Уроки успіхів і помилок, біографія Маска і "кобальт на крові": головні бізнес-книги року від FT
Зазвичай журі відзначає книги, котрі описують головні тенденції світового бізнесу у певний період. Саме тому раніше переможцями премії ставали автори книг про cвітову фінансову кризу 2008 року, підйом Китаю до статусу світової держави та про крах колись багатомільярдного біотехнологічного стартапу Theranos.
А у 2022-му, на тлі проблем із ланцюгами поставок мікросхем через повномасштабну війну в Україні та геополітичної боротьби між США і Китаєм і регулярних заяв лідера КНР Сі Цзіньпіна про “неминуче возз’єднання” Тайваню (світового лідера виробництва чипів) з Китаєм, цілком прогнозовано, тріумфувала праця американського професора Кріса Міллера “Війна чипів”.
Проте у 2023 році, попри загальний інтерес до стрімкого розвитку штучного інтелекту та першого року роботи соцмережі X (колишній Twitter) на чолі з Ілоном Маском, досить несподівано – вперше за 19 років премії – перемогла книга про менеджмент: Right Kind of Wrong: Why Learning to Fail Can Teach Us to Thrive (“Правильний вид неправильного: чому навчання невдач може навчити нас процвітання”) професорки Гарвардської школи бізнесу Емі Едмондсон.
За словами голови журі, редакторки FT Рули Халаф, книгу Едмондсон відзначили за “релевантність і насиченість важливими уроками для лідерів у всьому світі”.
Які ще книги претендували на премію? Який грошовий приз отримали переможниця та фіналісти премії? І як Едмондсон учить помилятися?
Як обирали переможця
Процес відбору лауератів був таким же, що й торік – автори та видавці могли подавати заявки на здобуття премії на спеціальному сайті. Цього разу спонсорами та партнерами премії стали британська багатонаціональна компанія з управління активами Schroders Group, а також японський медіаконцерн, власник FT Nikkei.
Загалом надійшло понад 500 заявок – у серпні журналісти FT відібрали лонглист із 15 претендентів. До довгого списку фіналістів увійшли книги, присвячені проблемам розвитку штучного інтелекту, злетам і падінням мільярдерів, криптовалютам, зростаючому впливу Китаю на глобальний бізнес, а також боротьбі зі зміною клімату.
Через місяць журі, до складу якого, окрім редактори FT Рули Халаф, увійшли представники Schroders, Nikkei, Mozilla Foundation, Лондонської та Чиказької бізнес-шкіл, назвали імена шістьох фіналістів. У короткому переліку представлені дослідження екологічних ризиків, проблем у контексті стрімкого розвитку технологій, скандальна біографія Ілона Маска та поради, як справлятись із невдачами.
“Члени журі обрали шість захоплюючих, цікавих та важливих книг, які разом є дуже корисним посібником про майбутнє бізнесу”, – заявила Халаф.
Едмонсон отримала від Financial Times нагороду в 30 тисяч фунтів стерлінгів. П’ять інших учасників шортлиста – по 10 тисяч фунтів.
Книги переможниці та фіналістів можна придбати англійською і в українських книгарнях.
Фіналісти
“Матеріальний світ: Історія нашого минулого і майбутнього”. Ед Конвей досліджує походження та використання шести ключових мінералів, які є “основою нашого сьогоднішнього життя” – пісок, сіль, залізо, мідь, нафта і літій. “Вони допомогли нам створити нинішній світ, і вони змінять наше майбутнє”, – пише Конвей.
Він зазначає, що ці шість ключових мінералів перенесли нас із Темних віків у сьогодення – і зараз живлять наші комп’ютери і телефони, допомагають будувати офіси й будинки, а також створювати ліки, які рятують життя. Проте Конвей наголошує на екологічних проблемах та ризиках виснаження цих ресурсів, оскільки, за його словами, “більшість із нас сприймає їх як щось само собою зрозуміле”.
У “Матеріальному світі” Ед Конвей мандрує світом – від найглибшої шахти Європи і заводів з виробництва чипів на Тайвані до моторошних зелених басейнів, де видобувають літій, – щоб відкрити світ, який ми рідко бачимо. У той час як ми боремося зі зміною клімату, енергетичними кризами та загрозою нових глобальних конфліктів, Конвей показує, чому ці речовини мають більше значення, ніж будь-коли раніше, і як прихована боротьба за контроль над ними формуватиме наше геополітичне майбутнє”, – описує книгу редакція FT.
“Як робляться великі справи: Дивовижні фактори, що стоять за кожним успішним проєктом, від ремонту до освоєння космосу”. У цій книзі Бент Флівб’єрг і Ден Гарднер досліджують, як мегапроєкти майже завжди виходять за рамки часу і бюджету, і показують, які уроки можна засвоїти з таких невдач і успіхів.
“Ніщо так не надихає, як велика ідея, що перетворюється на тріумфальну нову реальність. Згадайте, як iPod від Apple за одинадцять місяців пройшов шлях від проєкту з одним співробітником до надзвичайно успішного запуску продукту. Але такі успіхи є винятком. Лондонська залізнична лінія Crossrail була реалізована із запізненням на п’ять років і перевищенням бюджету на мільярди фунтів.
Більш скромні починання – запуск малого бізнесу, організація конференції чи просто вчасне завершення робочого проєкту – також часто зазнають невдачі. Автори шукають відповідь на питання, “чому?”, – описує книгу у своїй анотації FT.
“Війна чипів”: чому бізнес-виданням року від FT стала книжка про мікросхеми
У своїй книзі Флівб’єрг і Гарднер діляться своїми принципами, які допоможуть досягти успіху:
- Оцініть свої шанси. Якщо ви їх не знаєте, ви не виграєте.
- Плануйте повільно, дійте швидко. Швидкий перехід одразу до дій здається правильним, але це помилка.
- Почніть зі своєї мети, а потім визначте кроки для її досягнення.
- Знайдіть свій “контструктор Lego” – велике краще будувати з малого.
- Не бійтеся опановувати досі. Більшість думає, що не може, і тому зазнає поразки. Але ви можете все.
“Ілон Маск”. У біографії мільярдера американський журналіст і письменник, автор біографії Стіва Джобса Волтеро Айзексон описує, як підприємець став настільки впливовим у виробництві електромобілів, сфері соцмереж та освоєнні космосу. Книга вийшла за тиждень до оголошення шортлиста, тому не входила до початкового переліку із 15 фіналістів. Члени журі вирішили скористатись своїм правом і одразу додати її до шістки лауреатів.
“Протягом двох років Айзексон мав безпрецедентний доступ до Маска. Він був його тінню, відвідував його зустрічі, ходив з ним по заводах і годинами брав інтерв’ю у нього, його сім’ї, друзів, колег і опонентів. Результатом стала відверта історія зсередини, наповнена дивовижними історіями тріумфів і потрясінь”, – так анонсували вихід книги організатори премії.
Анонс цієї книги ледь не одразу викликав скандал – за тиждень до старту продажів телеканал CNN, який отримав у своє розпорядження уривок біографії, повідомив, що Маск у 2022 році нібито таємно наказав відключити зв’язок Starlink поблизу узбережжя Криму, щоб зірвати атаку України на російський військово-морський флот у Севастополі. А Financial Times писала, що мільярдер передав Айзексону повідомлення від віцепрем’єр-міністра – міністра цифрової трансформації Михайла Федорова щодо роботи Starlink без запиту на дозвіл.
Зрештою, Федоров дав згоду на публікацію його листування з Маском у біографії бізнесмена. “Я офіційно даю дозвіл на публікацію своєї історії текстових повідомлень з Ілоном Маском у новій книзі про нього. Чесно кажучи, я з нетерпінням чекаю на книгу”, – написав на початку вересня 2023-го міністр.
Маску згодом довелось пояснювати своє рішення щодо роботи Starlink у Криму. Мільярдер стверджує, що не вимикав супутникового зв’язку Starlink для дронів, а відмовився його там вмикати на запит України, побоюючись, що “SpaceX стала б прямою співучасницею великого акту війни та ескалації конфлікту”.
Також Маск, відомий своїми скандальними заявами про війну в Україні, неодноразово закликав до перемир’я, за що отримував компліменти від Путіна.
“Червоний кобальт: як кров Конго живить наше життя”. Це книга-розслідування акттивіста Сіддхарта Кари, у якому він досліджує порушення прав людини у ДР Конго, котрі затьмарюють видобуток надзвичайно важливої нині сировини – кобальту.
“Кобальт є критично важливим компонентом для усіх сучасних літій-іонних акумуляторів, які живлять наші смартфони, планшети, ноутбуки та електромобілі. Приблизно 75% світових запасів кобальту видобувається в Конго, дуже часто – селянами та дітьми в нелюдських умовах. Мільярди людей у світі не можуть вести своє повсякденне життя, не звертаючи увагу на катастрофічну ситуацію з правами людини та навколишнім середовищем у Конго. Ми всі повинні бути небайдужими до того, що відбувається в Конго, тому що ми всі, зрештою, до цього причетні”, – пише Кара.
За словами експертів FT, “Червоний кобальт” – це перше викриття величезної шкоди, завданої населенню і довкіллю ДР Конго видобутком кобальту. Книга-розслідування базується на свідченнях самих конголезців. “Кара дослідив контрольовані бойовиками райони видобутку, простежив ланцюжки постачання кобальту, видобутого дітьми, від токсичних копалень до технологічних гігантів, і зібрав шокуючі свідчення людей, які страждають і навіть гинуть, видобуваючи кобальт”, – резюмує газета.
“Хвиля, що насувається: ШІ, влада і найбільша дилема двадцять першого століття”. Співзасновник дослідницької лабораторії штучного інтелекту DeepMind Мустафа Сулейман разом із Майклом Бхаскаром попереджає про ризики майбутніх технологій – генеративного ШІ, синтетичної біології та квантові обчислення, і пояснює, як запобігти потенційним загрозам.
“Незабаром ми всі будемо жити в оточенні штучного інтелекту. Вони організовуватимуть наше життя, допомагатимуть керувати бізнесом і надавати основні державні послуги. Ви будете жити у світі принтерів ДНК і квантових комп’ютерів, автономної зброї і роботів-помічників. Ніхто з нас до цього не готовий.
Ця хвиля створить величезне процвітання, але водночас загрожує світовій безпеці, основі глобального порядку”, – пише Сулейман.
“Список речей, які тривожать Сулеймана, довгий і частково взаємопов’язаний. ШІ може посилити дезінформацію і кібервійну в промислових масштабах, спрямувати дронів проти цивільних об’єктів і призвести до масових економічних потрясінь і скорочення робочих місць. Синтетична біологія може бути використана для створення смертоносних патогенів. Уряди здебільшого не розуміють цих технологічних загроз, не кажучи вже про те, щоб підготувати своє суспільство до масштабів цих потрясінь.
Утім, Сулейман визнає, що технологічна індустрія також не приділила належної уваги побічній шкоді, яку завдає їхня продукція”, – описує книгу FT.
Попри великі ризики від нових технологій, автор книги проти того, щоб зупиняти розвиток ШІ. “Пересічний читач може зробити висновок, що нам слід призупинити розробку передових моделей ШІ, поки ми не будемо краще підготовлені. Зовсім ні! Навпаки, зупинка сама по собі означає катастрофу. Вирішення проблеми зміни клімату, підвищення рівня життя чи покращення освіти, очевидно, станеться лише тоді, коли нові технології будуть частиною цілісного пакету трансформації”, – стверджує він.
Сулейман рекомендує технологічним гігантам та університетам, які працюють на ШІ, більше займатись питанням безпеки. “Також було б корисно докласти більше зусиль, щоб очистити набори даних, які використовуються для навчання моделей ШІ, від притаманних суспільству упереджень, і більше зосередитися коректності (здатності виправляти помилки) цих моделей”, – радить автор книги.
ШІ-індустрія, за його словами, також виграла б від зовнішніх експертів-аудиторів.
“Мистецтво правильних помилок”: про що книга переможниці
Американська професорка Гарвардської бізнес-школи Емі Едмондсон, яка спеціалізується на дослідженнях “психологічної безпеки”, отримала нагороду і 30 тисяч фунтів стерлінгів призових на церемонії в Лондоні 4 грудня.
Свою книгу вона починає з того, що бронзові призери Олімпійських ігор виглядають “щасливішими і менш схильними відчувати біль від невдачі”, ніж спортсмени, які посіли друге місце і завоювали срібло. Озброївшись цією тезою, Емі була готова стати просто фіналістом премії.
“Навіть коли оголошували переможця, я говорила собі: “Це так хвилююче – просто бути тут”. Я намагалася не засмучуватися, тому що засмучуватися немає сенсу”, – сказала в інтерв’ю FT професорка.
Вона розповіла, що написала книгу під впливом роздратування популярним підходом “провалюйся швидко, провалюйся часто”, який, зокрема, пропагує Ілон Маск. “Це виглядає недбало. Це гарна порада для підприємців, якщо вони ретельно обмірковують те, чого намагаються досягти, для вчених, для винахідників. Це не найкраща порада для авіадиспетчерів або хірургів”, – стверджує Едмондсон.
При цьому вона погоджується, що визнати невдачу, не кажучи вже про те, щоб винести з неї уроки, надзвичайно важко. “Ми помилкові люди в помилкових системах”, – каже вона.
“Манія невдач – культура “провалюйся швидко, провалюйся часто”, яка хоче, щоб ми приймали невдачі без розбору, – черпає натхнення в інтелектуальних невдачах, притаманних інноваціям, але ризикує випустити з уваги широкий і різноманітний ландшафт невдач, який також включає в себе прості і складні невдачі”, – пояснює авторка.
Вона виокремлює три архетипи невдач – базову, складну та розумну. За її словами, розумні, хороші помилки приносять цінну нову інформацію, яку було б просто неможливо отримати якимось іншим шляхом.
“Кожна людина недосконала та схильна помилятись. Питання в тому, як використати цю схильність, щоб створити життя, повне безкінечного навчання”, – пише Едмондсон.
Вона також зазначає, що розумні помилки дуже важливо при розробці інноваційних речей: за її словами, успішні інноваційні продукти – це завжди результат висновків від помилок на шляху створення. Такі помилки допомагають запускати нові бізнес-моделі, розробляти нові ліки. Усі ці складні проєкти потребують методу проб і помилок для прогресу і досягнення мети, резюмує професорка.
Вона погоджується, що її ідея навчатись на помилках може виглядати очевидною. Проте, переконує вона, далеко не всі вміють черпати позитив від провалів.
“Ми не часто рефлексуємо над тим, у чому ж ми помилились, бо це неприємно. Дехто навіть не насмілюється визнавати, що провалився чи помилився. Тому ситуація, коли ми згладжуємо кути, займаємось самозаспокоєнням і швидко забуваємо про помилки – не дивина. Або ж навпаки – ми робимо винними в наших же помилках обставини чи інших людей. Звісно, так простіше, але так ми втрачаємо можливість розвиватись та виносити уроки з провалів”, – пише авторка.
Вона ділиться власною історією, коли, здавалося б, провальне психологічне дослідження допомогло їй прийти до нових, несподіваних висновків.
“Досліджуючи тему психологічної безпеки, я в один день зрозуміла, що зібрані мною дані свідчили про протилежну від моєї гіпотезу. Я з’ясувала, що кращі і сильніші команди мали вищу, а не нижчу кількість помилок. Лише згодом я зрозуміла, що тоді дослідження вперлось в “інтелектуальну” помилку – таку, що призведе до несподіваного відкриття. Такі історії ніколи не закінчуються провалом”, – пояснила Едмондсон.
“Провали та помилки – це лише сходинки на шляху до успіху”, – підсумувала вона.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.