Побудувати культурну пам'ятку, знищивши частину історії Києва. Що відбувається із пивзаводом Шульца на Деміївці
Наприкінці двадцятого століття на “Київському пивзаводі №1” розлили останні пляшки “Голосіївського світлого” та “Деміївського темного”. Пропрацювавши так-сяк ще чотири роки, завод остаточно закрився.
Історія пивоваріння на берегах річки Либідь у столиці нараховує 200 років. Найбільшого розквіту завод досяг у 1860-1890-их роках, коли підданий Пруссії Йоган-Генріх Шульц побудував велике пивоварне підприємство.
В радянські часи пивний завод на Сталінці, як тоді називали Деміївку, був одним із найбільших у Києві. У 2000 році підприємство викупила компанія “Сармат”, що належала групі СКМ Ріната Ахметова.
Не спромігшись перезавантажити виробництво пива на заводі, “Сармат” передала майновий комплекс іншому підрозділу СКМ – “Еста холдинг”. Останній займається будівництвом та управлінням нерухомістю і планував звести на цьому місці житло.
Ідею будівництва житла також не реалізували. Весь цей час приміщення заводу здавались в оренду та занепадали.
У 2018 році Ахметов вирішив безоплатно передати майновий комплекс пивзаводу благодійному фонду “Фонд національного добробуту Криму” під будівництво мечеті та кримськотатарського культурного центру.
У 2021 році громадська організація “Мапа реновації” заявила про частковий демонтаж однієї з історичних будівель заводу. А у 2023 році активісти зафіксували повне знесення ще однієї будівлі.
Пам’яткоохоронці кажуть, що демонтажні роботи відбуваються без дозвільної документації. Крім того, будівлі пивзаводу Шульца знаходяться в Центральному історичному ареалі Києва і підлягають розгляду щодо занесення до Переліку пам’яток.
Нинішні власники земельної ділянки переконують, що демонтажні роботи не починали, а дві будівлі змушені були розібрати через аварійний стан та загрозу навколишнім.
Татарський подарунок
Після російської анексії Криму багато корінних мешканців півострова, в тому числі кримських татар, зазнали переслідувань і були змушені виїхати на підконтрольну Україні територію.
Чисельність кримськотатарської громади у Києві зростала, тому в якийсь момент виникла ідея будівництва культурно-духовного центру, мечеті, школи та музею в столиці, розповідає директор міжнародного благодійного фонду “Фонд національного добробуту Криму” Ленур Мамбетов.
В пошуках ділянки для будівництва представники фонду натрапили на територію “Київського пивзаводу №1”, що знаходиться на Голосіївському проспекті, 8. Почались переговори з власниками про викуп нерухомості.
На фінальному етапі переговорів відбулась пряма зустріч лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва з кінцевим бенефіціарним власником компанії-власника заводу Рінатом Ахметовим. За результатами домовленостей Ахметов вирішив передати ділянку кримським татарам безоплатно.
“Ахметов теж мусульманин. У мусульман є традиція після смерті родичів робити щось, що б символізувало пам’ять про померлих. З цих мотивів Ахметов і вирішив подарувати ділянку”, – каже Мамбетов.
Директор фонду пояснює, що хоча Ахметов не кримський, а казанський татарин, молитися у майбутній мечеті зможуть всі послідовники ісламу, незалежно від походження.
У 2018 році відбувся акт дарування майнового комплексу. ТОВ “Комплекс Жовтневий 40”, якому належали будівлі та земельна ділянка розміром три гектари, змінило власника і було записано на помічника народного депутата Джємілєва Рустема Умєрова.
У 2019 році Умєрова обрали народним депутатом від партії “Голос”, тож ТОВ “Комплекс Жовтневий 40” перезаписали на іншого помічника Джемілєва Рефата Умєрова, двоюрідного брата Рустема. У вересні 2022 року Рустем Умєров очолив Фонд державного майна.
Представники “Фонду національного добробуту Криму” передали ЕП документи, які свідчать про те, що майно і ділянка колишнього пивзаводу була одразу передана на баланс благодійного фонду.
Засновником “Фонду національного добробуту Криму” є благодійний фонд “Астем фаундейшн”. Одним з його співзасновників є Рустем Умєров, а нинішнім співвласником – Рефат Умєров.
Мамбетов каже, що нерухомість оформили на структури Умєрова формально, як помічника Джемілєва. Технічну процедуру дарування не можна вважати прямими відносинами Умєрова й Ахметова, додає він.
“Тут немає змов або домовленостей. У 2018 році Умєров був бізнесменом. Ахметов не міг 5 років тому знати, що Умєров стане головою Фонду держмайна”, – каже Мамбетов.
Він переконує, що власники колишнього пивзаводу не мають на меті отримати зиск з активу. Єдиною кінцевою ціллю є розвиток кримськотатарської культури.
“У кримських татар існують неписані закони моралі, які б не дозволили нам обманути і отримати прибуток з цієї ділянки, навіть якби ми захотіли. Нам пропонували продати цю ділянку, приходили з щедрими пропозиціями, ми всім відмовляємо. Для нас будівництво культурного центру – це питання виживання нашого народу”, – пояснює Мамбетов.
Ердоган платить
Кримські татари мають тісні культурні зв’язки з Туреччиною. Представники кримськотатарської громади завжди беруть участь в державних поїздках та переговорах з Турецькою республікою.
Останніми роками однією з тем переговорів є участь Туреччини у фінансуванні будівництва житла для кримських татар на підконтрольній території України та мечеті у Києві.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган дав попередню згоду на виділення коштів, але остаточно питання ще не вирішене.
“Кілька років тому була розмова з турками, що вони візьмуть участь у фінансуванні, коли буде конкретний проєкт. Жодних договорів підписано не було”, – розповідає Мамбетов.
За його словами, наразі питання будівництва культурного центру не актуальне – фонд займається допомогою Збройним силам України в боротьбі з РФ. До розробки проєкту будівництва мечеті не приступали. А утримання території пивзаводу відбувається завдяки надходженням від оренди вцілілих будівель на його території і внескам меценатів.
Чи будуть кримські татари шукати інші джерела фінансування, якщо Туреччина відмовиться? Мамбетов сподівається, що сусідня країна не відмовиться від обіцяного.
“Цей проєкт – благодійна справа, тому сподіваємось на підтримку. У нас буде відкрита територія і вільний доступ для всіх бажаючих, крім приміщення школи. Водночас в Туреччині зараз складні часи – землетрус, вибори. Будемо діяти по ситуації”, – каже директор фонду.
Зруйнувати старе, щоб побудувати нове
У 2021 році одну з житлових історичних будівель на території пивзаводу Шульца почали зносити. Демонтаж могли бачити всі перехожі з боку Деміївського ринку, оскільки фасад будівлі виходить на жвавий і людний провулок Лужевського.
В результаті суттєво пошкоджено фасад і повністю розібрано внутрішні конструкції будівлі. Охоронець памʼяток та юрист Дмитро Перов каже, що роботи велися без дозвільних документів. Інформаційний стенд та захисний паркан відсутні.
Також впродовж 2021 року на території заводу розібрали цегляне мурування одного з виробничих корпусів, чого не було видно з вулиці.
“Вони працювали на декількох об’єктах одночасно. Більше того коли інформація про демонтажні роботи набула суспільного розголосу, адвокати благодійного фонду написали заяву в поліцію за подачу начебто недостовірної інформації”, – каже Перов.
У 2023 році власники ділянки повністю зруйнували корпус сушильної вежі, а саму вежу почали розбирати. Ще 2022 року будівлі були цілими, зауважує краєзнавець Антон Короб.
Представники ГО “Мапа реновації” кажуть, що “Фонд національного добробуту Криму” порушив Державні будівельні норми та правила благоустрою Києва, не мав містобудівних умов та обмежень і погодження будівельних робіт від Мінкульту. Крім того, цільове призначення земельної ділянки “Для експлуатації та обслуговування існуючих будівель” не передбачає проведення демонтажних та будівельних робіт.
“Пивоварня розташована в центральному історичному ареалі Києва, що накладає додаткові обмеження на проєктування тут нових об’єктів забудови, зокрема обмеження щодо зносу вже існуючої історичної забудови. Будівлі пивзаводу є кандидатами до внесення до Держреєстру нерухомих пам’яток, про що власник знав. Дозволи на виконання робіт за адресою пивоварні не надавалися, погодження проєктної документації не реєструвалися”, – додає Перов.
Мамбетов пояснює, що жодних демонтажних робіт ні у 2021-му, ні у 2023 роках власники майнового комплексу не починали. Вони були змушені розібрати дві будівлі через їхній аварійний стан і небезпеку для оточуючих.
“Всередині будівлі, яка виходить фасадом на провулок Лужевського, проросло дерево, і конструкції почали обвалюватися, в тому числі на МАФи, що стоять вздовж тротуару.
Ще одну будівлю нам довелося демонтувати з вини власника сусідньої ділянки. Під час зносу будівлі на своїй території вони пошкодили дах нашого корпусу, у нас все посипалось і ми його розібрали”, – переконує директор фонду.
Він каже, що всі будівлі на території пивзаводу знаходяться в аварійному стані. “Ми робили експертний огляд будівель, за висновками в фундаментах є тріщини до 10 сантиметрів, вони не підлягають реконструкції. В деяких будівлях рівень руйнувань становить 80%, до них не можна заходити”, – каже він.
Мамбетов повторює, що демонтажних робіт власники не проводять і до будівництва не приступають, оскільки не розроблений проєкт. Водночас він нагадує, що будівлі не мають статусу пам’яток історії або культури.
“Ми демонтаж не робимо. Якби хотіли – вже б все знесли. Є порядок отримання дозволів. Коли ми дійдемо до етапу проєктування, будемо перевіряти і діяти відповідно до законодавства. Коли отримаємо дозволи – будемо робити демонтаж. Зараз у нас інші пріоритети, не маємо часу і сил займатися будівництвом”, – додає Мамбетов.
Короб зазначає, що аналогічний об’єкт на Подолі, а саме пивзавод Ріхерта, має охоронний статус і буде збережений під час будівництва житлового комплексу. “У випадку з пивзаводом Шульца має місце недопрацювання органів охорони культурної спадщини”, – вважає краєзнавець.
Перов каже, що у 2021 році Київська міська державна адміністрація створила список цінної історичної забудови, якій загрожує знищення чи пошкодження, і яка підлягає додатковому захисту. Туди потрапила і пивоварня Шульца. На рік запроваджувався мораторій щодо будь-яких дій з об’єктами. За цей час співробітники профільного департаменту мали провести аудит.
“Однак, за рік комісія департаменту не змогла зібрати інформацію, оскільки чиновників фізично не допускали на територію “Київського пивзаводу №1″ для огляду, фотографування та опису наявних об’єктів”, – розповідає Перов.
Історичні будинки Києва, що перебувають під загрозою знищення. Мапа
У розпорядженні ЕП є аналітична записка на ім’я заступника голови КМДА Володимира Прокопіва, в якій йдеться, що спеціалісти Департаменту охорони культурної спадщини протягом 2021-2023 років “неодноразово проводили візуальні обстеження комплексу будівель, однак доступ безпосередньо на територію обмежений, ділянка огороджена парканом”.
При цьому, спеціалісти Департаменту зафіксували, що будівлі перебувають у незадовільному стані та наявні ознаки руйнації.
Мамбетов вважає, що “місто повинно розвиватися”, тому неправильно автоматично надавати охоронний статус кожній старій будівлі, що знаходиться в історичному ареалі Києва, діаметр якого становить 7 км.
“Ми готові обговорювати з представниками влади і з суспільством, чи несуть ці будівлі історичну або культурну цінність. По кожній окремій будівлі. Готові щось залишити або зробити щось, що б нагадувало про те, що тут була броварня Шульца”, – каже директор фонду.
Він вважає, що в будівлях на території “Київського пивзаводу №1” “немає нічого історичного і цінного”.
“Я вважаю, що в Києві за останні роки знесли набагато більш цінні історичні пам’ятки, в яких не було охоронного статусу. Наприклад, на сусідній з нами території будівництва житлового комплексу Riverdale були дві пам’ятки, одну з них вже знесли, іншу – частково”, – заявляє Мамбетов.
“Не можна створювати новий культурний об’єкт шляхом знищення існуючої історичної пам’яті”
Перов написав відкритого листа президенту Туреччини з проханням зберегти комплекс пивоварні Шульца і обрати інше місце для будівництва ісламського культурного центру. Лист підписали 17 громадських організацій.
“Пропонуємо провести відкриті громадські слухання із залученням експертного середовища, представників ісламської релігійної громади в Україні… пропонуємо разом обрати для Ісламського культурного центру найкраще місце, що задовольнить містян, релігійну громаду та представників влади… Прозорість та відкритість обговорення у вирішенні цього важливого для обох наших держав питання зможе убезпечити проєкт від матеріальних та репутаційних ризиків…”, – йдеться у листі.
Керівник кримськотатарського фонду Мамбетов каже, що вони налаштовані на конструктивний діалог з громадськістю і публічні обговорення проєкту.
“Ми покажемо проєкт, братимемо участь у громадських обговореннях і будемо роз’яснювати, що на цій території буде сквер і відкрите публічне місце, проговоримо всі моменти щодо можливого шуму від азану і так далі”, – каже він.
Війна спише. Як у Києві продовжують знищувати історичні будинки
Представники кримськотатарського народу готові обговорювати і питання обміну ділянки, але важливим фактором буде локація.
“На обмін ділянки на умовних Позняках ми не погодимось. Ми хочемо зробити комплекс, у якому вируватиме життя. Ми робимо не комерційний об’єкт, а громадський. Будемо розглядати такі потенційні земельні ділянки, які знаходяться у зручному місцерозташуванні”, – заявив Мамбетов.
Перов відповідає, що позитивно ставиться до ідеї створення культурного центру. Водночас не можна створювати нове, витісняючи пам’ять про минулі часи.
“Створювати щось нове краще з чистого листа, а не замість існуючої історії і культури міста. Можливо, варто було раніше почати діалог щодо місцерозташування центру. Як мінімум, не розпочинати цю історію з негативу і не допускати ситуацію до трьох кримінальних проваджень”, – каже Перов.
Наразі прокуратура розслідує кримінальні провадження щодо наклепу з боку активістів та щодо умисного руйнування об’єктів культурної спадщини і проведення будівельних робіт без дозвільної документації з боку благодійного фонду.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.