Не наступили на граблі. Чому провал закону Офісу Зеленського про призначення землі – це добре
У 2020 році журналісти ЕП записували інтерв’ю з Олександром Сергієнком, якого учасники будівельного ринку та представники влади називали одним із творців корупційних схем в Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ).
Наприкінці тієї розмови торкнувся теми, яка випадала із загального контексту. Сергієнко наголосив, що скоро почнуться процеси розподілу земель сільськогосподарського призначення під забудову.
“Незабаром постане питання розподілу землі… Ми побачимо епопею під Києвом, величезні території сільськогосподарської землі будуть випадково входити до складу населених пунктів, рішенням сесії будуть ділитися, хтось буде їх забудовувати і буде йти “драка”, – сказав тоді співрозмовник.
Через два роки картина стала яснішою. Будівельне лоббі у Верховній Раді “розправило плечі” і зробило одразу кілька кроків для спрощення життя забудовникам.
Спочатку законодавча і виконавча гілки влади лібералізували архітектурно-будівельний контроль, що позбавило девелоперів необхідності витрачати ресурси на отримання дозволів та погодження документації.
Другим кроком стало протягування законопроєкту, який надав би забудовникам нові “козирі” у взаємодії з громадськістю, органами охорони культурної спадщини та непоступливими архітекторами.
Третій крок – подача законопроєкту, який спрощує процедури зміни цільового призначення землі. Рудиментарна норма багато років стає перепоною для девелоперів будувати більше і з меншими витратами.
Розгляд останнього 22 лютого анонсував заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма. За його словами, цей документ мав “створити умови для приходу в Україну мільярдних інвестицій, знищити корупцію на земельному ринку та значно полегшити життя бізнесу”.
Плани авторів законопроєкту пішли шкереберть. 23 лютого народні депутати провалили голосування у першому ж читанні, і навіть відмовились направляти його на доопрацювання.
“За”. Версія Офісу президента
В листопаді 2022 року група народних депутатів Комітету з питань аграрної та земельної політики зареєстрували законопроєкт мета якого – “спрощення зміни цільового призначення земельних ділянок”. Проте в січні 2023 року його комітет його відхилив.
Натомість члени Комітету підтримали альтернативний документ, з аналогічною назвою і метою. Хоча формально його подали на розгляд народні депутати, в колонці для ЕП Ростислав Шурма підтвердив, що цей законопроєкт вносила “його команда”.
Заступник Андрія Єрмака запевняв, що Офіс президента досяг домовленості з “найбільшими інвестиційними компаніями” про інвестиції на 100 млрд дол “після нашої перемоги”. Однією з перепон для залучення і освоєння таких коштів є цільове призначення земельних ділянок.
“70% території України – це сільськогосподарські землі, які потенційно можуть бути використані під напрямки з набагато більшою доданою вартістю для економіки. Додана вартість із гектара, засіяного кукурудзою, становить 2-3 тисячі доларів. Земельна ділянка, яку використовують в індустрії, даватиме від 100 тисяч до 1 мільйона доларів”, – писав Шурма.
Він вважає, що будівництво житлових будинків, індустріальних комплексів, логістичної та енергетичної інфраструктури “спотикатиметься” об категоризацію земельних ділянок та “неадекватні ціни” на ділянки від приватних власників.
Звільнити землю. Чому потрібно ухвалити законопроєкт №8178-1
Наразі зміна цільового призначення сільськогосподарської ділянки в землю для забудови займає, за словами Шурми, до 12 місяців і несе корупційні ризики для потенційного інвестора.
“Процес переведення сільськогосподарської землі можливий лише через розробку нової містобудівної документації на рівні територіальних громад. Фактична доступність до земельного ринку регулюється групою чиновників різних рівнів і з різних відомств, що створює штучне завищення вартості земельної ділянки”, – вважає заступник голови Офісу президента.
Новим законопроєктом пропонувалось зменшити кількість погоджень і повністю виключити процес розроблення містобудівної документації. Це, за словами Шурми, дозволить інвестору “будувати підприємство практично на будь-якій земельній ділянці” і скоротити процедуру отримання її у власність до 2-3 місяців.
Автори документа стверджували, що в разі його ухвалення громади та міста не втратять контроль за плануванням територій за схемами розвитку. “Міста зберігають за собою абсолютно всі основні елементи контролю через видачу містобудівних умов і обмежень, де вони визначають, що і як можна будувати”, – писав Шурма.
“Проти”. Версія критиків
Законопроєкт про спрощення зміни цільового призначення землі – це продовження скандальних “будівничих” законопроєктів, вважає керівниця відділу Департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Людмила Козловська.
У колонці для ЕП Козловська ділилась побоюваннями наслідків переведення землі в новий статус “майже без будь-яких застережень”. Громади могли втратити контроль за своєю землею.
За її словами, для зміни цільового призначення аграрних ділянок на землі житлової та громадської забудови було б достатньо заяви власника чи користувача і рішення органу місцевого самоврядування, а для державних чи комунальних земель – рішення відповідного органу.
Процедура відбувалась би не тільки без розробки документації із землеустрою та містобудування, а й без внесення інформації до Державного земельного кадастру та без обмежень складу земель чи їх розмірів.
Антикорупційний комітет парламенту попереджав, що спрощенням процесу зміни цільового призначення сільськогосподарських земельних ділянок скористаються забудовники, які почнуть будувати на землях пасовищ і сіножатей, розташованих на узбережжі водойм.
“Забудовники заповідного Жукового острова (Конча-Заспа під Києвом – ЕП) кусають губи від заздрощів. Вкладені величезні кошти, рішення судів, які потрібно ламати новими судовими справами, постійна увага екологів та журналістів, безкінечні позови прокуратури… Усе набагато простіше: потрібно просто ухвалити закон”, – пише Козловська.
Обшуки в MacPaw. Як типова для України земельна схема принесла проблеми айтівцям
Головними вигодонабувачами змін до законодавства представниця Верховного Суду називала власників ділянок у прибережних зонах та лісах, розташованих поблизу великих міст та в мальовничих місцях.
Експерти Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради побоювались, що в разі ухвалення законопроєкту почалось би неконтрольоване зведення житлових будинків, об’єктів промисловості та інфраструктури, особливо навколо великих міст, “ситуація із забудовою яких і так є критичною”.
“Реалізація запропонованих у проєкті закону новел збільшує корупційні ризики у цій сфері, оскільки чітких та однозначних критеріїв, на підставі яких призначення земельних ділянок може бути змінено з сільськогосподарських на інше, у проєкті не визначено”, – писали експерти.
Парламентська аналітикиня Руху “Чесно” Вікторія Олійник помітила, що автори законопроєкту також пропонували внести зміни до Земельного Кодексу, щоб закріпити положення законопроєкту не тільки на час післявоєнної відбудови, а на постійній основі.
“Де-факто, війна та відбудова може стати лаштунками для недоброчесних забудовників і сприятливих для них норм законодавства”, – вважає Олійник.
Асоціація міст України у проваленому законопроєкті критикувала недотримання правил співвідношення між видом цільового та видом функціонального призначення ділянки.
Це призвело б до “хаотичної забудови територій на місцях без урахування громадських інтересів” та змарнованих дарма коштів, витрачених на упорядкування стратегічного розвитку територій.
Натомість Асоціація пропонувала направляти інвестиції у вже існуючі індустріальні парки, де створені пільгові підходи оподаткування для ведення промислового бізнесу.
Голова НАЗК Олександр Новіков в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” заявив, що цей законопроєкт був “сповнений корупційних ризиків”, так само як і інші “земельні” законопроєкти №8225 та №7588.
Двома останніми пропонується примусово вилучати земельні ділянки під час відновлення країни. Документи так само піддались критиці з боку експертного середовища. Верховна Рада поки що не виносила їх на розгляд у сесійну залу.
Замість висновку
Ухвалення скандального законопроєкту 5655 дорого обійшлося головій його авторці, голові партії “Слуга народу” Олені Шуляк, і позначилось на її репутації. Аби проштовхнути документ, його ініціатори використовували тиск, залякування та делегітимізацію критиків.
Набрати необхідну кількість голосів за нього “Слузі народу” допомогли нардепи, які раніше були представлені проросійською “Опозиційною платформою – За життя”. Фінальна версія документа не опублікована на сайті Верховної Ради досі, через 2,5 місяці після ухвалення.
Нардепи не стали ухвалювати відверто спірний законопроєкт про спрощення зміни цільового призначення земельних ділянок. Шурма не став діяти методами Шуляк. Тиск суспільства на ранньому етапі дозволив уникнути ще одного скандалу.
У статті про обшуки в IT-компанії MacPaw ми висловлювали думку, що Земельний та Водний кодекси безперечно мають бути переглянуті і осучаснені. Те саме стосується й історії з цільовим призначенням землі. Владі потрібно подумати, як зробити це з урахуванням інтересів всіх стейкхолдерів.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.