Skip to Content

Майже не олігарх. Що втратив Фірташ з початку великої війни

Майже не олігарх. Що втратив Фірташ з початку великої війни

Be First!

Дмитро Фірташ, який став відомим широкому загалу завдяки скандальному посереднику у торгівлі газом між Росією і Україною, “Росукренерго”, після 24 лютого опинився за крок до втрати усього газового бізнесу.

У підсумку “Нафтогаз” зміг забрати лише половину бізнесу: до держкомпанії перейшли близько 8 млн клієнтів збутових компаній Фірташа, а рішення щодо передачі облгазів забуксувало в судах. Перші займаються постачанням газу, інші його розподілом.

Окрім “внутрішніх” втрат, має олігарх і суто “військові”, до яких призвела широкомасштабна війна. Найбільше від агресії Росії, завдяки співпраці з якою на початку бізнесової кар’єри Фірташ заробив свої перші по-справжньому великі гроші, постраждали його азотний та портовий бізнеси.

Звичайно, збитки Group DF й близько не можна порівнювати з втратами Ріната Ахметова, ключові металургійні активи якого залишились на окупованих росіянами територіях, однак і калібр у згаданих олігархів різний.

Якщо до 2014 року Фірташ був одним з найвпливовіших людей країни, то після його арешту за запитом США та 8-річного перебування за кордоном, ситуація кардинально змінилась. Навіть попри те, що до нього на перемовини особисто літає перша людина фракції “Слуга народу” Давид Арахамія.

Найкращим підтвердженням цих слів є той факт, що Фірташ давно випав з першої десятки найбагатших українців. Ще в довоєнному рейтингу Forbes за 2021 рік він посідав аж 25 місце з оцінкою в 420 млн доларів. Відтоді справи у бізнесмена тільки погіршуються.

Газовий бізнес

Історично послуги з постачання та продажу газу для домогосподарств в Україні надавали оператори газорозподільчих мереж або так звані облгази. Через те, що доставити блакитне паливо до споживачів, інакше як трубопроводами цих компаній неможливо, їх вважають природними монополістами.

Утім, після того, як Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати в законодавство норми Третього енергетичного пакета ЄС, постала необхідність проведення анбандлінгу – тобто розділити газовий бізнес: постачанням та продажем мали займатися різні компанії.

Цей процес розпочався ще у 2015 році, однак для споживачів він став помітним лише на початку 2020 року, коли населення вперше отримало дві платіжки: одну за доставку газу, а іншу – за спожите паливо.

У серпні того ж року газовий ринок України спробували переставити на ринкові рейки. Невдало. Через зростання цін, а з ними і соціальної напруги, лише за п’ять місяців держава ввела спеціальні обов’язки (PSO) для побутових споживачів.

Президентський тариф на “ручному керуванні”: як переглянуть ціни на газ. Оновлено

Передбачалося, що ціну на блакитне паливо визначатиме ринок, а споживач сам обиратиме собі постачальника. Проіснував ринок недовго, вже на початку 2021 року уряд штучно обмежив ціну на газ на рівні 6,99 грн за кубометр.

Відтоді ринок газу для населення офіційно поставили “на паузу”, і в питанні державного регулювання цін досі нічого не змінилося.

А уже у 2022 році на газовий бізнес Дмитра Фірташа, який до війни, за різними оцінками контролював понад 70% постачання і продажу блакитного палива в країні, чекали великі зміни.

Розподіл – облгази в “підвішеному” стані

В Україні всього 43 компанії, які займаються продажем газу і 20 з них контролює Фірташ через “Регіональну газову компанію” (РГК).

Наприкінці травня стало відомо про рішення суду, за яким 26 облгазів, включно з операторами Фірташа, мали перейти під контроль держави.

Підставою для такого рішення стала справа Державного бюро розслідувань щодо стягнення оренди з облгазів за право користування газовими мережами, збитки держави від якої слідчі оцінили майже в 1,5 млрд грн.

Співрозмовники ЕП тоді припускали, що це рішення може затягнутися в судових інстанціях, і що держава навряд чи зможе швидко встановити контроль над облгазами. У підсумку так і вийшло. Незадовго до свого звільнення з посади голови “Нафтогазу” це офіційно підтвердив і Юрій Вітренко.

“Було ухвалено рішення, щоб передати облгази в управління “Нафтогазу”, але це рішення поки не реалізоване”, – зазначив він на початку вересня. За словами Вітренка, компанія стикається з супротивом з боку менеджерів РГК.

“Процес триває. Поки ми не можемо сказати, що вже почали управляти і реально контролювати ці облгази Фірташа”, – підсумував він.

Новий керівник “Нафтогазу” Олексій Чернишов поки взагалі не коментував цю ситуацію. Питання облгазів на тлі постійних атак росіян по критичній інфраструктурі відійшло на другий план.

Наразі контроль над облгазами зберігають менеджери Фірташа, однак у тому ж травні олігарх втратив не менш важливий бізнес – постачання газу.

Постачання газу – монополію отримав “Нафтогаз”

На початку року абонентська база групи компаній “Йе Енергія”, які займалися постачанням палива, що теж належать Фірташу налічувала близько 8 млн домогосподарств.

Вже у травні всі ці клієнти через механізм “постачальника останньої надії” перейшли до “Нафтогазу”, який отримав повну монополію на ринку, сконцентрувавши 12,4 млн домогосподарств або 97,6% від усіх споживачів блакитного палива.

В Асоціації постачальників енергоресурсів, яку очолював менеджер Фірташа Артем Компан заявили, що до 31 травня жодна з компаній групи “Йе Енергія” не змогла підписати договір на постачання газу з “Нафтогазом”, оскільки уряд затвердив умови PSO, які було неможливо виконати.

Газовий бізнес Фірташа – все, монополію отримав “Нафтогаз”. Що це означає для населення та ринку

Відповідно до них, збути могли придбати газ лише за наявності банківських гарантій. Для цього необхідно мати мільярди гривень вільних коштів, яких, як казав Компан, у компанії не було.

Таким чином реалізувалася давня мрія менеджерів “Нафтогазу” – стати найбільшим постачальником блакитного палива для населення.

Щоправда, компанія продовжує надавати газ населенню за неринковими цінами і так триватиме, щонайменше, до закінчення війни в Україні. Зрозуміло, що збути Фірташа як і будь-який інший гравець крім Нафтогазу, дозволити собі таку “розкіш” не могли.

Що з хімічною імперією Фірташа

На українському ринку добрив і сьогодні домінує група Ostchem Фірташа, до якої входять чотири виробничі потужності: горлівський “Стірол”, сєвєродонецький, черкаський та рівненський “Азоти”.

“Стірол” не працює з 2014 року, оскільки розташований в окупованій ще тоді росіянами Горлівці.

Вже після початку великої війни Фірташ втратив і сєвєродонецьке об’єднання “Азот”. Підприємство зазнало суттєвих руйнувань з боку російських військ.

Forbes оцінив втрату “Азоту” в Сєверодонецьку у 55 млн дол. При цьому в самій компанії наголосили, що зараз передчасно підраховувати та оприлюднювати будь-які суми завданих збитків.

“Ми не маємо фізичного доступу на Сєвєродонецький “Азот”, ключові цехи якого сильно постраждали від обстрілів, і який на даний момент знаходиться на окупованій території”, – наголосили в Ostchem.

Якщо судити з відповіді компанії, втрата хімічного активу на Луганщині не стала фатальною для групи.

“Зупинку сєвєродонецького “Азоту”, який до війни виробляв лише 15% усієї продукції Ostchem, нам вдалося компенсувати завантаженням “Рівнеазоту” та черкаського “Азоту”, – заявили в компанії.

Іван Фурсін: Я говорив Фірташу – давай “Росукренерго” продамо “Нафтогазу”

У перший місяць повномасштабної війни руйнувань через російські обстріли зазнав і хімічний завод “Сумихімпром”, який в медіа називають “державним” заводом Фірташа.

За даними Центру економічної стратегії (ЦЕС), це підприємство хоч і не належить Group DF, але з 2010 року воно контролюється саме бізнесменом.

“З того часу основними постачальниками заводу стали компанії, що пов’язують із Фірташем. Фонд держмайна неодноразово заявляв про наміри приватизувати “Сумихімпром”. Перепоною для цього є впроваджена у 2012 році й чинна донині процедура санації підприємства, що дозволяє керівництву “Сумихімпром” через суд блокувати процес приватизації”, – йдеться у звіті ЦЕС.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ. В 2014 році агентство Reuters опублікувало розслідування, в якому пролило світло на шлях Фірташа до висот української олігархії.

Ключовим елементом успіху бізнесмена агенція назвала “пільгову” ціну, за якою він купував російський газ та “безлімітний” доступ до фінансування “Газпромбанку”, на кредитні кошти якого Фірташ і збудував свою хімічну імперію.

Відповідно до російських митних документів, які розкривають подробиці угод, протягом чотирьох років “Газпром” продав Фірташу понад 20 млрд кубів газу за цінами значно нижче ринкових.

Ціна, яку Фірташ платив була такою низькою, що за підрахунками Reuters компанії олігарха заробили на угоді понад 3 млрд доларів. За той же період часу, відповідно до інших документів, російські банкіри надали Фірташу кредити на 11 млрд доларів.

Морський порт

Головний логістичний актив Фірташа – це морський порт у Миколаєві “Ніка-Тера”, який до звільнення Херсона систематично обстрілювали російські військові.

Група використовувала об’єкт для оброблення добрив. Також порт обладнаний перевантажувальним комплексом зернових та сипучих вантажів.

4 червня росіяни завдали ракетного удару по “Ніка-Тера”. “У порту зруйновано вантажний термінал та частково постраждала інша інфраструктура”, – заявили в компанії.

Ніка-Тера після ракетних ударів
джерело: landlord

У Group DF наголосили, що поки не проводили експертних оцінок щодо нанесених порту збитків.

Титановий бізнес

Неушкодженими з початку великої війни залишились титанові активи Фірташа. Йдеться про три підприємства з видобутку та збагачення титану: Мотронівський та Межиріченський гірничо-збагачувальні комбінати, а також компанія Valki Ilmenite.

Фірташу також належить 49% акцій Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК). Інші 51% залишаються у власності держави.

Фірташ втрачає черговий актив: що буде з єдиним виробником титанової губки в Європі

До кінця 2021 року Group DF володіла “Кримським титаном” – найбільшим виробником діоксид титану у Східній Європі. Підприємство розташовано в анексованому росіянами Криму. В грудні минулого року бізнесмен продав завод “Російському титану”, про що офіційно повідомив через прес-службу.

“Теоретично це могло б створити безпекові ризики для України та Заходу. Але у короткостроковій перспективі Україна не матиме контролю над підприємствами на півострові, а після перемоги російські активи будуть націоналізовані”, – наголошують в ЦЕС.

Медіа

До InterMediaGroup, якою володіють Фірташ, колишній голова АП часів Януковича Сергій Льовочкін та ексголова СБУ Валерій Хорошковський, входять канали НТН, “Enter-фільм”, “Мега”, “Піксель”, К1, К2, Zoom.

Однак їх головний медіаресурс – телеканал “Інтер”. Колись він був “першою кнопкою” та найпопулярнішим каналом в Україні, але після Революції Гідності та початку війни на Донбасі “Інтер” суттєво втратив позиції.

У жовтні Forbes з посиланням на співрозмовників на медіаринку писав, що справи у телехолдингу Фірташа йдуть дуже погано: на канал начебто відбувалися масові скорочення, а рекламодавців можна порахувати на пальцях однієї руки.

Видання також назвало три можливі сценарії розвитку подій для медіа-імперії Фірташа. Усі вони не дуже оптимістичні.

Перший – медіа групу можуть виставити на продаж. Однак відкритим залишається питання, кого під час війни може зацікавити подібний актив.

Інша версія – акціонери ліквідують актив, так само як Рінат Ахметов закрив МГУ, щоб акціонери компанії уникли потрапляння до списку олігархів.

Ще один варіант – стагнація.

Чи буде Фірташ судитись з Росією

Group DF поки не поспішає судитись з росіянами через втрачені активи та обіцяє подати позов одразу після деокупації всіх українських територій.

“Підрахунок збитків від війни зараз не є ключовим пріоритетом для Group DF. Наші бізнеси, насамперед, сконцентровані на виконанні зобов’язань перед клієнтами, збереженні виробництва, робочих місць, а також на допомозі армії та постраждалим від війни”, – заявили в компанії.

“Щодо подання позову, ми маємо намір максимально співпрацювати з урядом України. За міжнародним правом юридична процедура така, що окремі бізнеси не можуть подавати позов проти країни, тільки суверен може подавати позов проти суверена.

Щойно Збройні сили України повернуть окуповані території, ми проведемо ретельну експертну оцінку збитків та надамо всю інформацію про збитки державі Україна, яка і подаватиме консолідований позов”, – підсумували в компанії.

Удар по імперії Ахметова: що втратив найбагатший українець з початку великої війни

Утім поки що українського олігарха більше хвилює його власне майбутнє, зокрема те, чи не опиниться він за гратами в США.

Фірташа затримали в Австрії в березні 2014 року на запит американських слідчих, але випустили під заставу у 125 млн євро і відтоді він оскаржує свою екстрадицію в США. Його звинувачують у дачі хабара в 18,5 млн доларів за ліцензію на розробку титанових родовищ у Індії поза конкурсом.

Олігарху загрожує до 50 років тюрми та конфіскація всіх активів, і справи останнім часом йдуть не дуже. У березні він програв черговий суд і опинився ще на крок ближчим до екстрадиції.

Олігарх категорично засудив вторгнення Росії в Україну, назвавши це “початком кінця Путіна“. Він навіть запросив у австрійської влади дозволу на тимчасове повернення в Україну з метою “зробити все можливе для захисту своєї країни”.

Утім це прохання так і залишилося без відповіді.

About Author

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*