"Пороблено в Україні". Чи працюють протекціонізм та ідеї на кшталт "кешбеку"? Відповідь дають відкриті дані
26 лютого президент Володимир Зеленський заявив про намір запустити платформу “Зроблено в Україні”. “Зараз розробляється програма українського кешбеку “Купуй українське”. За купівлю певних типів зроблених в Україні товарів і послуг громадяни зможуть отримати повернення частини коштів на спеціальну картку”, – сказав глава держави. Уряд ще працює над розробкою відповідної програми.
Багато хто вважає ідею Зеленського утопічною. Противники такої підтримки вітчизняних виробників кажуть, що закони економіки “так не працюють”, згадують “українські ланоси“, попереджають, що це поле для корупції, і що в сучасному світі немає поняття продукту, зробленого на 100% в одній країні.
“За цими гаслами ховається втручання в економіку чиновників, які обмежують, забороняють, регулюють, обкладають митами, податками, надають субсидії та преференції. Через це страждають всі, в тому числі той же український виробник”, – вважає співвласник компанії “Нова пошта” Володимир Поперешнюк.
Захисники ж ідеї кажуть про позитивний досвід та в якості прикладу наводять інший проєкт – ухвалені у 2021 році зміни до закону “Про публічні закупівлі”, якими ввели правило закупівлі певних видів техніки за державні кошти через “Прозорро” за умови часткової локалізації їхнього виробництва в Україні.
“Близько 50 мільярдів гривень локалізованої продукції на рік проходить через державні закупівлі. Для порівняння, в перший рік роботи закону ця сума становила 20 мільярдів гривень, тобто ми спостерігаємо зростання у щонайменше 2,5 раза”, – хвалився в кінці 2023 року один з авторів змін Дмитро Наталуха.
Зеленський: “Не час для перекладання бруківки”. Хто не почув президента?
То ж чи працює протекціонізм в Україні? Є цифри, які можуть допомогти знайти відповідь на це питання. ЕП зібрали дані за останні чотири роки, щодо всіх закупівель продукції машинобудування, на яку поширюється згадане правило локалізації (детальніше дивіться методологію).
Згадані вище зміни до законодавства набрали чинності 14 липня 2022 року. Тобто від цієї дати державні замовники, за невеликими виключеннями, не могли здійснювати закупівлі товарів зі списку, який складається з майже сотні найменувань технологічної продукції, якщо цей товар не мав мінімум 10% української складової (з 2023 року – 15%, з 2024-го – 20%, з 2025-го – 25%, з 2026-го – 30%, з 2027-го – 35%, з 2028-го по 2033-й – 40%).
Це досить широкий список товарів, в якому значаться як промислові насоси і трансформатори, так і шкільні автобуси. З його повною версією можна ознайомитись за посиланням.
На 12 лютого 2024 року у списку локалізованих товарів значились більше 9 тисяч одиниць продукції від 698 українських виробників. Абсолютна більшість з вказаних у ньому товарів має ступінь локалізації від 15% до 25%, чого достатньо, щоб відповідати умовам для 2024 року.
Оцінити ефект підтримки бізнесу з боку держави, яка зобов’язана за свій кошт купувати локальну продукцію – задача не проста. Річ у тім, що зміни прийшлися майже на початок великої війни.
Один із способів розв’язати цю проблему – порахувати не загальну суму виграних тендерів українськими виробниками, а їх частку у порівнянні із закупівлею тих самих товарів, але у продавців, які не знаходяться у переліку локалізованих.
Згідно з даними модуля аналітики “Прозорро” за кошти платників податків у 2023 році придбали товарів з переліку, які підпадають під поняття локалізації, на 27 млрд грн. Не всі ці гроші дісталися українським виробникам. У законі є виключення, зокрема він не розповсюджується на товари, вироблені в ЄС чи США (інакше це б порушувало міждержавні угоди) чи на товари вартістю до 200 тис грн.
[INFO_711096]
Дані свідчать, що закупівля техніки у 2023 році дійсно суттєво зросла у порівнянні із 2021 роком – майже у два рази. Проте це зростання пов’язане не з дією закону “Про локалізацію”, а із війною – в переліку, передусім, вантажівки та авіатехніка, у тому числі дрони.
Частка українських підприємств, які є в переліку Мінекономіки зростала не так швидко, як заявляють народні депутати, але все ж помітно, щоб це не можна було проігнорувати. Якщо до липня 2022 року вона не перевищувала 40-45%, то з того часу в середньому на 10% більша.
У розрізі певних категорій товарів найбільше зростання в сегменті компресорів, мототранспортних засобів для перевезення (ті самі шкільні автобуси) і трансформаторів, попит на які співпав із потребою у відновленні після атак росіян на українську енергетику.
[INFO_711097]
Проте збільшення частки підприємств які виготовляють товари всередині країни потенційно може нести і загрозу. В тендерах, де перемагали локалізовані товари, конкуренція поступово падала, в середньому на пів учасника на кожному аукціоні, у порівнянні із тими ж тендерами до того, як такий постачальник отримав статус локалізованого.
Закон ринку в цьому випадку невблаганний: менша конкуренція серед продавців – вища ціна для покупця. “Це форма субсидій (від держави для бізнесу – ЕП)”, – констатує народний депутат Ярослав Железняк. Він вважає, що вся ідея помилкова: підтримувати краще не імпортозаміщення, а експорт.
Методологія. Всього ми проаналізували 850 тис конкурентних закупівель з початку 2021 року (дані доступні в модулі аналітики Prozorro), з яких близько 11 тис містять cpv-коди, які є в переліку локалізованих товарів від Мінекономіки.
З аналізу ми прибрали кілька десятків закупівель на екстремально великі суми, як, наприклад, найбільша закупівля вагонів на майже 2 млрд грн у Крюківського вагонобудівного заводу. Крім того, ми прибрали з даних клас товару “34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном”. З одного боку він знаходиться в переліку локалізованих, а з іншого – це дрони, які масово купують через “Прозорро” і в цьому питанні локалізації продукту (коли мова про “мавікі”) не стоїть.
Далі ми поділили всі дані на дві категорії, в залежності від того є чи немає постачальника/переможця тендеру в списку тих, хто зареєстрував свій товар/групу товарів в Мінекономіки із підтвердженим ступенем локалізації (весь список із близько 9 тис товарів 698 виробників, а також візуалізований на графіку нижче).
[INFO_711098]
Щоб підтвердити це з урахуванням інших факторів ми побудували економетричну модель. В якості залежної змінної є кількість учасників тендеру, а незалежних – час потрапляння учасника у перелік локалізованих, очікувана вартість закупівлі, період до та після 14 липня 2022 року, клас cpv-товару та кількість учасників лоту.
Відтак ми використали dof-in-dif регресію, щоб побачити зміни конкуренції локалізованих підприємств після набуття ними цього статусу, порівняно з усіма іншими ситуаціями (і до цього статусу, і порівняно з іншими постачальниками, які не є локалізованими).
В результаті підтвердилася гіпотеза, що на тендерах, де починали брати участь локалізовані підприємства поступово падала конкуренція (вона зберігалася за всіх інших умов) в середньому на 0,2-0,5 учасника на тендері. Простий візуальний вигляд ця ситуація має на малюнку нижче (середній рівень конкуренції для 11 тис тендерів, де закуповували машинобудівну продукцію).
[INFO_711099]
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.