Skip to Content

Двигуни для Байрактарів: як Україна допомагає Туреччині виробляти надсучасні ударні безпілотники

Двигуни для Байрактарів: як Україна допомагає Туреччині виробляти надсучасні ударні безпілотники

Be First!

2022 рік став знаковим для турецької авіації. Компанія Baykar запустила в небо безпілотний винищувач Kızılelma та уклала перші контракти на експорт важкого ударного безпілотника Akıncı.

Обидві моделі є флагманами турецької безпілотної авіації. Вони здатні переносити навантаження до 1500 кг, злітати на висоту понад 12 км та збивати повітряні цілі. А в серці цих літаків – потужні двигуни українського виробництва.

На серійне виробництво цих безпілотників Україна покладає чималі надії.

Турецькі БПЛА – це можливість для українських машинобудівників набути надійне військово-технічне партнерство з Туреччиною, зарекомендувати свої двигуни у всьому світі, отримати нові замовлення та частково компенсувати втрату російського ринку.

Чому Туреччина та Україна потрібні одна одній

Багато років Україна не могла отримати західну військову техніку. Першу партію американських протитанкових ракет Javelin українські захисники отримали лише у 2018-му році, не кажучи вже про більш потужне озброєння.

У війні з Росією раніше доводилось покладатись лише на розвиток власного військово-промислового комплексу (ВПК).

У схожій ситуації опинилась й Туреччина, хоча і з іншої причини. У 2020 році ця країна потрапила під санкції через свої геополітичні амбіції та купівлю російських систем ППО С-400. Західні країни обмежили постачання Анкарі критичних компонентів, а США заморозили виконання замовлення на 100 винищувачів п’ятого покоління F-35.

Це підштовхнуло президента Реджеп Тайїпа Ердогана до створення самобутньої військової промисловості. І Україна тут виявилась дуже цінним партнером.

“В Україні військові технології активно розвивались у 20-му сторіччі, а в Туреччині “бум” стався лише в останні десятиліття. Відповідно, українці краще опанували інженерні технології, а турки – IT та електроніку. Ці сильні сторони у ВПК обох країн чудово доповнюють одне одного”, – пояснює експерт-міжнародник з центру політичних студій “Доктрина” Денис Москалик.

Туреччина замість Росії. Для чого Ердоган будує європейський газовий хаб?

Відсутність між державами територіальних та ідеологічних суперечок стимулює співпрацю. Генеральний директор аерокосмічної компанії Turkish Aerospace Industries Темел Котіл прямо заявив, що Україна для них є братньою країною, з якою не буде проблем з ембарго та санкціями.

Співпраця України та Туреччини у ВПК суттєво поглибилась після анексії Криму. У 2016 році Міноборони обох країн підписали чотирирічний план воєнного співробітництва. Вже за кілька років українські та турецькі оборонні підприємства були пов’язані понад 30 спільними проєктами.

Безпілотний винищувач Kizilelma. На відміну від Bayraktar TB-2 він потребує вчетверо потужніших двигунів

Турецька оборонна корпорація Aselsan оснащує тепловізорами український протитанковий ракетний комплекс “Стугна-П” та постачає бойові модулі (сукупність систем озброєння, радарів та радіоелектронної боротьби) для броньованих автомобілів “Козак-2М” та БТР “Хорунжий”.

Туреччина також збирає корпуси для українських корветів класу Ada. Перший з них – “Гетьман Іван Мазепа” – спустили на воду у жовтні цього року.

Водночас, Україна постачала в Туреччину комплекси активного захисту “Заслін-М” для танків М60 та має невичерпний потенціал створення для виробництва авіаційних двигунів.

У країн є і спільні проєкти, які вже зацікавили клієнтів з Близького Сходу. Наприклад, у 2019-му році Катар замовив бойовий модуль Serdar, який спільно виробляють конструкторське бюро “Луч” та Aselsan. За даними порталу “Мілітарний”, цими ж модулями обладнали українські машини на війні з Росією.

Перлиною цієї співпраці є постачання українських моторів для турецької авіації. Вітчизняні підприємства збирають двигуни для турецьких крилатих ракет, гелікоптерів та безпілотників.

Українські двигуни в “байрактарах”

Турецька Baykar Makina – одна з небагатьох компаній у світі, яка виробляє ударні безпілотники.

Найбільш успішним дітищем компанії є ударний БПЛА Bayraktar TB2, обладнаний двигунами Rotax 912 канадської компанії BRP. Аналітики порталу Oryx лише з відкритих джерел нарахували 871 знищену ціль цими безпілотниками. Апарати успішно зарекомендували себе у гарячих точках, а контракти на експорт підписані із 24 країнами світу.

TB2 ефективний для точкових ударів по бронетехніці, однак компанія вирішила піти далі й розробити “важкі байрактари”, які зможуть збивати навіть повітряні цілі.

Йдеться про ударний БПЛА Akıncı та безпілотний винищувач Kizilelma. На відміну від Bayraktar TB-2, ці моделі потребують вчетверо потужніших двигунів, які турецькі заводи серійно виробляти поки що не вміють.

Імпортувати мотори із західних країн для Туреччини означає бути залежними від іноземних експортних ліцензій та санкційної політики. А з українськими авіабудівниками жодних перепон для партнерства немає.

У компанії Baykar ЕП пояснили, що варіантів двигунів для Akıncı та Kizilelma на світовому ринку небагато. Окрім того, що українські мотори підходять за якістю та ціною, компанія має з вітчизняними виробниками багаторічні партнерські відносини.

Україно-турецька співпраця з постачанню готових БПЛА та двигунів до них постійно поглиблюється. Для реалізації, супроводу контрактів та локалізації виробництва в Україні компанія Baykar розширює штат співробітників з українською освітою та знанням мови.

Виробництво двигунів для Туреччини – це командна робота кількох українських державних та приватних підприємств, які займаються конструюванням, збіркою, виробництвом запчастин та гарантійним обслуговуванням.

Україна запустила виробництво дефіцитних 152-міліметрових снарядів. Чому тільки зараз?

Для моделі Akıncı постачають українські двигуни АІ-450Т та у перспективі – МС-500. А для більш потужного Kızılelma обрали АІ-25ТЛТ та АІ-322Ф. Кожен БПЛА має по два варіанти оснащення через різні конфігурації, під які потрібні різні мотори.

За даними військового порталу Defence Express, одне з авіаційних підприємств “Укроборонпрому” домовилось про постачання в Туреччину у 2021-2030 роках понад 500 двигунів на суму близько 600 млн дол.

У 2021 році для виробництва 30 двигунів АІ-450Т “Укроборонпром” замовив комплекти запчастин на 7 млн дол з поставкою до кінця 2022-го. Цією партією можна обладнати 15 безпілотників Akıncı.

Халук Байрактар (другий зліва) з представниками Укроборонпрому біля двигуна, який обрали для Kizilelma

Співпраця з Туреччиною ускладнилась після 24 лютого, адже підприємства, які виготовляють згадані двигуни неодноразово потрапляли під обстріли росіян.

“Війна в Україні негативно впливає на роботу всієї промисловості, ускладнює логістику. Попри це ми бачимо, що українські виробники двигунів докладають усіх зусиль, щоб витримувати графіки поставок.

Сумнівів у подальшій співпраці з Україною у нас немає, але є об’єктивні ризики. Обидві сторони працюють над їх мінімізацією”, – повідомив ЕП генеральний директор компанії Baykar Халук Байрактар.

Ще до повномасштабного вторгнення компанія планувала побудувати в Україні завод з виробництва всієї лінійки продукції Baykar, включаючи Bayraktar TB2, Akıncı та Kızılelma. Ці плани залишаються в силі, а будівництво за оптимальних умов планують закінчити протягом наступних двох років.

“Це буде не тільки завод. Ми плануємо створити в Україні сучасну екосистему – Центр передових безпілотних технологій, де буде і високотехнологічне сучасне виробництво, і R&D (науково-дослідницький центр – ЕП), і простір для розвитку стартапів.

У нас немає намірів відкладати проєкт, зараз ми йдемо за планом. Є ще багато бюрократичних процедур, які від нас не залежать”, – додав Байрактар.

Крок до подолання цих бюрократичних перепон зробила нещодавно Верховна Рада, ратифікувавши угоду між Україною і Туреччиною щодо співробітництва у сфері високих технологій, авіаційній та космічній галузях.

Майбутнє з Туреччиною

Нарощування замовлень від компанії Baykar дозволить українським підприємствам масштабувати виробництво та частково компенсувати втрату російського ринку.

Але поки про це говорити зарано, адже співпраця з турками тільки починається. Контракти з Baykar передбачають постачання щороку десятків двигунів. За словами авіаексперта Кирила Новікова, це маленькі обсяги порівняно з можливостями українських підприємств, які здатні виробляти їх сотнями.

Нарощування виробництва українських двигунів для Туреччини залежатиме від попиту на Akıncı та Kızılelma. Чим більшим буде серійне виробництво цих безпілотників, тим більше замовлень матимуть українські підприємства.

Робити безпілотники лише для армій Туреччини та України замало. Для масштабного виробництва потрібні замовлення з боку інших країн.

Привид Третьої світової. Як Росія та Китай змусили переозброїтись увесь світ

З просуванням своєї продукції на міжнародних ринках Baykar проблем не має. За словами Халука Байрактара, у 2022 році 98% продажів компанії припадало саме на експорт.

Серійне виробництво моделі Akıncı запустили лише у 2021 році, а Туреччина вже підписала на них чотири експортні контракти. Загалом цих БПЛА виготовлено 20 штук, однак у 2023 році їх планують зробити ще 40. В компанії переконують, що плани на наступні роки “набагато більші”.

Перспективний безпілотний винищувач Kızılelma поки що серійно не виробляють, але його випробування випереджають графік. Вперше піднятись у повітря він мав у 2023 році, однак зробив це ще 14 грудня 2022-го.

Окремо слід звернути увагу на виробництво турецьких важких ударних гелікоптерів ATAK-II компанії Turkish Aerospace Industries, які мають стати аналогом американських AH-64 Apache. Для цих вертольотів теж закупили 14 двигунів українського виробництва.

Вперше злетіти у небо ATAK-II має у 2023 році з перспективою вийти на серійне виробництво.

Успіх зазначених турецьких розробок може не тільки збільшити попит на українські двигуни в рамках цих проєктів, а й відкрити шлях до нових. Якщо Україна споряджатиме своїми двигунами передові технологічні БПЛА для десятків країн світу, це стане хорошою промоцією вітчизняних моторів.

Однак таких партнерів, як Туреччина, Україна має небагато. Інші потенційні замовники можуть уникати контрактів з українськими компаніями, поки не впевнені у безпеці виробництва.

Вирішити цю проблему здатні лише Збройні сили України.

Previous
Next

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*