Skip to Content

В Алжирі онлайн-репресії націлені на амазигів, що брали участь у протестах Хіраку

В Алжирі онлайн-репресії націлені на амазигів, що брали участь у протестах Хіраку

Be First!
by 5 Жовтня, 2020 Події

Якось уванці в одну з п’ятниць наприкінці літа 2019 року одна жінка проходила по центру алжирської столиці, і прямо перед шеренгою поліцейських голосно вигукнула заклик до відставки нині покійного генерала армії Ахмеда Гаїда Салаха — за кілька годин раніше, ніж почався антиурядовий марш того дня.

Прапор амазігів був оголошений поза законом в Алжирі у червні 2019 року.

Раніше того літа, в червні 2019 року, Гаїд оголосив поза законом прапор амазигів [анг], або берберів, що є корінним населенням Алжируі всієї Північної Африки. Після цього указу десятки мітингувальників були заарештовані за те, що вони розмахували ним поряд із національним прапором під час демонстрацій Хіраку — народних протестів, які вибухнули в лютому 2019 року в опозиції до тодішнього президента Абделазіза Бутефліки, який хотів балотувався на п’ятий термін.

«Цю жінку можна вважати відважною з двох причин: зазвичай вранці відбувається більше арештів, і про Гаїда заборонено говорити», — сказав Мезіан Абане (Meziane Abane), журналіст який зафільмував вчинок жінки. Він завантажив відео на сторінку свого новинного веб-сайту L’Avant-Garde Algérie у фейсбуку (влада Алжиру нещодавно заблокувала [фр] веб-сайт). 

Через кілька хвилин почали литися образи. Коментарі на кшталт «ти — залишок Франції», «Франція — твоя мати» та «син Франції» заполонили розділ коментарів. За один день відео зібрало 1 мільйон переглядів та до 4 мільйонів коментарів.

Люди з регіону Кабілія часто асоціюються з Францією, колишньою колонізаторкою Алжиру. Інтернет-тролі використовують наклепи для націлювання та звинувачення вихідців з Кабілії як сепаратистів, які загрожують «національній єдності».

«Саме тоді я зрозумів силу [цих онлайн-тролів]», — сказав Абане у телефонному інтерв’ю Global Voices. «Я запитав себе, коли вони зупиняться? Вони взагалі збираються зупинитися? Зупинились о 6 ранку!».

Сам Абане з містечка Буїра в Кабілії, гірському регіоні, що межує з Середземним морем і є домом для переважно кабілів — однієї з амазигських народностей. Коментарі — хоча вони стосуються політичного протистояння — спеціально націлені на активістів-кабілів з расистським підтекстом.

Регіон Кабілії був центральним для руху Хірак. Після того, як Бутефліка пішов з посади президента у квітні 2019 року, протести продовжувалися щовівторка і щоп’ятниці з вимогою капітального ремонту системи (аж до березня 2020 року, коли вона «зупинилася» з міркувань громадського здоров’я через COVID-19).

У грудні 2019 року активісти Хіраку бойкотували національні вибори. Близько 40 відсотків населення проголосувало на національному рівні [фр], тоді як в частинах Кабілії спостерігався майже 100-відсотковий рівень ігнорування виборів.

Расизм, спрямований проти активістів та жителів Кабілії, не є новим, але тиск цієї риторики посилився у 2019 році, за словами Абане.

Історія лайки «zouave»

Алжирський зуав, французька армія, 1886 рік. З військової серії (N224), виданої Kinney Tobacco Company для реклами бренду сигарет Sweet Caporal Cigarettes. Фотографія з Wikimedia Commons, тютюнова компанія Kinney Brothers / C.C.0.

Алжирський журналіст Халед Драрені (Khaled Drareni) [фр], який висвітлював акції протестів Хіраку, у квітні 2020 року був засуджений [фр] до восьми місяців ув’язнення за звинуваченням у підбурюванні та «нападі на національну єдність». У минулому році в одному з інтерв’ю він сказав Global Voices, що його репортажі про Хірак зібрали як під копірку написані коментарі, в яких його звинувачують у роботі на Францію, в отриманні зарплати від французів, і називають його «зуав» (zouave).

Слово «зуав» означає групу алжирських чоловіків із Кабілії, яких найняла Франція під час окупації Алжиру, щоб вони були частиною легкої піхотної частини, яка працювала для французької армії з 1830 року, — розказала нам Уіссал Харіз, докторантка Даремського університету, яка досліджує насильство як колоніальну спадщину в Алжирі.

Існують суперечливі відомості про етимологічне походження цього терміна. Харіз простежила історію цього слова до кабільського слова izouf («ізуф»),  що означає «кидати». Але вона каже, що цей термін також може походити від арабської неправильної вимови agawaw («агавав») — назви конфедерації кабільських племен.

До 1860-х років інші армії також називали свої піхотні полки zouave. Європейські художники, такі як Вінсент Ван Гог, обирали зуавів популярною темою портретів, додала вона.

Хоча присутність кабілів у французькій армії справді можна довести, «зараз цей термін використовується деякими людьми для націлювання та заплямовування всіх кабілів, тобто він став засобом расизації», — пояснює Харіз.

«Це ідеологічна битва» між арабськими націоналістами та амазигськими рухами, пояснив Насер Джабі (Nacer Djabi), професор соціології з Університету Алжиру:

The Arab nationalists call people from Kabylie zouaves to say that they were with colonisation at the start, [in order] to create a complex for the Kabyle people who present themselves as great revolutionaries during the war for independence. It is a manipulation of national history for contemporary politics.

Арабські націоналісти називають людей з Кабілії зуавами, щоб показати, що ті на початку були разом з колонізаторами, [щоб] викликати в кабілах комплекс, в той час як самі кабіли представляють себе великими революціонерами під час війни за незалежність. Це маніпуляція національною історією задля сучасної політики.

«Ненависницький, токсичний дискурс»

Сьогодні тролі беруть участь в цьому історичному дискурсі щодо значення та визначення терміну «зуав» і конспіраційну теорію про те, що рух Хірак «керується франко-берберською світською елітою, яка намагається керувати рухом», — сказав Редван Буджема (Redouane Boudjema), професор ЗМІ та комунікацій в Університеті Алжира.

Буджема каже, що розповсюджується неправдива інформація про важливі історичні фігури Кабілії, такі як Хосін Аїт Ахмед (Hocine Aït Ahmed) [фр], командир перших партизанів, які боролися з колоніальним правлінням, і член тимчасового уряду після здобуття незалежності до моменту, коли він подав у відставку і створив першу опозиційну партію Алжиру.

Буджема пояснює:

Fake news about Algerian history is used to feed a hateful, toxic discourse against a region [Kabylie], which was always at the vanguard of the struggle for democratic transition.

Фейкові новини про алжирську історію використовуються для підживлення ненависницького, токсичного дискурсу проти регіону [Кабілія], який завжди був у авангарді боротьби за демократичний перехід.

Протягом останнього року нинішній режим намагається зробити цей антикабільський дискурс інструментом послаблення руху Хірак.

«Амазиг-ськість» («Amazigh-ness») визнано [анг] однією з основних складових алжирської ідентичності в конституції, і в останні роки влада вжила певних заходів для інтеграції амазигської культури: тамазігт (берберська мова) була затверджена офіційною мовою в Алжирі у 2016 році, а перший місяць амазигського року — yannayer («яннáєр») — було визначено державним святом у 2018 році.

Незважаючи на це, у червні 2019 року Гаїд круто розправився з амазигами за прояв їх національної ідентичності під час протестів Хіраку, оголосивши їх прапор поза законом і заарештувавши тих, хто ним розмахував.

«Дискримінація кабілів існувала ще задовго до 22 лютого [2019 року — коли в Алжирі почалися антиурядові протести Хіраку], і вона була на інституційному рівні», — каже Кадер Хуалі, юрист та правозахисник з Тізі Узу в Кабілії, вказуючи, скільки часу пройшло з моменту здобуття незалежності країни [у 1962 році] до визнання мови амазигів [аж у 2018-му] . Але він додав, що такий тип дискримінації існує як у суспільстві, так і в системі, і підтримується він певними громадськими діячами та журналістами.

Хуалі разом з двома іншими юристами подав [фр] скаргу проти Наїми Салхі (Naima Salhi), президента Партії рівності і заклику (Parti de l’équité et de la proclamation — PEP), за «розпалювання расової ненависті та заклики до вбивства жителів Кабілії». Вона є однією з низки політиків та журналістів, які «атакують все, що відрізняється [є неарабським та неісламським]», — сказав він.

Салхі використовує сторінку своєї політичної партії у Facebook для поширення відео із закликами «маргіналізувати кабілів і стратити тих, кого вони називають зуавами і “спільнотою диявола”; це заклик до насильства та вбивств» — сказав Хуалі, додавши, що молоді блогери публікують подібний контент.

В одному відео [ар], опублікованому наприкінці 2019 року, Найма Салхі стверджує, що кабіли не є алжирцями, а скоріше «іммігрантами», які походять від вандалів [рос]. У відео вона назвала ганьбою для «алжирців дозволяти цим собакам робити те, що їм подобається».

«Остерігайтеся цієї небезпечної групи та їхнього прапора», — попереджає вона в іншому відео, записаному одразу після смерті генерала Гаїда Салаха 23 грудня 2019 року [анг].

У низці принизливих коментарів вона звертається до кабілів, називаючи їх євреями, і каже: «Ось чому ми з вами не ладимо». Вона також називає заборонений амазигський прапор «прапором зуавів».

Хоча жоден офіційний закон в Алжирі не забороняє расову чи регіональну дискримінацію, Хуалі сподівається, що вони зможуть застосувати розділ Кримінального кодексу, який забороняє «напади на національну єдність»; — за іронією долі, цей же закон застосовувався для арештів демонстрантів, що махали амазигським прапором.

Журналіст Мезіан Абане вважає, що пропагандистська кампанія проти зуавів зуміла демобілізувати учасників Хіраку. «Це невизнання інакших, це по суті расизм: вони націлені на людей з Кабілії, і немає жодних дій ні з боку Facebook, ані з боку алжирської судової системи», — пояснює він.

Наразі все, що він може зробити, це відфільтрувати повторювані образливі слова на своїй сторінці у Facebook, але це не зупиняє тролів — вони обходять фільтр, додаючи одну літеру, щоб залити його коментарями, в яких натомість називають його «азуав» (azouave).

Ця стаття є частиною циклу публікацій під назвою «Матриця ідентичності: регулювання онлайн-загроз вираженню на інтернет-платформах в Африці». У цих публікаціях робиться акцент на ненависницьких висловлюваннях або дискримінації на основі ідентичності, за мовою чи географічним походженням; на дезінформації та переслідуваннях (особливо щодо жінок-активісток та журналісток), які поширені в інтернет-просторі 7 країн африканського континенту: Алжиру, Камеруну, Ефіопії, Нігерії, Судану, Тунісу та Уганди. Проект фінансується Африканським фондом цифрових прав [анг] і Партнерством у сфері міжнародної політики інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для Східної та Південної Африки (CIPESA) [анг].

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*