енергоносіїв REPowerEU. Він має на меті до 2030 року припинення залежності ЄС від російських викопних видів палива, які використовуються як економічна, політична та кліматична зброя.

У рамках REPowerEU пропонується:

  • підвищити ціль на 2030 рік щодо частки енергії з ВДЕ у кінцевому енергоспоживанні з 40% до 45%;
  • запровадити законодавство і регуляторні стимули для прискорення процедури отримання дозволів для вітрових та сонячних електростанцій, впровадження довгострокових корпоративних договорів купівлі електроенергії;
  • ввести нові потужності сонячних електростанцій – 320 ГВт до 2025 року, і 600 ГВт до 2030 року;
  • запровадити в будівельні норми встановлення сонячних панелей на дахах нових будівель;
  • збільшити виробництво біометану до 35 млрд кубометрів до 2030 року;
  • прискорити розвиток водневих технологій для декарбонізації промисловості, зокрема для виробництва зеленої сталі та аміачних добрив.[BANNER2]

А як в Україні?

“До початку повномасштабного вторгнення в Україні було більш ніж 10 ГВт встановленої потужності ВДЕ. У 2021 році частка ВДЕ (включно з ГЕС) в балансі склала 13,8% і ми плануємо подвоїти цей показник до 2030 року, що потребуватиме будівництва ще 10 ГВт та залучення щонайменше 10 мільярдів доларів інвестицій”, – каже керівник Директорату електроенергетичного комплексу та розвитку ринку електричної енергії Міненерго Олександр Мартинюк.

Окрім генерації електроенергії з сонця та вітру, значний потенціал має біоенергетика, зокрема виробництво відновлюваних газів. В поєднанні з високоефективною когенерацією біометан може стати важливим компонентом енергетичного переходу як для України, так і для ЄС.

У Меморандумі про стратегічне партнерство у сфері відновлюваних газів, що підписали в лютому 2023 року, йдеться про те що це зміцнить нашу енергетичну безпеку, підтримає боротьбу зі зміною клімату та матиме позитивний вплив на економічне відновлення й подальшу інтеграцію енергетичних ринків.

Україна готова відновити експорт електроенергії в ЄС, але є ризик. Політичний

Першими кроками стало прийняття урядом Порядку функціонування реєстру біометану та видачі гарантій його походження.

За оцінками Біоенергетичної асоціації до 2030 року Україна здатна повністю замістити імпортований природний газ власним біометаном і твердим біопаливом в обсягах до 10 млрд кубометрів на рік. До 2050 року ця цифра може досягти 26 млрд кубометрів, що дорівнює внутрішньому споживанню у 2021 році.

“5,2 мільярда кубометрів природного газу було заміщено біомасою у 2020 році. Тобто у 2021 році ми спожили 26 мільярдів кубометрів газу, а споживали б 31 мільярд, якби не внесок біоенергетики. Тобто близько 15% природного газу в Україні вже заміщено біоенергетикою. Наразі середньорічний темп приросту біоенергетики становить 11%”, – каже керівник асоціації Георгій Гелетуха.

Попри війну сонячна енергетика активно розвивається. Сонячні станції встановлюють домогосподарства та об’єкти критичної інфраструктури, щоб забезпечити резервне живлення під час збоїв у електромережі. З початком війни роль малих систем з акумуляторами зросла.

“В Україні вже встановлено 7,6 ГВт потужностей сонячної енергетики. І ця цифра буде збільшуватися, адже саме сонячна енергетика дозволяє найшвидше та з найменшими витратами відновити втрачені через війну генеруючі потужності.

В Україні офіційно зареєстровано всього 45 тисяч домашніх сонячних систем. А маємо потенціал щонайменше в мільйон. Цей процес потрібно стимулювати, адже лише розподілена генерація може стати запорукою енергетичної безпеки держави”, – пояснює голова Асоціації сонячної енергетики Артем Семенишин.

За оцінками Української вітроенергетичної асоціації потужності вітрової енергетики до 2030 року можна збільшити до 18,5 ТВт⋅год шляхом використання більш потужних вітрогенераторів та введення в експлуатацію нових наземних вітрових електростанцій потужністю 5,4 ГВт.

Виробництво електроенергії офшорними вітровими електростанціями прогнозується на рівні до 1 ТВт⋅год у 2030 році, а їх встановлена потужність – 300 МВт.

“Для прискорення темпу введення нових потужностей на рівні хоча б в 1 ГВт щороку, важливо мати і свою сучасну виробничу базу, розпочати виробництво комплектуючих для вітрових турбін в Україні. Розвиток вітроенергетичного сектору, як наземного, так і офшорного дозволяє створювати нові робочі місця, швидше розвивати регіони з вітровим потенціалом, а не платити за імпортовані енергоносії загарбникам, як це було до війни, – каже голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков.

Локалізація виробництва обладнання та переробка ВДЕ

Україна зацікавлена у створенні на своїй території потужностей для виробництва вітчизняного обладнання для відновлюваної енергетики. Це дозволить створити нові робочі місця та зменшити імпортну залежність від постачання обладнання.

“До 2030 року реально локалізувати виробництво третини компонентів вітрових турбін в Україні. Ще до війни сталь з “Азовсталі” йшла до Туреччини для виробництва турбін. Сьогодні багато компаній залишили ринок Росії, залишають ринок Китаю і можуть бути локалізовані десь на кордоні з Польщею. Для економіки України це був би чудовий ефект”, – каже Конеченков.

Окрім виробничих потужностей, Україні у майбутньому важливо створити умови для утилізації та переробки обладнання виробництва та зберігання ВДЕ. Перші сонячні електростанції в Україні мають виводитися з експлуатації у 2035 році, а масове їх виведення очікується у 2045-2050 роках.

Масове виведення з експлуатації об’єктів вітроенергетики також очікується ближче до 2045 року. Але на відміну від атомної енергетики, виведення якої займає десятиліття та пов’язане з численними проблемами, це не потребуватиме витрат з бюджету і буде додатково стимулювати виробництво завдяки повторному використанню матеріалів в рамках циркулярної економіки.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*