Як Китай намагається перетворити Сіньцзян з концтабору на туристичний рай
Перевірки на кожному кроці суперечать уявленням про “квітучий регіон”
Урумчі, столиця Сіньцзян-Уйгурського автономного району. Скриншот з відео “Beautiful Xinjiang, China | Muslim Area | Urumqi City | A Paradise on Earth” з YouTube-каналу EaziLine International. Добросовісне використання.
Синьцзян-Уйгурський автономний район (СУАР) на заході Китаю став відомий світові завдяки повідомленням про так звані “табори перевиховання”, у яких влада утримувала сотні тисяч місцевих жителів. Уйгурів, казахів і представників інших тюркських і мусульманських етнічних груп судили за будь-які зв'язки з ісламом. Китайська влада зображувала регіон як джерело нестабільності і небезпеки, посилаючись на сепаратистські і терористичні загрози. Це дозволило їй виправдати проведення широкомасштабних репресивних заходів проти місцевих народів. З кінця 2016 року ситуація в регіоні залишається критичною.
Згідно зі звітом Human Rights Watch за 2018 рік, хоча репресії проти мусульман тюркського походження в СУАР відбувалися і раніше, різка ескалація почалася наприкінці 2016 року. Тоді до Сіньцзяну перевели колишнього секретаря Комуністичної партії в Тибеті Чень Куанґо. Після переїзду Цюаньго запровадив політику примусової асиміляції, у процесі якої під приводом боротьби з “трьома силами зла”: тероризмом, екстремізмом і сепаратизмом – затримували місцевих жителів.
Вивчивши дані прокуратури СУАР, HRW з'ясувала, що в період з 2017 по 2021 рік в регіоні до кримінальної відповідальності було притягнуто майже 10 відсотків населення – 540 826 осіб. Більшість з них досі перебувають у в'язниці. Однак у 2019 році багато таборів тимчасового утримання були поступово ліквідовані. В останні кілька років у регіоні спостерігається “лібералізація”, коли зовнішній контроль послаблюється, а китайська влада активно організовує демонстративні візити, насамперед для дипломатів і журналістів з мусульманських країн.
Global Voices поспілкувався з Іваном Петровим (ім'я змінено з міркувань безпеки), культурним експертом з Білорусі, який живе в Південно-Східній Азії, щоб обговорити з ним різні підходи, які китайська влада використовувала для умиротворення регіону протягом останніх восьми років. Петров відвідав СУАР двічі, у 2019 та 2023 роках. Інтерв'ю було відредаговано для стислості та ясності.
Global Voices (GV): Що вас найбільше вразило в Сіньцзяні під час вашого візиту в 2019 році?
Иван Петров (ИП): В 2019 г. меня поразила невероятная система надзора. Города были поделены на сектора, на каждом перекрестке – отделение полиции. От перекрестка до перекрестка по улицам медленно фланировали полицейские машины или даже броневики. На улицах также установлены металлические заграждения. Едешь на машине, останавливают, проверяют содержимое багажника, и кто сидит в салоне.
Во всех общественных местах, типа парков и рынков на входе – сканеры документов и лиц. В обычных магазинах, ресторанах, аптеках – рамки-металлоискатели, дежурят охранники. Даже при входе в некоторые жилые кварталы такие же металлоискатели. По улицам ходят тройки полицейских, вооруженных щитом, дубинкой со штыком и рогатиной с электрошокером. Останавливают молодых ребят, проверяют содержимое их телефонов.
При въезде в любой город – блокпост с проверкой документов. Если с тобой какая-то проблема, тебя могут не выпустить из твоего города и не впустить в другой.
Из того, что еще удивило по сравнению с фотографиями десятилетней давности – все мужчины молодого и среднего возраста гладко выбриты, женщины без религиозных платков.
Іван Петров (ІП): У 2019 р. мене вразила неймовірна система нагляду. Міста були поділені на сектори, на кожному перехресті – відділення поліції. Від перехрестя до перехрестя вулицями повільно фланірували поліцейські машини або навіть броньовики. На вулицях також встановлено металеві загородження. Їдеш машиною, зупиняють, перевіряють вміст багажника, і хто сидить у салоні.
У всіх громадських місцях, на кшталт парків і ринків на вході – сканери документів та облич. У звичайних магазинах, ресторанах, аптеках – рамки-металошукачі, чергують охоронці. Навіть при вході в деякі житлові квартали такі ж металошукачі. Вулицями ходять трійки поліцейських, озброєних щитом, кийком з багнетом і рогатиною з електрошокером. Зупиняють молодих хлопців, перевіряють вміст їхніх телефонів.
При в'їзді в будь-яке місто – блокпост із перевіркою документів. Якщо з тобою якась проблема, тебе можуть не випустити з твого міста і не впустити в інше.
З того, що ще здивувало порівняно з фотографіями десятирічної давнини, – усі чоловіки молодого і середнього віку гладко поголені, жінки без релігійних хусток.
GV: Наскільки змінився регіон за останні три роки? Які відмінності ви помітили під час свого візиту у 2023 році?
ИП: К моему великому удивлению, ничего этого в 2023 г. уже не было. Исчезли блокпосты между городами, сканеры лиц в парках и рынках, пункты досмотра. Я спокойно проехал на такси в Опал к могиле знаменитого филолога XI в. Махмуда Кашгари, к которой в 2019 г. меня просто не пустили на блокпосту, сказав, что дорога закрыта.
Посетил город Яркенд, а в 2019-м меня в нем даже не выпустили с железнодорожного вокзала. В Яркенде, правда, чувствовался надзор – при выходе из поезда меня зарегистрировали полицейские и спросили, с какой целью я приехал, а в самом городе за мной по пятам ходил какой-то человек в штатском, но все-таки мне удалось попасть там во все те места, куда я хотел.
Другое отличие – в 2019-м многие таксисты и владельцы общепита не говорили по-китайски. В 2023-м все они уже свободно изъяснялись на путунхуа. Я даже видел детей, которые друг с другом говорили не по-уйгурски, а на путунхуа.
В целом, видимо, ускоренная и усиленная программа ассимиляции сработала, и власти ослабили узду. Но справедливости ради надо отметить, что эти языковые меры касаются не только уйгуров, а всех малых народов.
По всей стране в последние годы школьное образование ведется только на официальном государственном языке путунхуа, а не на языках национальных меньшинств. Жители четырех автономных районов Китая – монголы, уйгуры, чжуаны и тибетцы – обучаются не на своих языках, а на путунхуа. Так что дальнейшее существование разнообразных языков и основанных на них национальных культур под вопросом.
ІП: На мій превеликий подив, нічого цього у 2023 р. уже не було. Зникли блокпости між містами, сканери облич у парках і ринках, пункти огляду. Я спокійно проїхав на таксі в Опал до могили знаменитого філолога XI ст. Махмуда Кашгарі, до якої у 2019 р. мене просто не пустили на блокпосту, сказавши, що дорога закрита.
Відвідав місто Яркенд, а 2019-го мене в ньому навіть не випустили із залізничного вокзалу. У Яркенді, щоправда, відчувався нагляд – під час виходу з поїзда мене зареєстрували поліцейські й запитали, з якою метою я приїхав, а в самому місті за мною по п'ятах ходив якийсь чоловік у цивільному, але все-таки мені вдалося потрапити там у всі ті місця, куди я хотів.
Інша відмінність – у 2019-му багато таксистів і власників громадського харчування не говорили китайською. У 2023-му всі вони вже вільно висловлювалися путунхуа. Я навіть бачив дітей, які один з одним говорили не уйгурською, а путунхуа.
Загалом, мабуть, прискорена і посилена програма асиміляції спрацювала, і влада послабила вуздечку. Але справедливості заради треба зазначити, що ці мовні заходи стосуються не тільки уйгурів, а всіх малих народів.
По всій країні останніми роками шкільну освіту ведуть тільки офіційною державною мовою путунхуа, а не мовами національних меншин. Жителі чотирьох автономних районів Китаю – монголи, уйгури, чжуани і тибетці – навчаються не своїми мовами, а путунхуа. Тож подальше існування різноманітних мов і заснованих на них національних культур під питанням.
GV: З чим ви пов'язуєте ці зміни в Сіньцзяні? Чи досягла китайська влада своєї мети?
ИП: Я думаю, тут несколько факторов. Один, как я сказал, сработала программа ассимиляции. Другой, возможно – личный. Раньше Синьцзяном руководил переведенный из Тибета Чэнь Цюаньго, там он осуществлял похожую политику. А сейчас его сменил ученый и технократ Ма Синжуй из более либеральной провинции Гуандун.
Еще один фактор – давление Запада, на которое Китай был вынужден отреагировать. Как мне говорили знакомые уйгуры, программа лагерей, куда людей отправляли без суда и следствия, отменена. Большую часть закрыли, а оставшиеся переформатировали в тюрьмы. Теперь туда заключают по формальным причинам.
Ну и наконец, Китай решил развивать туризм в Синьцзян. Нужно показать, что это благополучный регион. А как это сделать, если на каждом шагу проверки – блокпосты и пункты досмотра? Ведь этим утомительным проверкам подвергались и туристы-ханьцы. Так что пришлось отретушировать картинку.
ІП: Я думаю, тут кілька чинників. Один, як я сказав, спрацювала програма асиміляції. Інший, можливо, особистий. Раніше Сіньцзяном керував переведений із Тибету Чень Цюаньго, там він здійснював схожу політику. А зараз його змінив учений і технократ Ма Сінжуй із більш ліберальної провінції Гуандун.
Ще один фактор – тиск Заходу, на який Китай був змушений відреагувати. Як мені говорили знайомі уйгури, програму таборів, куди людей відправляли без суду і слідства, скасовано. Більшу частину закрили, а ті, що залишилися, переформатували у в'язниці. Тепер туди ув'язнюють з формальних причин.
Ну і нарешті, Китай вирішив розвивати туризм у Сіньцзян. Потрібно показати, що це благополучний регіон. А як це зробити, якщо на кожному кроці перевірки – блокпости і пункти огляду? Адже цим виснажливим перевіркам піддавалися і туристи-ханьці. Тож довелося відретушувати картинку.
GV: Здається, що людей у Сіньцзяні більше не ув'язнюють у промислових масштабах. Однак, що станеться з 500 000 людей, які були ув'язнені раніше і навряд чи будуть звільнені?
ИП: Отпустили тех, кто находился в лагерях без приговора и на взгляд властей встал на путь исправления. Тем же, кому не посчастливилось попасть в жернова судебной системы, никто не собирается пересматривать обвинения, часто ужасающе смехотворные.
Так, например, на много лет сажали женщин за то, что они изучали Коран в детстве, 50-60 лет назад, или приговаривали к пожизненным и длительным срокам заключения редакторов одобренных государством учебников, по которым до того велось преподавание в школах всего Синьцзяна. Эти люди, как правило воспринимаются как глубоко религиозные верующие или национально ориентированные интеллигенты, надолго или навсегда изолированы от общества.
ІП: Відпустили тих, хто перебував у таборах без вироку і, на погляд влади, став на шлях виправлення. Тим же, кому не пощастило потрапити в жорна судової системи, ніхто не збирається переглядати звинувачення, часто жахливо сміховинні.
Так, наприклад, на багато років ув'язнювали жінок за те, що вони вивчали Коран у дитинстві, 50-60 років тому, або засуджували до довічного та тривалого ув'язнення редакторів схвалених державою підручників, за якими до того вели викладання у школах усього Сіньцзяна. Ці люди, які зазвичай сприймаються як глибоко релігійні віряни або національно орієнтовані інтелігенти, надовго або назавжди ізольовані від суспільства.
Читайте також спеціальний репортаж Global Voices англійською: Документування переслідувань меншин на державному рівні у китайському регіоні Сіньцзян
About Author
Олесандр Величко відомий як опозиційний громадський діяч, зірка сучасної журналістики і борець за народні права. Він автор документальних фільмів про популярних діячів культури, спорту, політики та історичні події 20 століття. За самовіддану роботу в сфері телемовлення та журналістики Олесандр Величко у 2010 році отримав премію імені Влада Лістьєва, з яким у 90-х роках встиг попрацювати.