Побудувати культурну пам’ятку, знищивши частину історії Києва. Що відбувається з пивзаводом Шульца на Деміївці
Наприкінці двадцятого століття на Київському пивзаводі №1 розлили останні пляшки “Голосіївського світлого” та “Деміївського темного”. Пропрацювавши так-сяк ще чотири роки, завод остаточно закрився.
Історія пивоваріння на берегах річки Либідь у столиці нараховує 200 років. Найбільшого розквіту завод досяг у 1860-1890-х роках, коли підданий Пруссії Йоган-Генріх Шульц побудував велике пивоварне підприємство.
У радянські часи пивний завод на Сталінці, як тоді називали Деміївку, був одним з найбільших у Києві. У 2000 році підприємство викупила компанія “Сармат”, що належала групі СКМ Ріната Ахметова.
Не спромігшись перезавантажити виробництво пива на заводі, “Сармат” передала майно іншому підрозділу СКМ – “Еста холдингу”. Останній займається будівництвом та управлінням нерухомістю і планував звести там житло.
Ідею будівництва житла також не реалізували. Весь цей час приміщення заводу здавалися в оренду та занепадали.
У 2018 році Ахметов вирішив безоплатно передати майновий комплекс пивзаводу благодійному “Фонду національного добробуту Криму” для будівництва мечеті та кримськотатарського культурного центру.
У 2021 році громадська організація “Мапа реновації” заявила про частковий демонтаж однієї з історичних будівель заводу, а у 2023 році активісти зафіксували знесення ще однієї будівлі.
Охоронці пам’яток кажуть, що демонтажні роботи проходять без дозвільної документації. Крім того, будівлі пивзаводу Шульца розташовані в центральному історичному ареалі Києва і претендують на занесення до переліку пам’яток.
Нинішні власники земельної ділянки переконують, що демонтажні роботи не починали, а дві будівлі змушені були розібрати через аварійний стан та загрозу навколишнім спорудам.
Татарський подарунок
Після російської анексії Криму багато корінних мешканців півострова, у тому числі кримських татар, зазнали переслідувань і були змушені виїхати на підконтрольну Україні територію.
Чисельність кримськотатарської громади в Києві зростала, тому виникла ідея будівництва культурно-духовного центру, мечеті, школи та музею в столиці, розповідає директор міжнародного благодійного “Фонду національного добробуту Криму” Ленур Мамбетов.
У пошуках ділянки для будівництва представники фонду натрапили на територію Київського пивзаводу №1 на Голосіївському проспекті, 8. Почалися переговори з власниками про викуп нерухомості.
На фінальному етапі переговорів відбулася зустріч лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва з кінцевим бенефіціарним власником компанії-власника заводу Рінатом Ахметовим.
За результатами домовленостей, Ахметов вирішив передати ділянку кримським татарам безоплатно.
“Ахметов теж мусульманин. У мусульман є традиція після смерті родичів робити щось, що б символізувало пам’ять про померлих. З цих мотивів Ахметов і вирішив подарувати ділянку”, – каже Мамбетов.
Директор фонду пояснює, що хоча Ахметов не кримський, а казанський татарин, молитися в майбутній мечеті зможуть усі послідовники ісламу незалежно від походження.
У 2018 році відбувся акт дарування майнового комплексу. ТОВ “Комплекс жовтневий 40”, якому належали будівлі та ділянка розміром 3 га, змінило власника і було записане на помічника народного депутата Джємілєва Рустема Умєрова.
У 2019 році Умєрова обрали народним депутатом від партії “Голос”, тож ТОВ перезаписали на іншого помічника Джемілєва Рефата Умєрова, двоюрідного брата Рустема. У вересні 2022 року Рустем Умєров очолив Фонд держмайна.
Представники “Фонду національного добробуту Криму” передали ЕП документи, які свідчать, що майно і ділянка колишнього пивзаводу були одразу передані на баланс благодійного фонду.
Засновником “Фонду національного добробуту Криму” є благодійний фонд “Астем фаундейшн”. Одним з його співзасновників є Рустем Умєров, а нинішнім співвласником – Рефат Умєров.
Мамбетов каже, що нерухомість оформили на структури Умєрова формально як помічника Джемілєва. Технічну процедуру дарування не можна вважати прямими відносинами Умєрова й Ахметова, додає він.
“Тут немає змов або домовленостей. У 2018 році Умєров був бізнесменом. Ахметов не міг пʼять років тому знати, що Умєров стане головою Фонду держмайна”, – каже Мамбетов.
Він переконує, що власники колишнього пивзаводу не мають на меті отримати зиск з активу. Єдиною кінцевою ціллю є розвиток кримськотатарської культури.
“У кримських татар існують неписані закони моралі, які б не дозволили нам обманути та отримати прибуток з цієї ділянки, навіть якби ми захотіли. Нам пропонували продати цю ділянку, приходили з щедрими пропозиціями, ми всім відмовляємо. Для нас будівництво культурного центру – це питання виживання нашого народу”, – пояснює Мамбетов.
Ердоган платить
Кримські татари мають тісні культурні зв’язки з Туреччиною. Представники кримськотатарської громади завжди беруть участь у державних поїздках та переговорах з Турецькою республікою.
Останніми роками однією з тем переговорів є участь Туреччини у фінансуванні будівництва житла для кримських татар на підконтрольній території України та мечеті в Києві.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган дав попередню згоду на виділення коштів, але остаточно питання не вирішене.
“Кілька років тому була розмова з турками, що вони візьмуть участь у фінансуванні, коли буде конкретний проєкт. Жодних договорів підписано не було”, – розповідає Мамбетов.
За його словами, наразі питання будівництва культурного центру не актуальне – фонд займається допомогою Збройним силам України в боротьбі з РФ.
До розробки проєкту будівництва мечеті не приступали, а територія пивзаводу утримується завдяки надходженням від оренди вцілілих будівель на його території і внескам меценатів.
Чи будуть кримські татари шукати інші джерела фінансування, якщо Туреччина відмовиться? Мамбетов сподівається, що сусідня країна не відмовиться.
“Цей проєкт – благодійна справа, тому сподіваємося на підтримку. У нас буде відкрита територія і вільний доступ для всіх, крім приміщення школи. Водночас, у Туреччині зараз складні часи: землетрус, вибори. Будемо діяти за ситуацією”, – каже директор фонду.
Зруйнувати старе, щоб побудувати нове
У 2021 році одну з житлових історичних будівель на території пивзаводу почали зносити. Демонтаж могли бачити всі перехожі з боку Деміївського ринку, оскільки фасад будівлі виходить на жвавий і людний провулок Лужевського.
У результаті суттєво пошкоджено фасад і повністю розібрано внутрішні конструкції будівлі. Охоронець памʼяток та юрист Дмитро Перов каже, що роботи велися без дозвільних документів. Інформаційний стенд та захисний паркан відсутні.
У 2021 році також розібрали цегляне мурування одного з виробничих корпусів, чого не було видно з вулиці.
“Вони працювали на кількох об’єктах одночасно. Коли інформація про демонтажні роботи набула суспільного розголосу, адвокати благодійного фонду написали заяву в поліцію про подання начебто недостовірної інформації”, – каже Перов.
У 2023 році власники ділянки зруйнували корпус сушильної вежі, а саму вежу почали розбирати. У 2022 році будівлі ще були цілі, зауважує краєзнавець Антон Короб.
Представники ГО “Мапа реновації” кажуть, що “Фонд національного добробуту Криму” порушив державні будівельні норми і правила благоустрою, не мав містобудівних умов та обмежень і погодження будівельних робіт від Мінкульту.
Крім того, цільове призначення земельної ділянки “Для експлуатації та обслуговування існуючих будівель” не передбачає проведення демонтажних та будівельних робіт.
“Пивоварня розташована в центральному історичному ареалі Києва, що накладає додаткові обмеження на проєктування тут нових об’єктів забудови, зокрема обмеження щодо зносу історичної забудови.
Будівлі є кандидатами на внесення до Держреєстру нерухомих пам’яток, про що власник знав. Дозволи на виконання робіт за адресою пивоварні не надавалися, погодження проєктної документації не реєструвалися”, – додає Перов.
Мамбетов пояснює, що жодних демонтажних робіт у 2021-2023 роках власники майнового комплексу не починали. Вони були змушені розібрати дві будівлі через їхній аварійний стан.
“Усередині будівлі, яка виходить фасадом на провулок Лужевського, проросло дерево, і конструкції почали обвалюватися, у тому числі на МАФи, що стоять уздовж тротуару.
Ще одну будівлю нам довелося демонтувати з вини власника сусідньої ділянки. Під час зносу будівлі на своїй території вони пошкодили дах нашого корпусу. У нас все посипалося і ми його розібрали”, – переконує директор фонду.
Він каже, що всі будівлі на території пивзаводу аварійні.
“Ми робили експертний огляд будівель. За його висновками, у фундаментах є тріщини до десяти сантиметрів, вони не підлягають реконструкції. У деяких будівлях рівень руйнувань становить 80%, до них не можна заходити”, – каже він.
Мамбетов повторює, що демонтажних робіт власники не проводять і до будівництва не приступають, оскільки не розроблений проєкт. Водночас він нагадує, що будівлі не мають статусу пам’яток історії або культури.
“Ми демонтаж не робимо. Якби хотіли – уже б все знесли. Є порядок отримання дозволів. Коли ми дійдемо до етапу проєктування, будемо перевіряти і діяти відповідно до законодавства. Коли отримаємо дозволи – будемо робити демонтаж. Зараз у нас інші пріоритети, не маємо часу і сил займатися будівництвом”, – додає Мамбетов.
Короб зазначає, що аналогічний об’єкт на Подолі, пивзавод Ріхерта, має охоронний статус і буде збережений під час будівництва житлового комплексу.
“У випадку з пивзаводом Шульца має місце недопрацювання органів охорони культурної спадщини”, – вважає краєзнавець.
Перов каже, що у 2021 році Київська міська державна адміністрація створила список цінної історичної забудови, якій загрожує знищення чи пошкодження і яка підлягає додатковому захисту. Туди потрапила і пивоварня Шульца.
На рік запроваджувався мораторій щодо будь-яких дій з об’єктами. За цей час співробітники профільного департаменту мали провести аудит.
“За рік комісія департаменту не змогла зібрати інформацію, оскільки чиновників не допускали на територію Київського пивзаводу №1 для огляду, фотографування та опису об’єктів”, – розповідає Перов.
Історичні будинки Києва, що перебувають під загрозою знищення. Мапа
У розпорядженні ЕП є аналітична записка на ім’я заступника голови КМДА Володимира Прокопіва.
У документі говориться, що спеціалісти департаменту охорони культурної спадщини у 2021-2023 роках не раз візуально обстежували комплекс будівель, однак доступ на територію був обмежений.
Спеціалісти департаменту зафіксували, що будівлі перебувають у незадовільному стані і є ознаки руйнації.
Мамбетов вважає, що місто повинно розвиватися, тому неправильно автоматично надавати охоронний статус кожній старій будівлі, розташованій в історичному ареалі Києва діаметром 7 км.
“Ми готові обговорювати з владою і суспільством, чи мають ці будівлі історичну або культурну цінність… Готові щось залишити або зробити щось, що б нагадувало про те, що тут була броварня Шульца”, – каже директор фонду.
Він переконаний, що в будівлях на території Київського пивзаводу №1 “немає нічого історичного і цінного”.
“У Києві за останні роки знесли більш цінні історичні пам’ятки, у яких не було охоронного статусу. Наприклад, на сусідній території будівництва ЖК Riverdale були дві пам’ятки, одну з них знесли повністю, іншу – частково”, – каже Мамбетов.
“Не можна створювати культурний об’єкт шляхом знищення історичної пам’яті”
Перов написав відкритого листа президенту Туреччини з проханням зберегти комплекс пивоварні Шульца й обрати інше місце для будівництва ісламського культурного центру. Лист підписали 17 громадських організацій.
“Пропонуємо провести відкриті громадські слухання із залученням експертного середовища, представників ісламської релігійної громади в Україні…
Пропонуємо разом обрати для Ісламського культурного центру найкраще місце, що задовольнить містян, релігійну громаду та представників влади…
Прозорість та відкритість обговорення у вирішенні цього важливого для обох наших держав питання зможе убезпечити проєкт від матеріальних та репутаційних ризиків”, – ідеться в листі.
Мамбетов каже, що вони налаштовані на конструктивний діалог з громадськістю і публічні обговорення проєкту.
“Ми покажемо проєкт, братимемо участь у громадських обговореннях і будемо роз’яснювати, що на цій території будуть сквер і відкрите публічне місце, обговоримо всі моменти щодо можливого шуму від азану”, – каже він.
Війна спише. Як у Києві продовжують знищувати історичні будинки
Представники кримськотатарського народу готові обговорювати і питання обміну ділянки, але важливим фактором буде локація.
“На обмін ділянки на умовних Позняках ми не погодимося. Ми хочемо зробити комплекс, у якому вируватиме життя. Ми робимо не комерційний об’єкт, а громадський. Будемо розглядати ділянки в зручному місці”, – заявив Мамбетов.
Перов відповідає, що позитивно ставиться до ідеї створення культурного центру. Водночас не можна створювати нове, витісняючи пам’ять про минулі часи.
“Створювати щось нове краще з чистого аркуша, а не замість історії та культури міста. Можливо, варто було раніше почати діалог щодо розташування центру. Як мінімум, не починати цю історію з негативу і не допускати ситуацію до трьох кримінальних проваджень”, – каже Перов.
Наразі прокуратура розслідує кримінальні провадження щодо наклепу з боку активістів і щодо умисного руйнування об’єктів культурної спадщини та проведення будівельних робіт без дозвільної документації з боку благодійного фонду.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.
