Непокараний злочин повторюється – Урядовий Кур’єр

У Національному музеї Голодомору-геноциду відкрито виставку «Намір». Ключове в ній — демонстрація спеціального наміру росіян скоювати злочини проти українців.

«Геноцид — інструмент поневолення народів, який використовувала російська імперія протягом усієї своєї загарбницької історії. Нинішня російська влада, як свого часу і радянський союз, не відмовилася від своєї мети — знищити українську націю», — сказав т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.Він закликав усі країни визнати Голодомор в Україні геноцидом, а також не мовчати про повномасштабну війну та злочини росіян тепер. Адже той, хто мовчить про нинішню війну, — співучасник злочинів кремля.

Музейна експозиція демонструєзв’язок між фактами Голодомору та звірствами, які росіянискоювали в Україні під час повномасштабного вторгнення протягом 2022—2023 років. Виставка пропонує на все дивитися через концепцію злочину геноциду.

Міністерство внутрішніх справ передало музеєві Голодомору-геноциду фонд оцифрованих справ, які раніше були не доступними для загалу. Це 1022 справи про злочини періоду Голодомору. 99% цих справ стосуються канібалізму. У них можна чітко простежити, що голод — страшна зброя. Він впливає на свідомість й доводить до божевілля. Аналізуючи справи цього періоду, переконуємося, що пік смертності та канібалізму припадає на червень-липень 1933 року. Це тоді, коли голод сягнув піку.

«Відкриття справ дасть змогу запобігати злочинам. Бо непокараний злочин має властивість повторитися. Мені здається, що нині злочини на території нашої держави скоюють через те, що злочин Голодомору не було чесно покарано. Щиро вірю, що ці 1022 відкриті справи знімуть вагання багатьох країн щодо визнання Голодомору геноцидом української нації», — розповіла державний секретар Міністерства внутрішніх справІнна Ящук. Вона закликала науковців, істориків, фізіологів до детального вивчення кожної справи, щоб назвати речі правильно, аби трагедії не повторювалися.

Серед експонатів щоденник закатованого письменника Володимира Вакуленка, російські підручники з Куп’янська, хрести з масових поховань у Київській області та Ізюмі, спалене зерно з терміналів Чорноморського порту, історія дитини, яка повернулася в Україну після російського викрадення, листи російських школярів із закликами вбивати українців та багато іншого.

Оскільки росія ніколи не визнавала Голодомору, то ніколи й не полишала наміру повторити геноцид українців знову. Із часом країна-агресорка перейшла до реалізації наміру й розпочала повномасштабну війну проти України. Вона скоїла численні вбивства та насилля цивільних українців. Ці дії мають ознаки геноциду. На цьому наголошують юристи та історики.

Підсилюють ефект виставки відеоінсталяції. З екранів на стінах глядачі можуть дізнатись, як розвивався намір винищення українців, — від слів до дії.

Джерело: Міністерство культури та інформаційної політики