Зеленський-президент: п’ять надій, що не “все пропало”

Після нищівної поразки Петра Порошенка на президентських виборах соціальні мережі переповнені емоціями – від гніву і розпачу одних до радості та ейфорії – інших. Прихильники чинного президента, серед яких багато інтелектуалів та моральних авторитетів, малюють похмурі прогнози стосовно майбутнього України за президентства Володимира Зеленського.

Ми попросили експертів спрогнозувати, якими, на їхню думку, можуть бути плюси від діяльності пана Зеленського на посаді глави держави?

Їхні оцінки, звісно, ґрунтуються на гіпотетичних припущеннях, адже ризиків багато, і досі невідомо, які реформи започаткує новообраний президент та хто і як їх втілюватиме.

Нова людина в політиці, переформатування української політичної системи, поява нових еліт

Більшість опитаних вважають, що обрання на посаду президента людини з-поза існуючої політичної системи матиме наслідком зміну еліт і появу “свіжої крові” у державних органах. І таким був би наслідок незалежно від того, був би це Володимир Зеленський чи інший “несистемний” кандидат.

“Нова, несистемна людина у владі – це перший і найбільший плюс. Це означає, що в нього немає тих старих практик “вирішування питань”, які вже 30 років зберігаються в українській політиці. Тобто, він не зможе працювати по-старому, бо цьому треба навчатись, а часу такому навчатись у нього не буде”, – каже у коментарі Україна політолог, виконавчий директор Українського інституту майбутнього і прихильник Володимира Зеленського Віктор Андрусів.

“Головний плюс – вдалося струсонути українську політичну еліту, яку уособлює президент Порошенко. Люди, не підтримавши стару еліту, своїми голосами показали, що – попри правильність заяв і намірів, – дії не дали бажаних наслідків для значної кількості українців. І це сигнал усій політичній еліті, а не лише Петру Порошенку”, – вважає політолог Валерій Клочок.

Високий рівень підтримки дає легітимність для дій і для зниження залежності від олігархів

“Висока суспільна підтримка – це великий плюс. Принаймні, він (Володимир Зеленський. – Ред.) матиме безумовну легітимність для ухвалення важливих рішень. Отримавши понад 70% довіри, він може напряму апелювати до Верховної Ради і тиснути на парламент. Цілком імовірно, що його команда спробує реалізувати реформи, які не були реалізовані попереднім президентом”, – вважає політолог Петро Олещук.

“Хоча, звісно, зараз найбільша проблема у тому, що ми насправді не знаємо напевне, що чекати від Володимира Зеленського. Також багато залежатиме від оточення – куди воно його спрямовуватиме. Цілком можливо, що вже найближчим часом все перетвориться на боротьбу всередині груп впливу і – відповідно – це знизить ефективність президента”, – додає політолог у коментарі.

“Володимир Зеленський – перший президент, якому не потрібні великі канали, щоб спілкуватись з виборцями. Його інтернет-ресурси і мережа прихильників настільки великі, що він спокійно буде доносити свої ідеї і плани, не використовуючи олігархічні канали. Це означає, що олігархи не зможуть шантажувати його своїми медіаресурсами, як це вони робили з іншими”, – вважає Віктор Андрусів із Українського інституту майбутнього.

Зовнішньополітичний курс на ЄС та НАТО навряд чи зазнає змін

Саме загрозу перегляду курсу на вступ до ЄС і НАТО, започаткованого Петром Порошенком, багато хто пов’язував з приходом до влади Володимира Зеленського. Однак принаймні останні тижні показали, що новообраний президент не заперечує цих намірів.

“Зовнішньополітичний курс залишиться таким самим. Україна не зійде з курсу на НАТО і ЄС. У публічних заявах Володимир Зеленський це підтримує, західний вектор був візуалізований його поїздкою до Франції. Тому критичної ситуації не буде, безвізовий режим залишиться”, – каже Валерій Клочок.

“Якщо буде чітко задекларований перелік дій країни у зовнішній політиці і ці дії втілюватимуться, то для західних партнерів не матиме значення прізвище президента – Порошенко чи Зеленський”, – вважає політолог Петро Онищук.

Політичний оглядач Ольга Мусафірова зазначає, що перед другим туром виборів Володимир Зеленський зробив кілька заяв, які дають підстави вважати, що він не має наміру змінювати проєвропейський курс України і вважає Володимира Путіна ворогом України. “А перетворення декларацій про наміри у дії контролюватимуть ЗМІ та інститути громадянського суспільства”, – додає вона.

Ніколи не заробляв на бюджеті, має успішний досвід створення команди

До позитивів Володимира Зеленського деякі експерти відносять його відмінності від традиційних українських політиків, давно занурених у владні структури.

“Бізнес Зеленського, який він сам побудував, повністю незалежний від державного бюджету. Тому його президенство не може мати на меті особисте збагачення”, – вважає Віктор Андрусів.

До позитивів політолог також відносить успішний досвід створення команди, яка не змінювалася роками: “Він вміє будувати командну роботу. Все це дуже важливо для політики і проведення реформ”.

Консолідація національно-патріотичних сил, поява конструктивної опозиції

Від експертів також лунають прогнози про те, що Володимир Зеленський може стати “подразником” появи конструктивної опозиції в Україні і об’єднання тих, хто готовий буде захищати надбання попередніх років.

“Єдиний плюс від приходу Володимира Зеленського до влади, який я бачу зараз, це чергова мобілізація патріотичних сил для протидії повзучому проросійському реваншу в Україні. Перемога Зеленського має мобілізувати ту частину суспільства, яка вважає, що захист національної державності є пріоритетом. І новообраний президент – дуже хороший подразник для цього”, – вважає політолог Михайло Басараб.

Політичний оглядач Ольга Мусафірова зазначає, що досі слово “опозиція” в Україні здебільшого асоціювалося з “ворогами”, “реваншистами” і мало негативне забарвлення.

Можливо, вперше в новітній історії, каже вона, з’явиться конструктивна опозиція, “парламентська чи навіть і позапарламентська, і що її лідером може стати – засвоївши тяжкий урок недовіри – Петро Порошенко”.

“Його міжнародний авторитет, досвід та зв’язки у політико-дипломатичних, бізнесових та військових колах США та ЄС можуть відіграти роль так званого “другого крила літака”. Зрештою, як свідчить практика багатьох європейських демократичних держав, опозиція – це просто колишня влада, яка може стати і владою майбутньою”, – зауважує у своему коментарі Ольга Мусафірова.