Як залучити $400 тисяч на борщ в пакеті. Історія бізнесу сім'ї з Маріуполя, яка втекла від окупантів на "холодильнику"
Сім’я підприємців – Сергій та Марія Бубнови виїхали з окупованого Маріуполя у березні 2022 року, покинувши там увесь свій овочевий бізнес. Вивезти вдалося лише вантажівку-холодильник, на якій родина з дітьми й залишила оточене росіянами місто.
Того ж року підприємці вирішили заснувати новий бізнес на Київщині. У Славутичі вони організували виробництво готових до вживання перших страв, які можна зберігати незалежно від температури. В бізнес інвестували власні, кредитні та грантові кошти, всього – 400 тис дол.
Наразі Бубнови очікують на решту обладнання для автоматизованої лінії і готуються до повноцінного запуску виробництва цієї осені.
Від редакції. Малий та середній бізнес формує понад половину економіки України. Його представники не мають можливості лобіювати власні інтереси, як це робить великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.
ЕП поділяє принципи, якими керуються представники малого та середнього бізнесу в постійному прагненні до зростання, тому редакція ділитиметься цікавими історіями його представників.
Це не будуть історії про приголомшливий успіх та великі статки. Це будуть історії про те, як закохані у свою справу українці розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться досвідом.
Від старого бізнесу практично нічого не лишилося
Власну справу Марія Бубнова разом із чоловіком Сергієм започаткували у 2011 році. Починали із продажу фруктів та овочів, а згодом після отримання гранту за програмою “Український донецький куркуль” вирішили відкрити невелике виробництво – готували та упаковували для роздрібних мереж овочеві салати, очищені та нарізані овочі.
За рік до великої війни вирішили розширити асортимент продукції та вийшли на ринок з власними напівфабрикатами – замороженими супами (гороховий і два види крем-супів: грибний та сирний).
“У Маріуполі ми мали обладнання, на якому виробляли овочеві салати. Була автоматизована дороговартісна лінія для миття овочів, обладнання для нарізки, пакування, морозильні камери. Влітку 2021 року ми почали виготовляти готові до вживання заморожені крем-супи”, – розповідає Марія.
За кілька місяців до окупації Маріуполя підприємці виграли грант від USAID. У січні 2022 року підписали договір, а влітку мали отримати обладнання вартістю близько 300 тис дол для розширення та автоматизації виробництва.
Ці плани щодо бізнесу в Маріуполі так і залишилися на папері. Покидаючи місто, яке на той час уже близько двох тижнів перебувало в оточенні, підприємці віддали теробороні близько 300 кг заморожених супів. Вивезти вдалося лише вантажівку-холодильник, на якій Бубнови виїжджали з Маріуполя.
Усе обладнання для виробництва залишилося в місті. Чи вціліло щось – підприємці не знають.
Новий старт у Славутичі
Коли родина дісталась Дніпра, Марія написала у соцмережах, що вони живі і вибралися з оточеного Маріуполя. У той же день вона отримала звістку від донорів з USAID, що угода не анульована і грантодавці готові підтримати підприємців, якщо вони захочуть відновити бізнес в іншому місті.
“Коли в березні 2022 року ми їхали через всю Україну на захід, я отримала повідомлення від представника донора про те, що вони розглянуть наш бізнес-проєкт для виділення допомоги. Це повідомлення було вирішальним для нас. Весь наступний рік ми працювали над тим, щоб залучити кошти для відродження нашого бізнесу в Україні”, – зазначає Бубнова.
Двічі тікали від війни. Як подружжя підприємців з Маріуполя знову починає все з нуля, тепер – у Львові
Одразу після виїзду з Маріуполя Марія разом із дітьми поїхала до Нідерландів, а її чоловік залишився в Україні. Весь цей час вони займалися пошуком нової локації для виробництва.
“Нам потрібне було приміщення для харчового виробництва з підведеною потужністю електроенергії не менше 1,5 МВт та особливими вимогами щодо водопостачання. Єдине місто, яке змогло запропонувати таке приміщення, був Славутич”, – пригадує підприємиця.
Борщ, що підкорює ринки Європи, США та ОАЕ. Як миколаївський підприємець вивів українські консерви у світ
У пошуку приміщення для нового бізнесу підприємцям допомогло “Агентство регіонального розвитку” Славутицької міської ради. Тут запропонували орендувати будівлю площею приблизно 500 квадратних метрів з можливістю розширення до 2000 квадратів. Агентство також допомогло налагодити контакти з місцевими фермерами, знайти житло.
“Ми повністю переробили бізнес-план. Це буде зовсім нова лінія виробництва, розроблена спеціально для нас. Відповідно, тут буде інша продукція, ніж у Маріуполі. Ми будемо виробляти не сухі, не заморожені, а готові до вживання перші страви з м’ясом у реторт-пакетах, які можуть зберігатися до двох років без холодильника”, – каже Марія.
Перед вживанням такий продукт потрібно просто розігріти у мікрохвильовці. Формат готової їжі у реторт-пакетах Марія підгледіла у Нідерландах, де такі страви у широкому асортименті продаються в супермаркетах і мають досить високий попит.
Однак рецепти страв вирішили взяти все ж українські. Підприємиця навіть провела опитування у соцмережах, аби визначитися із тим, за яким рецептом готувати борщ та супи.
У Славутичі підприємці виготовлятимуть чотири види перших страв – борщ з м’ясом, сирний крем-суп, суп з фрикадельками та грибний суп з вершками і куркою. В Україні таку їжу пропонують кілька виробників, але вони орієнтуються на споживачів у польових умовах. Наприклад, їжу для туристів чи військових.
Чим годують ЗСУ. Історія заводу на Черкащині, який виробляє найсмачніші консерви для військових
Виробнича лінія у Славутичі буде повністю автоматична. Спочатку овочі та м’ясо нарізатимуть на спеціальному обладнанні, далі сировина буде змішуватися та розфасовуватися у реторт-пакети.
В окремому котлі на 1300 літрів готуватимуть бульйон. Далі спеціальна машина запаюватиме реторт-пакети і вони відправлятимуться в автоклав для стерилізації. “Автоклав повністю автоматизований, комп’ютерна програма контролює час приготування”, – каже Бубнова.
Підприємці зазначають, що страви будуть готувати без додавання консервантів та барвників. Тривалий період зберігання забезпечуватиметься завдяки швидкій стерилізації парою в автоклаві. Для цього підприємці придбали два великі парогенератори потужністю 780 кВт та 240 кВт.
“Ми хочемо запропонувати українцям стати вільними від приготування їжі вдома. Особливо, якщо будуть відключення електроенергії і готова їжа в холодильнику може зіпсуватися”, – розповідає співзасновниця виробництва.
Частину обладнання для виробництва вже отримали та встановили, а частина ще доїжджає -за кордону. Наразі в дорозі – промисловий автоклав, дозатор і обладнання для нарізки овочів.
Загалом у виробництво підприємці вклали близько 400 тис дол. Основна частина коштів – це грант від USAID. Також їм вдалося отримати грант на створення переробного підприємства через “Дія”, два гранти по 250 тис грн за програмою “єРобота”, грант від Данської ради у справах біженців, ПРООН та GIZ.
Гранти на бізнес. Як і де отримати безповоротну фінансову допомогу на підприємництво
Потужності підприємства розраховані на виготовлення 4 тис порцій на день. “Мінімальна потужність, з якої ми почнемо – 30 тисяч порцій по 400 грамів за тиждень”, – каже співзасновниця виробництва.
У Маріуполі підприємці працювали в форматі B2B як постачальники продукції для супермаркетів. Зараз же розраховують на співпрацю з роздрібними мережами, а також планують самостійно продавати продукцію в роздріб з доставкою поштовими операторами по всій Україні. Порція коштуватиме близько 60 грн.
Загалом на виробництві працюватиме близько 10 людей. Частину команди вже набрали. Для виробництва використовуватимуть переважно місцеву продукцію, уже є контакти з місцевими фермерами.
Зараз родина живе у Славутичі та не полишає надії повернутись у звільнений Маріуполь. “Можливо, відкриємо там філію підприємства. Але зараз планувати ще зарано”, – зазначає Марія.
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.